15 жовтня 2025 рокуСправа №160/23843/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, вчинити певні дії, в якій просить:
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023936 від 28.03.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050023936 від 14.05.2025 щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлені виписками про періоди страхового стажу для обчислення пенсії, щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області:
- зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020;
з 21 березня 2025 року призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023936 від 28.03.2025 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050023936 від 14.05.2025 позивачки відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2 у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку - 55 років. Крім того, позивачка зазначила, що відповідачем протиправно не зараховано її період роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020 до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 21.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - Відповідач 1) № 046050023936 від 28 березня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та необхідного пенсійного віку.
05 травня 2025 року позивачка звернулася до третьої особи та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою на допризначення у зв'язку з наданням додаткових документів.
За принципом екстериторіальності, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та винесено рішення № 046050023936 від 14.05.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу та не досягненням пенсійного віку - 55 років.
Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.06.2025 року повідомлено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.2004 року у подвійному розмірі відсутні підстави. (а.с. 55-57).
Позивачка вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, тому звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 24 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому, суд зазначає, що ст. 24 Закону №1058-IV не скасовує положення ст. 60 Закону №1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
Зі змісту матеріалів справи, а саме форми РС-право де розраховано стаж роботи позивачки вбачається, що періоди роботи позивача з 10.08.1992 по 05.07.1993, з 10.07.1993 по 27.03.2000, з 01.01.2002 по 01.08.2002, з 02.08.2002 по 31.12.2003 зараховані з позначкою «Мед. Заклад із ст. 60» та у графі «кратність» навпроти зазначених періодів роботи стоїть цифра «2», що свідчить про зарахування зазначених періодів у подвійному розмірі відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Однак, періоди (після 2004 року) з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020 у графі «кратність» стоїть цифра «1», що говорить про те, що ці періоди зараховані в одинарному розмірі для обчислення пенсії замість подвійного.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, роботу позивача у закладі охорони здоров'я, що надає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, у наданій відповіді під сумнів не ставив, однак зазначав про відсутність підстав для зарахування зазначених періодів у подвійному розмірі відповідно після 01.01.2004 року.
За правилами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з позицією, яку зазначено Верховним Судом у постановах від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких суди зробили висновок про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді цієї справи судом враховуються правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, яка, у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для врахування та була викладена Верховним Судом пізніше ніж висновки зазначені у постановах від 11.10.2019 року у справі №329/553/17 та від 24.01.2019 року у справі №265/4648/14-а на яку посилається відповідач.
Відтак, суд робить висновок про протиправність дій пенсійного органу щодо не зарахування позивачці періодів роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020, до страхового стажу роботи у подвійному розмірі під час призначення пенсії.
Вирішуючи питання досягнення позивачкою необхідного пенсійного віку суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 3статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон № 1058розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13Закону № 1788вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком від 21.03.2025 року вона досягла 50-річного віку, та мала страховий стаж станом на 31.03.2025 року 44 роки 07 місяців 21 день та пільговий стаж за Списком № 2 -25 років 01 місяць 10 днів, (а.с. 55).
Суд наголошує, що відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, жінки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за умови досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота,
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачка при зверненні до відповідачів із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 21.03.2025 року, досягла необхідного віку (50 років згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788) та мала пільговий стаж для призначення пенсії (більше 10 років відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788), отже ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, з огляду на ч. 2 ст. 245 КАС України, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023936 від 28.03.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050023936 від 14.05.2025, а позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 2906,88 грн, що документально підтверджується квитанціями від 19.08.2025 та від 04.09.2025 року.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн, належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050023936 від 28.03.2025 року.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046050023936 від 14.05.2025 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не зарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.09.2008 по 22.08.2013, з 23.08.2013 по 11.06.2015, з 13.06.2015 по 20.07.2017, з 22.07.2017 по 04.04.2020 та з 08.04.2020 по 27.04.2020 та з 21 березня 2025 року призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ13486010) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев