Справа № 604/1075/25
Провадження № 2/604/546/25
16 жовтня 2025 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сіянка В.М.,
за участі: секретаря судового засідання Феньо О.В.,.
розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про встановлення факту та визнання права власності
В провадженні суду знаходиться цивільна справа №604/1075/25 за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської селищної ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності.
Ухвалою судді від 23 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
15 жовтня 2025 року від представника позивача адвоката Янчук М.О. надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд враховуючи предмет спору витребувати від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни (10014, м. Житомир, майдан Соборний, 7/1) - повну копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одночасно просить оголосити у судовому засіданні яке призначено на 16.10.2025 на 15год 00хв перерву.
У призначене підготовче засідання позивач та відповідач не прибули.
Враховуючи предмет та підстави даного позову, а також з метою повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача та витребувати копії матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.2. ч.1 ст.43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у здійсненні запиту суду до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни щодо отримання відомостей про осіб, які звертались із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки такі відомості мають значення для правильного вирішення справи, що розглядається, у зв'язку з чим необхідно відкласти підготовче судове засідання.
Керуючись п. 3 ч.1 ст.43, 76, ст. 84, ст. ст. 260-261 ЦПК України, суд,
Витребувати у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни (10014, м. Житомир, майдан Соборний, 7/1) - повну копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.
Відкласти підготовче засідання у даній цивільні справі на 14:15 годину на 13 листопада 2025 року.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Сіянко В.М.