Справа №345/3369/25
Провадження № 2/345/1587/2025
15.10.2025 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Калуш цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за законом,
Стислий виклад позицій сторін:
адвокат Крикун Т.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Позовну заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 , якому на час смерті належала 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який був зареєстрований за ним, як за головою колгоспного двору. Інша 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 була зареєстрована за бабцею позивача (матір'ю матері позивача) ОСОБА_6 як за головою колгоспного двору. Бабця позивача ОСОБА_6 . Після смерті бабці спадщину фактично прийняла мати позивача - ОСОБА_7 , яка теж померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батьків позивач звернувся до нотаріуса. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , після смерті матері та батька позивачу було відмовлено, в зв'язку з тим, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами зареєстровано за членами колгоспного двору. Крім того, у відмові щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері на частку, яку вона успадкувала після смерті ОСОБА_6 , зазначено, що ОСОБА_8 у встановлений строк не прийняла спадщини після смерті матері ОСОБА_6 . Однак щодо неприйняття ОСОБА_8 у встановлений строк спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , то це не так. Мати позивача ОСОБА_8 вступила в фактичне управління та володіння спадковим майном своєї матері ОСОБА_6 . Про це свідчить наступне. За однією адресою в одному житловому будинку було зареєстровано два колгоспні двори: головою якого був ОСОБА_5 та головою якого була ОСОБА_6 . В зв'язку з цим, по одному житловому будинку було два погосподарські номери, тому проживання ОСОБА_6 та її дочки ОСОБА_8 було зареєстровано окремо (за різними погосподарськими номерами), в той час як фактично вони жили спільно за однією адресою. Після смерті матері ОСОБА_8 користувалася та володіла усім житловим будинком, в т.ч., і часткою, яка належала в даному будинку померлій ОСОБА_6 . Отже, в розумінні ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року (що діяла на час смерті ОСОБА_6 ) її дочка ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину.
На час усуспільнення (15.04.1991) в колгоспному дворі, головою якого був ОСОБА_5 , за адресою по АДРЕСА_1 проживали: батько позивача - спадкодавець ОСОБА_5 , мати позивача - спадкодавець ОСОБА_8 , позивач - ОСОБА_1 , брат позивача - відповідач ОСОБА_3 , сестра позивача - відповідач ОСОБА_9 . Інші члени колгоспного двору на той час вже вибули: а саме, сестра позивача ОСОБА_10 разом з чоловіком вибули на проживання в власне господарство в с. Зелений Яр. Ще до смерті матері позивача (до 2010 року) з домогосподарства вибули і брат та друга сестра позивача: відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_9 . Свою частку з майна колишнього колгоспного двору в 3-річний термін вони не витребували, на частку в майні колишнього колгоспного двору не претендують. Таким чином, оскільки до членів колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5 , за адресою по АДРЕСА_1 після вибуття відповідачів (які свої частки не витребували і на них не претендують) належали лише троє: позивач та його померлі батьки, то житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 після ліквідації колгоспних дворів стала фактично належати по 1/3 частині кожному з них. Тобто на час смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_8 належало по 1/6 частині будинковолодіння, як і позивачу. Оскільки лише позивач прийняв спадщину після смерті батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , так як постійно проживав спільно з ними, то йому з врахуванням його частки належить частина будинковолодіння за адресою по АДРЕСА_1 , яка належала раніше колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 .
На час усуспільнення (15.04.1991) в колгоспному дворі, головою якого була ОСОБА_6 , за адресою по АДРЕСА_1 , проживала лише ОСОБА_6 . Однак вона зареєструвала до себе в господарство свого онука ОСОБА_11 (двоюрідного брата позивача), який фактично ніколи з нею не проживав, а жив в Донецькій області, де залишився після навчання, проте він зазначений у виписці №135 від 17.06.2025 як член колгоспного двору ОСОБА_6 . Відповідачем ОСОБА_11 не вказаний, так як він на даний час загинув на непідконтрольній Україні території Донецької області, близьких родичів він не мав, оскільки батьки його померли раніше, він був неодружений та бездітний. Через те, що ОСОБА_11 помер на тимчасово непідконтрольній Україні території, дані про його смерть відсутні. Таким чином, ОСОБА_6 в майні її колгоспного двору після ліквідації колгоспних дворів належала частина. Отже, на час смерті ОСОБА_6 належала частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Як зазначено вище, ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину після смерті матері, хоч і не оформила своє право на спадщину. Тому позивач має право як спадкоємець ОСОБА_8 на частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , успадковану нею від ОСОБА_6 . Тобто, в загальному, з врахуванням своєї частки та всіх успадкованих часток, позивач має право на частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Представник позивача подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без їхньої участі. Позовні вимоги підтримує та просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає та на частку в домоволодінні не претендує Розгляд справи просить проводити за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій зазначила, що позов визнає та на частку в домоволодінні не претендує Розгляд справи просить проводити за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій зазначила, що позов визнає та на частку в домоволодінні не претендує Розгляд справи просить проводити за її відсутності.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 04.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання та відзиву на позовну заяву.
