Справа № 344/3263/25
Провадження № 2/344/2178/25
06 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представників третьої особи: Кравців Д.О., Бітківської Д.Є.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком, встановлення факту самостійного виховання дитини,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круць Володимир Миронович, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком, встановлення факту самостійного виховання дитини.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 28 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народилася дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначається, що після народження дитини відповідачка різко змінилася у поведінці, почала неадекватно висловлюватись, у неї погіршився сон (спала по 2 години на добу), що підтверджується медичною документацією. Після звернення до Обласної психоневрологічної лікарні № 3 (вул. Медична 15, м. Івано-Франківськ) позивачу стало відомо, що його дружина має проблеми із психічним здоров'ям. Проте, до 2014 року відповідачка лікувалася амбулаторно в ОПНЛ № 3 (скарги на біль в серці, безсоння, відсутність апетиту, «хвороба від любові»). У період з 22.05.2016 по 07.06.2016 року відповідачка лікувалася стаціонарно. Повний діагноз згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1500/16 від 07.06.2016 року: розлади психіки та поведінки, пов'язані із післяпологовим періодом у формі афективно-параноїдального синдрому. Після стаціонарного лікування відповідачка приймала підтримуючу терапію.
У 2020 році стан відповідачки значно погіршився, у період з 25.11.2020 по 03.12.2020 року відповідачка перебувала на стаціонарному лікуванні в ПОК ЦПЗ з діагнозом: шизоафективний розлад, маніакальний тип, афективно-параноїдний синдром. З того часу ОСОБА_3 перебувала у сервісі ММК, регулярно приходила до психолога, відвідувалася членами команди вдома, отримувала підтримуючу терапію. У квітні 2022 року стан відповідачки знову погіршився, діагноз - шизоафективний розлад, змішаний тип, афективно-параноїдальний синдром. Період 30.05.2022 по 06.06.2022 відповідачка перебувала на стаціонарному лікуванні в ПОК ЦПЗ.
Незважаючи на хворобу відповідачки, позивач хотів спробувати зберегти сім'ю. З моменту загострення хвороби відповідачки остання час від часу проживала у своїх батьків, а позивач залишався з дитиною. У 2022 році позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про визнання особи недієздатною та призначення опікуна (справа № 344/4571/22). Однак за заявою ОСОБА_1 заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна залишено без розгляду.
Останній раз відповідачка лікувалася у період з 19.02.2024 по 05.03.2024 року в ПОК ЦПЗ (виписки із медичної карти від 31.10.2024, 25.11.2024, 06.06.2022, 05.03.2024, довідка № 111 від 0.03.2022, 03.12.2020).
Позивач зазначає, що психічний стан відповідачки щоразу погіршується, остання є агресивною по відношенню до інших людей та позивача, вночі не спить, перестала визнавати свою хворобу, ігнорує лікарські рекомендації. 12.07.2024 року відносно відповідачки складено терміновий заборонний припис серії АА № 409358 стосовно потерпілого ОСОБА_1 .
Відповідачка є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 488191 від 12.09.2023 року.
З серпня 2024 року відповідачка проживає у своїх батьків. Спільне проживання позивача та відповідачки, подальше збереження сім'ї є неможливим, суперечить інтересам позивача та дитини. Відповідачка хворіє на важкий психічний розлад, що не піддається лікуванню, з кожним роком психічний стан погіршується, її агресію важко стримувати та контролювати. Така обстановка негативно впливає на розвиток дитини, відтак позивач змушений звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу.
Сторона позивача зазначає, що місце проживання дитини - ОСОБА_5 рішенням суду, рішенням органу опіки та піклування чи договором між батьками не визначалося.
У зв'язку із тяжкою психічною хворобою мати дитини - ОСОБА_3 не може виконувати своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, дитині небезпечно проживати разом із матір'ю. Батько дитини, у свою чергу, опікується дочкою, повністю її утримує, дбає про стан здоров'я, виховує. Дитина відвідує школу - Крихівецький ліцей Івано-Франківської міської ради.
Зважаючи на вище наведене, позивач просить: розірвати шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 28 квітня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 576; визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 ; встановити факт самостійного виховання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримала заявлений позов у повному обсязі. Просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідачка у судовому засіданні вказала, що не заперечує позовні вимоги.
Представник заінтересованої особи - Органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у судовому засіданні вказала на доцільність проживання дитини ОСОБА_5 з батьком, покликаючись на висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29.09.2025, зважаючи на хворобу матері дитини та досліджені умови проживання місця проживання дитини.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28 квітня 2015 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, актовий запис за № 576.
Від шлюбу у сторін народилася дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.2016 року.
З Довідки № 111 від 01.03.2022, виданої КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась на стаціонарному лікуванні та звертається на амбулаторний прийом в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» з діагнозом: шизоактивний розлад, маніакальний тип, афективно-параноїдний синдром.
