15 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7062/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Довгій Василя Івановича (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 40, 1/Б, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Довгій Василя Івановича звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 , якою просить: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 в частині неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 від 05.05.2025 р. про звільнення його з військової служби на підставі частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю яка є особою з інвалідністю I групи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.
10 вересня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач надав всі необхідні документи, що підтверджують його право на звільнення з військової служби та підтверджують те, що крім позивача ОСОБА_1 відсутні інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд за його матір'ю, оскільки його батько помер, а брат сам потребує постійного стороннього догляду. Натомість інші члени сім'ї відсутні.
24 вересня 2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що за результатами опрацювання наданих до рапорту позивача документів, військова частина НОМЕР_3 повідомила позивача, що в поданому рапорті та доданих до нього документів не доведена потреба в постійному догляді за матір'ю. Необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, висновком лікарсько-консультативної комісії може бути підтверджено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною. Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що обставини щодо необхідності постійного стороннього догляду за особами, які являються інвалідами та старшими 18 років, мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Оскільки мати позивача є особою з інвалідністю, то відповідно до правових висновків Верховного Суду саме до компетенції МСЕК відноситься повноваження щодо видачі висновку про потребу у постійному догляді, а не ЛКК, тому командиром військової частини прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби із підстав зазначених у його рапорті.
29 вересня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають щодо відсутності у ОСОБА_2 (матері позивача) інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за ним постійний догляд, позивач подав: свідоцтво про смерть батька серія НОМЕР_4 від 16 вересня 2022 року, медичну виписку брата ОСОБА_3 відділення хірургії АТ «VK Medica» Чеської Республіки від 02 грудня 2024 року, довідку Нижньоселищанського старостинського округу, витяг з рішення № 487 виконавчого комітету Хустської міської ради «Про призначення ОСОБА_1 помічника дієздатної особи», посвідчення помічника фізичної дієздатної особи № 1760 позивача ОСОБА_1 , акт обстеження житлово побутових і матеріальних умов громадянина складено депутатом Хустської міської ради від 19.03.2025 року, актом встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 10.07.2024 року складеного членами комісії Хустської міської ради, та акт обстеження сімейного стану призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних від 08.04.2025 року за № 4023 складеним ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, позивач надав всі необхідні документи, що підтверджують його право на звільнення з військової служби та підтверджують те, що крім позивача ОСОБА_1 відсутні інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд за його матір'ю, оскільки його батько помер, а брат сам потребує постійного стороннього догляду та знаходиться тепер за кордоном. Натомість інші члени сім'ї відсутні. Крім цього згідно акту обстеження сімейного стану призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних від 08.04.2025 року за № 4023 складеним ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме п. 10 «Що потребує сім'я військовослужбовця, яка і ким надана або надається матеріальна допомога сім'ї»: зазначено зокрема, що сім'ї військовослужбовця необхідно постійно здійснювати сторонній догляд за матір'ю ОСОБА_2 . У зв'язку з нездатністю до самообслуговування та відсутністю інших осіб, які б могли здійснювати такий догляд, за даних обставин військовослужбовець військової служби прийняв рішення звільнитися з військової служби у запас через сімейні обставини, щоб належно здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка нездатна до самообслуговування». У відповідності до п. 11 цього акту «Висновки та пропозиції комісії, що проводила перевірку сімейного стану військовослужбовця»: на підставі ст. 26 ч. 4 п. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» надає право ОСОБА_1 звільнитися з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, які слугували виникненню права на відстрочку чи звільнення від проходження військової служби внаслідок сімейних обставин передбачених ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 01 березня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 72 призначено до військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 .
09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернуся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_3 , в якому повідомляє про те, що його мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є інвалідом 1 групи у зв'язку з загальним захворюванням, що підтверджено довідкою до акта медико-соціальної комісії серії 12 ААВ №789747 від 25.08.2022 року. Просить звільнити зі служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через сімейні обставини, або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання проводити військову службу). Згідно з п. З ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, до таких сімейних обставин віднесено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертно, команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
До рапорту надано:
1. Нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України НОМЕР_5 виданого на ім'я ОСОБА_1 .