18.07.2025 відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає та на частку в домоволодінні не претендує. Розгляд справи просить проводити за його відсутності (а.с. 43).
18.07.2025 відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій зазначила, що позов визнає та на частку в домоволодінні не претендує Розгляд справи просить проводити за її відсутності (а.с. 48).
22.07.2025 відповідачка ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій зазначила, що позов визнає та на частку в домоволодінні не претендує Розгляд справи просить проводити за її відсутності (а.с. 53).
Ухвалою суду від 24.07.2025 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
01.10.2025 представник позивача подала до суду заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 61-64, 65).
15.10.2025 представник позивача подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить проводити без їхньої участі. Позовні вимоги підтримує та просить задоволити.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.04.2024 та свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_2 від 07.05.2024, № НОМЕР_3 від 06.01.2010 (а.с. 13-15).
Позивач являється сином померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , а також онуком померлої ОСОБА_6 , яка є матір'ю ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвам про народження НОМЕР_4 від 27.10.1975, НОМЕР_5 від 10.10.1984 (а.с. 16) та повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 (а.с. 12)
Листом приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Гошовської С.В. № 193/02-14 від 13.06.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 неможливо, в зв'язку відсутністю документа, який визначає і підтверджує частку спадкодавця у колгоспному дворі на дане нерухоме майно (а.с. 17).
Листом приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Гошовської С.В. № 194/02-14 від 13.06.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , неможливо, в зв'язку відсутністю документа, який визначає і підтверджує частку спадкодавця у колгоспному дворі на дане нерухоме майно. Окрім того, ОСОБА_8 у встановлений законом строк не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6 (а.с. 18).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 01.09.1988 частина житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 належить членам колгоспного двору головою якого є ОСОБА_6 (а.с. 26).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 01.09.1988 частина житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , належить членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_5 (а.с. 27).
Відповідно до довідки №00074 від 17.02.2025, виданої ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», 01.09.1988 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_6 , було зареєстровано право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності свідоцтво про право власності б/н від 01.09.1988. Крім того, 01.09.1988 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 , було зареєстровано право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності свідоцтво про право власності б/н від 01.09.1988 (а.с. 24).
Згідно з актом від 20.06.2025 зазначено, що, зі слів сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в будинку АДРЕСА_1 постійно спільно проживали та вели спільне господарство на час смерті ОСОБА_6 вона, а також сім'я її дочки ОСОБА_8 , а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину, оскільки стала володіти та розпоряджатися будинком (а.с. 28).
Відповідно до виписки з погосподарської книги Новицької сільської ради № 135 від 17.06.2025 за 1991 - 1995 роки в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 частини даного будинку станом на 15.04.1991 були зареєстровані: ОСОБА_6 - голова сім?ї, ОСОБА_11 - внук. В іншій частині частині даного будинку станом на 15.04.1991 були зареєстровані: ОСОБА_5 - голова сім?ї, ОСОБА_8 - дружина, ОСОБА_15 (закреслено) ОСОБА_4 - дочка (вибула під АДРЕСА_2 , однак, дата не зазначена), ОСОБА_3 - син, ОСОБА_14 - дочка, ОСОБА_1 - син (а.с. 29).
Відповідно до довідки вих. № 509 від 16.10.2024 згідно зі записом в погосподарській книзі виконкому Новицької сільської ради № 5 за 1996-2000 роки на сторінці 177-178, особового рахунку № НОМЕР_7 ОСОБА_6 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , та була власником частини даного будинку. На день смерті ОСОБА_16 в частини даного будинку спільно з нею проживали та були зареєстровані: ОСОБА_11 - внук. В іншій частині даного будинку за адресою АДРЕСА_1 , згідно зі записом в погосподарській книзі виконкому Новицької сільської ради № 5 за 1996-2000 роки на сторінці 179-180, особового рахунку № НОМЕР_8 на дату смерті ОСОБА_6 постійно проживали та були зареєстровані: ОСОБА_5 - голова сім'ї, ОСОБА_8 - дружина, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_14 - дочка, ОСОБА_1 - син (а.с. 32).
Відповідно до довідки вих. № 454/06-06 від 14.03.2024 згідно зі записом в погосподарській книзі виконкому Новицької сільської ради № 5 за 2006-2010 роки на сторінці 101, особового рахунку № НОМЕР_9 його дружина ОСОБА_8 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_8 спільно з нею проживали та були зареєстровані: ОСОБА_5 - чоловік, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_17 - невістка, ОСОБА_18 - внука та ОСОБА_19 - внук (а.с. 31).
Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщені особі № 138 від 25.06.2025 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_17 з 08.07.1999 по теперішній час, ОСОБА_1 по теперішній час, ОСОБА_18 з 31.03.2015 по теперішній час, ОСОБА_18 з 09.12.2019 по теперішній час (а.с. 30).
Відповідно до витягу з Реєстру Новицької територіальної громади від 16.02.2024 ОСОБА_5 з 01.12.1983 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Оцінка суду:
дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
З правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, встановлено, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Згідно зі Законом України «Про власність» з 15.04.1991 відбулося усуспільнення власності колгоспно-кооперативної у приватну суспільну сумісну власність. Майно придбане внаслідок спільної праці сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Судом встановлено, що в колгоспному дворі, головою якого була ОСОБА_6 , членам якого належала частина будинку за адресою АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1994, окрім останньої, також був зареєстрований внук ОСОБА_11 , а тому дане домоволодіння належало їм на праві спільної сумісної власності. Тобто, виходячи з принципу рівності часток у спільній сумісній власності, кожному із них належало по 1/4 частці вказаного домоволодіння.
Крім того, в колгоспному дворі, головою якого був ОСОБА_5 , членам якого належала частина будинку за адресою АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1994, окрім останнього, також був зареєстровані: ОСОБА_8 - дружина, ОСОБА_15 (закреслено) ОСОБА_4 - дочка, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_14 - дочка, ОСОБА_1 - син, а тому то дане домоволодіння належало їм на праві спільної сумісної власності. Тобто, виходячи з принципу рівності часток у спільній сумісній власності, кожному із них належало по 1/12 частці вказаного домоволодіння.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 . Отже, після смерті останньої відкрилася спадщина на 1/4 частку домоволодіння в АДРЕСА_1 .
Оскільки спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до відносин спадкування суд застосовує норми ЦК УРСР 1963 року.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, після смерті ОСОБА_6 належну їй частку шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР успадкувала її донька ОСОБА_8 , як спадкоємець за законом першої черги, оскільки вона продовжувала проживати у вказаному домоволодінні, володіти та користуватися ним, що визнається відповідачами та підтверджується матеріалами справи.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла. Отже, після смерті останньої відкрилася спадщина на 1/3 частку домоволодіння в АДРЕСА_1 (1/4 частка (яку вона успадкувала після смерті матері) + 1/12 частка (яка належала їй, як члену колгоспного двору).
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст.ст. 1261 та 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, позивач та його батько ОСОБА_5 , будучи спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_8 , вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки проживали спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, беручи до уваги відсутність доказів, що протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, заявили про відмову від спадкового майна,а тому кожний з них успадкував по 1/6 частці домоволодіння в АДРЕСА_1 .
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Отже, після смерті останнього відкрилася спадщина на 1/4 частку домоволодіння в АДРЕСА_1 (1/6 частка (яку він успадкувала після смерті дружини) + 1/12 частка (яка належала йому, як члену колгоспного двору).
Крім позивача, інших спадкоємців, які б звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, які претендують на обов'язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих зі спадкодавцем однією сім'єю без укладення шлюбу, немає. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.
Таким чином позивач, будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_5 , вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, не заявив про відмову від спадкового майна та звернувся до нотаріуса зі заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті останнього.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності. А відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Згідно з ч. 3 ст. 347 ЦК України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державний реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Оскільки частки колишніх членів колгоспного двору у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані, недоцільно звертатися до державного реєстратора зі заявою про відмову від права власності на належні частки.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963) володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
Таким чином, враховуючи, що відповідачі не претендують на частки у спірному домоволодінні, що підтверджується поданими ними до суду заявами, суд вважає за можливе розцінити це, як відмову від належних їм часток у майні колишнього колгоспного двору на користь їх брата - позивача у справі.
За таких обставин, враховуючи, що позивачу, як члену колгоспного двору, належить 1/12 частка домоволодіння по АДРЕСА_3 частку вказаного майна він успадкував після смерті батька ОСОБА_5 , а відповідачі відмовилися від права власності на належні їм частки та визнали позовні вимоги, то за позивачем необхідно визнати право власності на 3/4 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного ст.ст. 16, 346, 347, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268, 1269, 1273, 1296, ЦК України, ст.ст. 120, 121, 123, 525, 529, 548, 549 ЦК (в редакції від 18.07.1963), Законом УРСР «Про власність», ст.ст. 2, 13, 80, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_4 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 .
Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителька в АДРЕСА_6 .
Суддя: