за результатами вирішення заяви про відвід судді
16 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11800/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Димарчук Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі Управління КР ГУ НП у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду його звернення від 12.09.2025; визнання протиправним відновлення оперативно-розшукової справи “Розшук" відносно ОСОБА_1 у 2022 році; зобов'язання Управління КР ГУ НП у Волинській області: розглянути його звернення по суті; припинити його державний, міждержавний і міжнародний розшук; закрити оперативно-розшукову справу “Розшук»; здійснити дії щодо виключення відомостей щодо нього з державних та міждержавних розшукових баз, включаючи базу МВС та інформаційні системи НЦБ Інтерполу, у межах компетенції органу.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучив заяву про відвід усього складу Волинського окружного адміністративного суду від розгляду адміністративного позову та передачу матеріалів справи до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення іншого суду, який забезпечить об'єктивний і неупереджений розгляд справи.
У вказаній заяві викладені такі обставини, що свідчать про можливу упередженість суду.
Оскаржувана бездіяльність стосується Управління КР ГУНП у Волинській області, тобто того ж регіону, а тому є ризик інституційної упередженості - судді можуть бути схильні ототожнювати інтереси органів поліції і з «інтересами держави», що створює конфлікти між об'єктивністю правосуддя і внутрішньою корпоративною лояльністю.
Заявник також зазначає, що у попередніх судових рішеннях суд уже висловлював усталену правову позицію щодо тлумачення статей 9, 9-1, та 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», саме тих норм, які є предметом спору у цій справі. Є обгрунтовані підстави вважати, що суд не буде готовий відступити від власної позиції, навіть якщо попереднє тлумачення закону було помилковим.
Отже, з огляду на вказані обставини, на думку заявника, існують обґрунтовані підстави сумніватися в об'єктивності й безсторонності Волинського окружного адміністративного суду.
Підстави відводу судді та порядок вирішення заявленого відводу регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно із частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
За приписами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частинами першою, другою статті 39 КАС України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно із частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За приписами частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно із частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною третьою статті 41 КАС України визначено, що якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що КАС України не передбачає права учасника справи заявляти відвід одночасно усім суддям окружного адміністративного суду, якому підсудна справа. Крім того, КАС України не передбачено передачу матеріалів адміністративного позову до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення підсудності у разі подання заяви про відвід одночасно усім суддям окружного адміністративного суду.
За змістом наведених положень КАС України відвід може бути заявлений лише: судді, який розглядає справу одноособово; одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу, а у разі необґрунтованості заявленого відводу - суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відтак, заяву ОСОБА_1 про відвід, відповідно до приписів статті 40 КАС України, розглянуто судом в порядку письмового провадження як заяву про відвід судді Димарчук Т.М., яка була визначена головуючою суддею за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями.
При вирішенні заявленого відводу суд враховує таке.
Мета відводу (самовідводу) судді - гарантувати безсторонність суду, запобігати упередженості судді під час розгляду справи.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово “неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Норми національного права не розкривають змісту нормативної конструкції “неупередженість (безсторонність) судді».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- “об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- “суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Заявник ОСОБА_1 у заяві про відвід не вказує про ті обставини, з якими закон пов'язує можливість відведення судді від розгляду справи або які можуть свідчити (прямо чи опосередковано) про упередженість визначеного складу суду (судді Димарчук Т.М.) при розгляді адміністративного позову.
Стосовно доводів заяви про відвід суд зазначає, що суддя Димарчук Т.М. не брала участі у розгляді адміністративних справ, стороною у яких був ОСОБА_1 , а тому не висловлювала будь-якої позиції відносно фактичних обставин чи правових норм, які є предметом спору у даній справі.
Окрім того, згідно з ч.4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З доводів заяви про відвід не простежується жодної залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність визначеного складу суду (судді Димарчук Т.М.) стосовно позивача; зацікавленість судді у певному рішенні в цій справі чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі позивач не навів, а суд не встановив.
Проаналізувавши наведені в поданій заяві про відвід доводи, суд дійшов висновку, що зазначена заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями унеможливлюють участь судді Димарчук Т.М. у розгляді цієї справи.
З урахуванням наведеного, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, тому відповідно до вимог частини четвертої статті 40 КАС України заяву про відвід судді необхідно передати на вирішення іншому судді.
Керуючись статтями 36, 40, 248 КАС України, суд
Визнати необґрунтованим заявлений відвід та заяву ОСОБА_1 про відвід у справі № 140/11800/25 передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Суддя Т.М. Димарчук