2. Нотаріально посвідчена копія картки фізичної виданої на ім'я ОСОБА_1 . особи-платника податків.
3. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 .
4. Нотаріально посвідчена колія паспорта громадянина України НОМЕР_7 , виданого на ім'я ОСОБА_2 .
5. Нотаріально посвідчена копія картки фізичної особи-платника податків, виданої на ім'я ОСОБА_2 .
6. Витяг з реєстру територіальної громади №2023/006572203 від 21.08.2023р.
7. Нотаріально посвідчена копія витягу з рішення №487 від 06.12.2023р.
8. Нотаріально посвідчена копія посвідчення помічника фізичної дієздатної особи №1760 віл 06.12.2023р.
9. Копія акту обстеження житлово-побутових і матеріальних о умов громадянина від 19.03.2025р.
10. Акт про встановлення факту здійснення особою догляну (постійного догляду) від 10.07.2024р.
11. Акт обстеження сімейного стану призовників, військовослужбовців військовозобов'язаних №4023 від 09.04.2025р.
12. Копія довідки №15/10.13-11 від 20.01.2025р.
13. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_8 .
14. Нотаріально посвідчена копія про шлюб серія НОМЕР_9 .
15. Нотаріально посвідчена копія документу (з перекладом з чеської мови) від 02.12.2024р.
16. Нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_10 .
17. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_11 .
18. Нотаріально посвідчена копія заяви ОСОБА_2 .
19. Нотаріально посвідчена копія висновку 4/1 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 22.01.2025р.
20. Копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертної комісії серія 12 AAB №789747 від 25.08.2022р.
21. Копія виписки протоколу засідання лікарської консультаційної комісії №4/1 від 22.01.2025р.
22. Нотаріально посвідчена копія постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 15.10.2024р.
15 травня 2025 року військова частина НОМЕР_3 листом «Про звільнення» повідомила ОСОБА_4 , що у поданому рапорті та доданих документах не міститься достатніх підстав, передбачених чинним законодавством, для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану. Так, в рапорті та доданих документах не доведена потреба в постійному догляді за ОСОБА_2 . За наявності підтверджуючих документів, що дають право на звільнення з військової служби, радять надати оригінали документів або їх належним чином засвідчені копії для повторного розгляду рапорту по суті.
Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, тут і далі в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і до тепер.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, залежать від виду військової служби і особливості правового періоду.
Так, відповідно військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153/2008, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
За змістом спірних обставин у цій справі, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку ЛКК від 21 січня 2025 року № 4/1 за формою первинної облікової документації № 080-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду вдома. Висновок дійсний до 31 грудня 2025 року.
Так, визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18 вересня 2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Своєю чергою, відповідно до підпункту 9 пункту 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 (у редакції чинній на час формування висновку №4/1 від 22 січня 2025 року) експертні команди встановлюють потребу в догляді.
У наведеному переліку прав та обов'язків експертні команди відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати потребу в догляді.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності № 189 (далі по тексту - Порядок) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132 (надалі - Інструкція № 407, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 2,3,8 Інструкції № 407 висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно з пунктом 12 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Визначаючись у спірних правовідносинах у цій справі суд враховує позицію Верховного Суду у спорі у такій категорії у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 щодо необхідності судам з'ясувати, зокрема, чи містить відповідний висновок (рішення) інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Повертаючись до обставин цієї справи судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби від 05 травня 2025 року надано:
1. Нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України НОМЕР_5 виданого на ім'я ОСОБА_1 .
2. Нотаріально посвідчена копія картки фізичної виданої на ім'я ОСОБА_1 . особи-платника податків.
3. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 .
4. Нотаріально посвідчена копія паспорта громадянина України НОМЕР_7 , виданого на ім'я ОСОБА_2 .
5. Нотаріально посвідчена копія картки фізичної особи-платника податків, виданої на ім'я ОСОБА_2 .
