16 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/6835/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Протеняка Олександра Михайловича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2025
у справі за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Протеняка Олександра Михайловича
про зобов'язання вчинити певні дії,
06.10.2025 засобами поштового зв'язку до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Протеняка Олександра Михайловича (далі - скаржник) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 904/6835/23.
За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Фізична особа-підприємець Протеняка Олександр Михайлович у касаційній скарзі зазначає що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів, внаслідок чого вони підлягають скасуванню, проте не посилається на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Звертається увага скаржника, що неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд також зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (стаття 6 Закону України "Про судовий збір").
Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, позов у цій справі поданий у 2023 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становить 2 684,00 грн.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2025 позов задоволено. Зобов'язано Протеняка Олександра Михайловича повернути за актом прийому-передачі земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Зобов'язано Протеняка Олександра Михайловича усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, та на суміжній без кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,0035 га, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - торгового павільйону літ. Б-2, площею під забудовою 49,4 кв.м та навіс літ. б, площею під забудовою 6,4 кв.м (загальною площею під забудовою 55,8 кв.м). Стягнуто з Протеняка Олександра Михайловича на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 4 294,40 грн судового збору.
Скаржник в прохальній частині касаційної скарги просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, за подання касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір за 2 вимоги не майнового характеру у сумі 10 736,00 грн (2 684,00 грн х 2 вимоги не майнового характеру х 200 %).
Скаржником до касаційної скарги додано квитанцію від 02.10.2025 про сплату судового збору у розмірі 4 294,40 грн (що становить значно меншу суму ніж належить сплатити за подання касаційної скарги на зазначені судові рішення).
Отже, скаржнику необхідно доплатити судовий збір і надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6 442,00 грн (10 736,00 грн - 4 294,40 грн) за такими реквізитами:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
- код банку отримувача (МФО): 899998
- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN):
UA288999980313151207000026007
- код класифікації доходів бюджету: 22030102
- судовий збір (Верховний Суд, 055)
- призначення платежу: *; 101.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи в порядку, визначеному статтею 291 Господарського процесуального кодексу України. Натомість, скаржником до матеріалів касаційної скарги додані копії касаційної скарги і доданих до неї документи, які необхідно було надіслати сторонам у справі, а не суду.
Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтями 290, 291 Господарського процесуального кодексу України, цю скаргу відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі заяви про усунення недоліків до якої долучити: докази доплати судового збору у встановленому законом розмірі - 6 442,00 грн, подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі з дотриманням вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Протеняка Олександра Михайловича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 904/6835/23 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Б. Дроботова