15 жовтня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1758/24
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства “Чернівціобленерго», м. Чернівці
до фізичної особи-підприємця Чумака Миколи Афанасійовича, с. Романківці Дністровського району Чернівецької області
про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію в сумі 118412,35 грн
представники сторін:
від позивача - Сондей Я.А.
від відповідача - Браілко А.М.
У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/1758/24 за позовом акціонерного товариства “Чернівціобленерго» до фізичної особи-підприємця Чумака Миколи Афанасійовича про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію в сумі 118412,35 грн.
Ухвалою від 15.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.08.2024, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов до 02.08.2024, позивачу надати відповідь на відзив до 08.08.2024.
Ухвалою від 21.08.2024 зупинено провадження у справі №926/1758/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №926/2043/24.
10.09.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення та заява про залишення позовної заяви без розгляду.
11.09.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23000,00 грн.
Ухвалою від 17.09.2025 поновлено провадження у справі. Судове засідання призначено на 15.10.2025.
06.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в яких просить суд відмовити в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
В судовому засіданні 15.10.2025 присутній представник відповідача не заперечував проти залишення позову без розгляду та підтримав заяву про розподіл судових витрат. Представник позивача просив відмовити в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та залишити позов без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву про залишення позову без розгляду подано до початку розгляду справи по суті, заяву підписано повноважним представником позивача, а отже заява позивача відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду, а тому позов акціонерного товариства “Чернівціобленерго» до фізичної особи-підприємця Чумака М.А. про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію в сумі 118412,35 грн підлягає залишенню без розгляду на підставі до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи наведене, підстави для повернення з Державного бюджету сплаченого судового збору на користь позивача відсутні.
Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23000,00 грн слід зазначити наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, додаткові постанові КГС ВС від 23 липня 2024 року у справі № 910/9544/23).
Так в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: Договір про надання правової допомоги №7/24 від 31.07.2024, додаткову угоду №1 від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2025 на суму 23000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката визначається за згодою сторін та фіксується в акті прийому передачі наданих послуг.
10.09.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої погодили, що предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту в справі № 926/1758/24 в Господарському суді Чернівецької області.
На виконання п.5.1. Договору, Сторони погодили, що гонорар адвоката за супровід справи №926/1758/24 в Господарському суді Чернівецької області складає 23000,00 грн (п.2 додаткової угоди).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
При цьому суд звертає увагу сторін, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 колегією суддів здійснено висновок, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).
Представник позивача подав суду заперечення в яких просить суд відмовити в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем не було дотримано вимог ч.1 ст. 124 ГПК України, які породжують право останнього на звернення до суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу, що свідчить про неправомірність заявлених вимог, оскільки відзив на позовну заяву судом залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням встановленого судом строку на його подання.
Спростовуючи заперечення позивача, суд зазначає наступне.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
-право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст.124,129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 р. у справі № 910/16803/19);
-процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 р. у справі № 917/304/21).
Разом з тим, оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. У даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України - про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20).
Таким чином, враховуючи те, що справа № 926/1758/24 розглядається в порядку спрощеного позовного провадження відповідач може подати докази в підтвердження понесення ним судових витрат до закінчення розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу, що позовна заява залишена без розгляду саме за заявою позивача, що не спростовує та не нівелює вчинені адвокатом відповідача дії та понесені в межах розгляду справи витрати.
Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, те що адвокату відповідача відзив на позовну заяву залишено без розгляду, а зустрічну позовну заяву повернуто, з урахуванням заперечень позивача, фактичне надання адвокатом відповідача адвокатських послуг (участь адвоката у двох судових засіданнях), суд вважає, що визначений відповідачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність присудження до стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву акціонерного товариства “Чернівціобленерго» про залишення позову без розгляду задовольнити.
2. Позовну заяву акціонерного товариства “Чернівціобленерго» до фізичної особи-підприємця Чумака Миколи Афанасійовича про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію в сумі 118412,35 грн залишити без розгляду.
3. Клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
4. Стягнути з АТ «Чернівціобленерго» (58000, м. Чернівці, вул. Прутська, 23А, код ЄДРПОУ 00130760) на користь ФОП Чумака Миколи Афанасійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
5. В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 16.10.2025.
Суддя В.В.Дутка