6. Витяг з реєстру територіальної громади №2023/006572203 від 21.08.2023р.
7. Нотаріально посвідчена копія витягу з рішення №487 від 06.12.2023р.
8. Нотаріально посвідчена копія посвідчення помічника фізичної дієздатної особи №1760 віл 06.12.2023р.
9. Копія акту обстеження житлово-побутових і матеріальних о умов громадянина від 19.03.2025р.
10. Акт про встановлення факту здійснення особою догляну (постійного догляду) від 10.07.2024р.
11. Акт обстеження сімейного стану призовників, військовослужбовців військовозобов'язаних №4023 від 09.04.2025р.
12. Копія довідки №15/10.13-11 від 20.01.2025р.
13. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_8 .
14. Нотаріально посвідчена копія про шлюб серія НОМЕР_9 .
15. Нотаріально посвідчена копія документу (з перекладом з чеської мови) від 02.12.2024р.
16. Нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_10 .
17. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_11 .
18. Нотаріально посвідчена копія заяви ОСОБА_2 .
19. Нотаріально посвідчена копія висновку 4/1 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 22.01.2025р.
20. Копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертної комісії серія 12 AAB №789747 від 25.08.2022р.
21. Копія виписки протоколу засідання лікарської консультаційної комісії №4/1 від 22.01.2025р.
22. Нотаріально посвідчена копія постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 15.10.2024р.
При цьому, на переконання суду, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду.
В аспекті цього суд враховує, що І групу інвалідності встановлено ОСОБА_2 безтерміново, а висновок ЛКК є дійсним до 31 грудня 2025 року, тобто на 12 місяців. Водночас, як вже йшлося, особам, яким встановлено інвалідність безстроково, згідно з пунктом 12 Інструкції № 407 висновок видається безстроково; а особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців; іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Необхідно вказати, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: догляду вдома.
Суд вважає, що «постійний догляд» і «догляд на непрофесійній основі» не утворюють синонімію та мають відмінне смислове навантаження, проте саме висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду є тією підставою, яку сформульовано і закладено законодавцем в основу абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII для підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку ЛКК від 22 січня 2025 року № 4/1, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Щодо виписки протоколу засідання ЛКК № 1 від 22 січня 2025 року виданої у довільній формі, суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» від 09.03.2021 № 407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 квітня 2021 р. за № 510/36132 затверджено, такі що додаються:
1) форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
2) форму первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
3) форму первинної облікової документації № 080-3/о «Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги» та інструкцію щодо її заповнення.
Відповідно до статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виписка протоколу засідання ЛКК № 1 від 22 січня 2025 року видана у довільній формі, не належить до форм медичної документації, що визначена Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» від 09.03.2021 № 407, оскільки складена у довільній формі.
Окрім того, суд не може самостійно встановлювати, чи підпадає встановлений ОСОБА_2 діагноз під критерії, необхідні для здійснення постійного стороннього догляду, оскільки суди не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
При здійсненні правозастосування суд має комплексно та системно застосовувати законодавство, враховуючи при цьому мету (ціль) та завдання того чи іншого нормативно-правового акта.
Іншій підхід призвів би до невиправданого звільнення від виконання військовозобов'язаним Конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України і ухилення від виконання такого.
Вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що відсутність у висновку, складеному ЛКК про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 4/1 від 22 січня 2025 року, інформації про необхідність постійного догляду, утворює самостійну та достатню підставу для висновку про не підтвердження вказаних у рапорті підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи, а тому суд погоджується з відповідачем у тому, що позивач не надав належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби, визначених абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, відтак порушення прав позивача, про захист яких він просив у судовому порядку, не знайшло підтвердження у ході судового розгляду. Натомість відповідачем доведено перед судом правомірність дій у межах спірних правовідносин.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду у справі №120/1909/23 (постанова від 21.02.2024).
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини (для догляду за матір'ю) на підставі поданого рапорту з додатками, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Довгій Василя Івановича до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 жовтня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль