Справа № 348/2297/25
Провадження № 11-сс/4808/391/25
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025091200000164 за ч. 4 ст. 185 КК України,
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Зазначає, що ОСОБА_7 вину не визнає, та вказує на порушення порядку вручення підозри на які суддя не звернув увагу.
Вказує, що ОСОБА_7 не проживає з пасинком по АДРЕСА_1 , так як живе окремо у с. Парище де йому належить житловий будинок та де він зареєстрований, що є порушенням вимог ч.2 ст. 135 КПК України
Крім цього, слідчий суддя не звернув увагу, що повідомлення про підозру складено 30 липня 2025 року, а вручено це повідомлення наступного дня 31 липня 2025 року, що підтверджено підписом та відповідним записом на 4-й сторінці підозри, тобто вручено не в день його фактичного складання як цього вимагає ст.278 КПК України. Більше того, в розписці міститься дата вручення підозри 31 липня 2025 року, але не зазначено час вручення, що є підставою визнання вручення повідомлення про підозру незаконним.
Наголошує, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складено та погоджено прокурором 12 вересня 2025 року, а фактично вручено та подано у суд тільки 26 вересня 2025 року, тобто через 14 днів, що теж є незаконним.
Звертає увагу, що обраний слідчим спосіб вручення підозри шляхом передачі родичу, не забезпечує виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 42 КПК щодо права підозрюваного на отримання роз'яснення своїх прав. На виконання цієї вимоги та затримавши ОСОБА_7 25 вересня 2025 року слідчий мав можливість вручити пам'ятку про права підозрюваного, але цього не зробив, що є порушенням права особи на захист та за вимогою ст. 87 КПК України є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено, застосовано щодо ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 12 днів до 07 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування з визначенням заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та доведеності наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що в даному конкретному випадку є можливим визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Прокурор, підозрюваний ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_6 не з'явилися в судове засідання, повідомлені про час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності учасників в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025091200000164 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час апеляційного розгляду не встановлено суттєвих порушень процесуального порядку при набутті ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваного.
Злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 12 вересня 2025 року (а.п. 1-5), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23 травня 2025 року (а.п. 8-9), протоколом допиту потерпілого від 24 травня 2025 року (а.п. 10-11), протоколом огляду місця події від 13 травня 2025 року (а.п. 12-14), протоколом допиту свідка від 25 травня 2025 року (а.п. 15-18), протоколом допиту свідка від 25 травня 2025 року (а.п. 19-22), протоколом допиту свідка від 26 травня 2025 року (а.п. 23-26), протоколом допиту свідка від 26 травня 2025 року (а.п. 27-30), протоколом огляду відеозапису від 09 травня 2025 року (а.п. 37-40), протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 липня 2025 року (а.п. 41-44), повідомленням про підозру у вчиненні злочину від 30 липня 2025 року (а.п. 48-51), протоколом допиту свідка від 30 липня 2025 року (а.п. 52-55) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_7 .
Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- можливість переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину, санкція за який передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, у зв'язку із чим у будь-який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення. Вказаний ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_7 не має постійного місця праці та постійного джерела доходів, не одружений, на утриманні нікого не має, що в свою чергу свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зав'язків;
- незаконно впливати на потерпілу, оскільки підозрюваний знає її анкетні дані та місце роботи, тому, перебуваючи на волі і маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв'язку, намагаючись уникнути покарання за вчинення тяжкого злочину у вигляді позбавлення волі, об'єктивно матиме можливість вчиняти вплив на останню;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 , будучи раніше судимим, відповідних висновків для себе не зробив і вчинив новий тяжкий злочин, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватись суспільних норм та законів України.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
В ухвалі слідчого судді зазначено належне мотивування про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, проаналізовано доводи сторони захисту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд правильно визначив розмір застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в загальному складає 121120 гривень, яка є помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності ухвали слідчого судді та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у кримінальному провадженні 12025091200000164 за ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5