Справа № 354/1243/25
Провадження № 11-сс/4808/357/25
Категорія ст. 170 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2025 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №1202591110000134 за ч. 1 ст. 246 КК України,
за участю адвоката ОСОБА_7 ,
зацікавленої особи ОСОБА_8
Ухвалою слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2025 року накладено арешт на тимчасово вилучені 10 вересня 2025 року, належні громадянину ОСОБА_9 спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «DAF 95 XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору та спеціалізований напівпричіп (самоскид) марки «LANGENDORF SKS 338», реєстраційний номер НОМЕР_2 , синього кольору, які 10 вересня 2025 року перебували у користуванні водія ОСОБА_10 і цього дня використовувались ним, як засоби перевезення круглих лісоматеріалів породи «ялина» в кількості 45 штук довжиною по 6 метрів, без відповідних документів, шляхом заборони на користування, розпорядження вказаним вище двома транспортними засобами та на їх відчуження.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «DAF 95 XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом (самоскидом) марки «LANGENDORF SKS 338», реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовувались, як засоби перевезення круглих лісоматеріалів породи «ялина» в кількості 45 штук довжиною по 6 метрів без відповідних документів.
Вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні, вказані вище 2 транспортні засоби визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні на які з метою збереження їх, як речових доказів, необхідно накласти арешт.
ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить частково скасувати ухвалу слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2025 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Зазначає, що з рішенням суду не погоджується, оскільки суду першої інстанції було надано докази того, що деревина яку перевозили була прочіпована і водієві мали передатись документи для її перевезення, але в момент коли водій очікував документи під'їхали працівники поліції і автомобіль разом з лісо продукцією затримали.
Пояснює, що 01 вересня 2025 року між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_11 було укладено договір на перевезення та розпилювання лісопродукцію в кількості 100м. куб., яка належать ФОПТ ОСОБА_12 , про що було водієм було надано товаро-транспортну накладну, однак на автомобіль Камаз, який звіз дану лісопродукцію з верхнього складу (вершини лісу) до проміжного складу. Однак перехідну товаротранспортну накладну, яка б підтвердила перевантаження лісопродукції з атомобіля марки «Камаз» на автомобіль марки DAF д.н.з. НОМЕР_3 водії так і не змогли оформити так як автомобіль з причепом були вилучені працівниками поліції. Тобто єдиною підставою вилучення такого майна було те, що у накладній вказано, що деревину мав перевозити інший транспортний засіб.
Наголошує, що склад злочину передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України становить незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду. Згідно з витягом з ЄРДР 10 вересня 2025 року слідчим внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке полягало у перевезенні лісопродукції без відповідних документів. Однак слід звернути увагу що транспортний засіб у момент приїзду працівників поліції був на стоянці так званому «проміжному складі», у матеріалах справи відсутня інформація про незаконну рубку чи крадіжку лісу від філій навколишніх лісгоспів.
Звертає увагу, що арешт транспортних засобів у вигляді заборони ними користування приносить фінансові збитки ОСОБА_9 , як власнику транспортних засобів так і ОСОБА_8 як ФОП, яка використовує дані транспортні засоби для своєї підприємницької діяльності, зокрема не зможе надати їх в суборенду згідно договору суборенди техніки з екіпажем №21-ПС-25 від 02 липня 2025 року укладеного із ПП «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС».
В судовому засіданні апеляційного суду:
- захисник ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу;
- ОСОБА_8 підтримав вимоги апеляційної скарги;
Прокурор не з'явився в судове засідання, повідомлений про час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя при прийнятті оскарженого рішення дотримався вказаних вимог закону.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучені 10 вересня 2025 року, належні громадянину ОСОБА_9 спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «DAF 95 XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору та спеціалізований напівпричіп (самоскид) марки «LANGENDORF SKS 338», реєстраційний номер НОМЕР_2 , синього кольору, слідчим суддею було враховано що клопотання про арешт майна, було погоджене прокурором (а.п. 1-3).
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На даний час здійснюється кримінальне провадження №1202591110000134 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
На переконання колегії суддів, слідчим суддею було належним чином перевірено, що зазначені грошові кошти, в повній мірі відповідають ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а відтак, наявна правова підстава, передбачена ст. 170 КПК України для арешту вказаного майна.
З огляду на положення ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому доводи апеляційної скарги про неможливість арешту вказаного майна є недоведеними.
На думку колегії суддів, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні органу досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано, та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, арешт майна в даному конкретному випадку відповідає принципу розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «DAF 95 XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом (самоскидом) марки «LANGENDORF SKS 338», реєстраційний номер НОМЕР_2 , використовувались, як засоби перевезення круглих лісоматеріалів породи «ялина» в кількості 45 штук довжиною по 6 метрів без відповідних документів.
Крім того суд правильно врахував, що вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні, вказані вище 2 транспортні засоби визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні на які з метою збереження їх, як речових доказів, необхідно накласти арешт.
Такий факт не може перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, оскільки Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ст. 1 КК України).
Також на переконання колегії суддів, у даному конкретному випадку, той факт, що клопотання про арешт майна подане слідчим, не є тим істотним порушенням, що може бути безумовною підставою для визнання прийнятого слідчим суддею рішення незаконним, за умови, що таке клопотання погоджено з начальником Яремчаського відділу Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_13 , шляхом його підписання разом із слідчим, чим фактично й було підтверджено факт особистого волевиявлення прокурора (а.п. 3).
Отже, сам по собі факт звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна слідчим, за умови його погодження та підписання прокурором, не може бути підставою для відмови в арешті майна, виходячи із завдання кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді є обґрунтованою, належно мотивованою, та такою, що ґрунтується на законі. Підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді не позбавляє права зацікавленої особи у зверненні до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України або до судді під час судового провадження з клопотанням про скасування арешту майна.
Обставин, які б викликали сумнів у повноті, всебічності та неупередженості дослідження як слідчим, так й слідчим суддею зібраних доказів, колегією суддів не встановлено, а тому прийняте слідчим рішення є таким, що відповідає загальним засадам кримінального провадження, обґрунтованим та законним.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при судовому розгляді, які б тягли за собою скасування судового рішення, допущено не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 172, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2025 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №1202591110000134 за ч. 1 ст. 246 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5