16.10.2025
Справа № 522/3635/23
Провадження № 1-кп/522/1211/25
Іменем України
16 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022163510000615 від 20.09.2022 року, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 27.06.2022 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за статтею 309 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 ч.2 КК України,
учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 ч.2 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 гривень відносно ОСОБА_3 , мотивуючи його тим, що стосовно обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 ч.1 п. 1, 3, 5 КПК України, а саме, ОСОБА_3 може переховуватися від суду, розуміючи реальність покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник заперечила проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на нічний домашній арешт.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 грудня 2022 року Приморським районним судом м. Одеси до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні та встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
4 липня 2025 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 1 вересня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з визначенням розміру застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень та встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Суд вважає необхідним зазначити, що ризики щодо обвинуваченого, які були обґрунтовані в минулих ухвалах суду, продовжують існувати й надалі.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, обвинувачений може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого ст.177 ч.1 п.1 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п. 3 КПК України, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, суд не вважає слушними, оскільки вони вже допитані судом.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_3 був неодноразово засуджений, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, офіційно не працевлаштований. Вищевказане дає підстави вважати, що обвинувачений схильний до протиправної поведінки, що підтверджує ризик, передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України.
Суд звертає увагу та те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей та інші.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 не має сталих соціальних зв'язків, він не одружений, утриманців немає, його репутація негативна.
Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів це злочини, що посягають на здоров'я населення. При цьому протягом останніх років спостерігається поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Ці злочини набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 судом не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд не вважає слушними посилання адвоката на можливість обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з огляду на репутацію обвинуваченого, тяжкість скоєного злочину, вчинення кримінального правопорушення в період іспитового строку, наявність у ОСОБА_3 судимостей за вчинення корисливих злочинів та злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів.
Враховуючи вищезазначене, на теперішній час підстави для скасування чи зміни обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.
При цьому, продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Визначаючи розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, суд вважає, що достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України, буде визначення її у розмірі 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136 260 гривень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 182, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 ч.2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 14 грудня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136 260 (сто тридцять шість тисяч двісті шістдесят) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого справа № 522/3635/23, провадження по справі № 1-кп/522/1211/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати до суду за кожною вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1