Позивачем долучені виписки із медичної карти від 31.10.2024, 25.11.2024, 06.06.2022, 05.03.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_3 з 2016 року лікувалася стаціонарно у КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР»: з 22.05.2016 по 07.06.2016 з діагнозомм: Розлади психіки та поведінки, пов'язані з післяпологовим періодом у формі афективно-параноїдного синдрому; з 25.11.2020 по 03.12.2020 з діагнозом: Шизоафективний розлад, маніакальний тип, афективно-паранощноий синдром. З того часу перебувала в сервісі ММК, регулярно приходила до психолога, відвідувалася членами команди вдома. Отримувала підтримуючу терапію. З квітня 2022 року з діагнозом: Шизоафективний розлад, змішаний тип, афсктивно-параноїдноий синдром; з 30.05.2022 по 06.06.2022 з діагнозом: Шизоафективний розлад, змішаний тип, афективно-параноїдний синдром; з 19.02.2024 по 05.03.2024 з діагнозом: Шизоафективний розлад, маніакальний тип, афективно-параноїдноий синдром. Останній раз лікувалась в ПОКЦПЗ з 14.10.2024 по 31.10.2024 з діагнозом: Шизоафективний розлад, змішаний тин, афективно-параноїдний синдром.
Відповідачка є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 488191 від 12.09.2023 року.
Відносно ОСОБА_3 складено терміновий заборонний припис серії АА №409358 стосовно потерпілого ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Судом встановлено, що сторони не підтримують сімейних стосунків, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Тому такий шлюб зберігати не доцільно.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 28 квітня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 576, слід розірвати.
Згідно ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Тлумачення норми вищенаведеної ст. 161 СК України свідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
За вимогами ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно наданого висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано за доцільне її проживання з батьком ОСОБА_1 .
У Висновку вказано, що відповідно до акта оцінки потреб сім'ї, складеного фахівцями КЗ «МЦСС» від 03.04.2025 № 247.5-08/118, сім'я ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Сім'я ОСОБА_1 перебуває у процесі розлучення. Батько виховує неповнолітню дівчинку ОСОБА_5 . Сім'я проживає у власному помешканні, де створені належні умови для дитини. Зі слів батька дівчинка активна, весела та комунікабельна. Мати ОСОБА_3 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2 , особа з інвалідністю II групи. Зі слів батька, ОСОБА_3 з дитиною спілкується систематично.
Згідно листа КНП «ЦПМКДД» від 15.04.2025 року № 233/69 дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку не перебуває. Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладено із лікарем іншого 303.
Відповідно до інформації від 10.06.2025 року № 139, наданої адміністрацією Крихівецького ліцею Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 3-В класу. Дівчинка зарекомендувала себе як здібна розумна дитина, дуже дружня, товариська. Бере активну участь у житті класу. На уроках уважна, але не завжди активна, іноді не виконує домашні завдання. Виявляє активність тільки під час тієї роботи, яка їй подобається. Любить малювати, співати, танцювати. Батьки приділяють належну увагу вихованню дочки. Систематично відвідують батьківські збори. Батько, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходах, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу. Марта, мати дівчинки, бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, цікавиться успішністю дитини. ОСОБА_5 - дівчинка світла, спокійна, життєрадісна, комунікабельна, підтримує дружні стосунки з усіма учнями класу, ОСОБА_7 однаково добре відгукується про батька і матір. Але розмова про маму викликає тривогу, дитина замикається.
В ході бесіди з матір'ю відповідачки ОСОБА_8 з'ясовано, що ОСОБА_9 проживає з нею та чоловіком (батьком відповідачки), вони за нею доглядають та слідкують за її лікуванням. Зі слів ОСОБА_10 , її донька ОСОБА_9 не заперечує щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 , у зв'язку зі складним станом здоров'я відповідачки. Також жінка додала, що дівчинка уже давно проживає з батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_9 хотіла б спілкуватися та зустрічатися з донькою надалі.
Працівниками Служби у справах дітей 13.06.2025 року відвідано сім'ю ОСОБА_11 за адресою фактичного місця проживання та реєстрації дитини: АДРЕСА_1 . Житло розміщене на сьомому поверсі восьмиповерхового будинку, складається з двох житлових кімнат, кухні, коридору, спільного санвузла, лоджії. Умови проживання належні, у квартирі проведено ремонт, облаштовано меблями та побутовою технікою. У дівчинки є окрема кімната, в якій наявне спальне місце, місце для гри, відпочинку та навчання. Ліліана займається черлідингом, відвідує заняття з малювання, а також додатково займається з репетитором з англійської мови, української мови та математики. Зі слів батька, дівчинка рідко бачиться з матір'ю. Стосунки у сім'ї дружні та доброзичливі, дотримуються українських традицій та відзначають релігійні свята.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 13.08.2025 року прийнято рішення про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , року народження, з батьком ОСОБА_1 .
Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки та піклування.
За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де створено належні житлово-побутові умови для її проживання.
Також суд враховує при вирішенні спору викладену у Висновку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29.09.2025 року № 1051 позицію про доцільність місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 .
Частиною третьою ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно положень ч. ч. 1-3 ст. 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Підстави та порядок судового вирішення спору про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, визначено ст. 159 СК України.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, характер спірних правовідносин, з урахуванням вищенаведеного судом, суд вважає, що наявні підстави для визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 та встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 28 квітня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 576, - розірвати.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Встановити факт самостійного виховання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2025 року.