вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2422/25
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів"
про стягнення 13 580, 56 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" (надалі - відповідач) про стягнення 13 580, 56 грн, з яких: 10 983, 55 грн основний борг, 180, 52 грн 3% річних, 617, 20 грн інфляційні втрати та 1 799, 29 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02-5-14/1-545 від 19.03.2021, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за 2-ох працівників у період з 16 лютого 2021 по травень 2024 року.
2. Стислий виклад позицій відповідача
У відзиві відповідач заперечує щодо позову, вважає його безпідставним, а провадження у справі таким, що підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки про наявність додаткової угоди №2 до договору, якою погоджено кількість працівників саме - 28, позивачу було відомо з 21.09.2021, тобто з дати її підписання, не подавши у справі №911/1345/24 належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність заборгованості в розмірі заявлених вимог та додаючи вказані докази до позову в даній справі, зі спливом часу більше року від винесення ухвали по справі № 911/1345/24, позивач несе ризик настання таких наслідків, як відмова у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.175 ГПК України.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2422/25, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.08.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому, з посиланням на п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, останній просить закрити провадження в справі, в зв'язку із існуванням ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2024 в справі №911/1345/24.
19.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо закриття провадження в справі, оскільки предметом розгляду даної судової справи є вимоги про стягнення заборгованісті відповідача за договором щодо надання послуг «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за 2-ох працівників у період з 16 лютого 2021 по травень 2024 року в розмірі 10 983,55 грн, підставами позову є зміна кількості працюючих з 26 до 28 чоловік, яку сторони погодили у п.2 таблиці №1 додаткової угоди №2 від 21.09.2021. Вказані вимоги не заявлялись та не розглядались у межах справи №911/1345/24, тому предметом справи є самостійна та нова матеріально-правова вимога.
02.09.2025 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 01.09.2025 ціна позову залишається незмінною.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження в справі, суд зазначає наступне.
Відповідач посилаючись на умови п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, просить закрити провадження, оскільки між тими ж сторонами, із тим самим предметом і з тих самих підстав судом розглядалась справа №911/1345/24.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першою статті 175 цього Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/1345/24 за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» про стягнення заборгованості за договором №02.5-14/1-545 від 19.03.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період наданих послуг з лютого 2022 року по березень 2024 року в розмірі 480 425,13 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 в справі №911/1345/24 затверджено мирову угоду від 19.07.2024, укладену між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» у справі №911/1345/24 та провадження в справі №911/1345/24 закрито.
Судом за допомогою КП «Діловодство спеціалізованого суду» досліджено матеріали справи №911/1345/24 та встановлено, що заявлена до стягнення заборгованість, зокрема, за надані послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за період з лютого 2022 року по березень 2024 року, здійснена позивачем із урахуванням кількості працюючих - 26.
Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором щодо надання послуг «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за 2-ох працівників у період з 16 лютого 2021 по травень 2024 року, підставами позову є, зокрема, зміна кількості працюючих з 26 до 28 чоловік, яку сторони погодили у п.2 таблиці №1 додаткової угоди №2 від 21.09.2021.
Враховуючи зазначене вище, предмет розгляду даної справи є відмінним від предмет розгляду справи №911/1345/24, а тому відсутні підстави встановлені п.3 ч.1 ст.231 ГПК України для закриття провадження в даній справі.
Отже, суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про закриття провадження в справі.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
19.03.2021 між позивачем (далі - балансоутримувач) та відповідачем (далі - орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02-5-14/1-545 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого в зв'язку з укладанням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях орендарем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №2365 від 16.02.2021 (далі - договір оренди), орендарем отримано в строкове платне користування приміщення №№ 18-19, 22, 24-32, 67-74, 84 площею 290,20 кв.м на 1-му поверсі будівлі надземних перонних бригад (далі - майно або приміщення), які орендар має право використовувати за будь-яким цільовим призначенням, на розсуд орендаря за виключенням таких призначень, як: розміщення громадських об'єднань та благодійних організацій; розміщення закладів охорони здоров'я, клінік, лікарень, приватних медичних практик, аптек; ветеринарних лікарень (клінік), лабораторій ветеринарної медицини, ветеринарних аптек; медичних лабораторій; розміщення закладів харчування, кафе, барів, ресторанів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; розміщення торговельних об'єктів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; розміщення закладів харчування, кафе, барів, ресторанів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; розміщення торговельних об'єктів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; розміщення нічних клубів; ресторанів з нічним режимом роботи (після 22 год); розміщення саун, лазень; організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; розміщення готелів, хостелів, турбаз, мотелів, кемпінгів, літніх будиночків; розміщення комп'ютерних клубів та інтернет-кафе.
Згідно із п.1.1.1. договору балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги, перелік, вартість (ціну), далі - вартість, яких визначено додатком №1 до договору, далі - послуги.
Балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП), - таблиця №2 додатку 1 до договору. Надання послуг та забезпечення технічної можливості для під'єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача, з метою передачі орендарю електричної енергії, далі, також, іменуються послуги (п.1.1.2. договору).
Пунктом 1.3. договору сторонами погоджено, що розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.
У пункті 1.4. договору встановлено, що в разі припинення надання в строкове платне користування майна, нарахування оплати за послуги відбувається до дати фактичного повернення майна (включно), що фіксується сторонами у відповідному акті повернення з оренди орендованого майна до договору оренди.
Вартість послуг може змінюватись у разі зміни витрат балансоутримувача, пов'язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов'язаний повідомити орендаря в письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням, електронною поштою або вручити уповноваженій особі під підпис) не пізніше, ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов'язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невід'ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін в договір. Якщо не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дня введення нової вартості в дію орендар не повідомить письмово балансоутримувача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості послуг, вона вважається прийнятою (пп.1.5., 1.6. договору).
Відповідно до п.2.9. договору для послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника»: орендар протягом 5-ти робочих днів з дати початку господарської діяльності в орендованому приміщенні надає інформацію про кількість працівників орендаря, які працюють в орендованому приміщенні. Інформація надається офіційним листом, такий лист вважається невід'ємною частиною договору, що не потребує внесення змін до договору. В подальшому, при зміні кількості працюючих, орендар до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає оновлену інформацію офіційним листом (такий лист вважається невід'ємною частиною договору, що не потребує внесення змін до договору). В разі отримання балансоутримувачем такої інформації після 5-го числа місяця, наступного за звітним, така інформація приймається балансоутримувачем для виставлення рахунку-фактури з оновленою кількістю працюючих, починаючи з місяця отримання листа (місяця, наступного за звітним). Перерахунок за попередні місяці не здійснюється.
Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором (п.3.2.1. договору).
Згідно із п.3.2.6. договору орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Балансоутримувач має право вимагати від орендаря своєчасного надання документів згідно з розділом 2 договору та своєчасної оплати згідно з пунктом 3.2.6. договору (п.4.1.3. договору).
Відповідно до п.5.5. договору орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Договір набирає чинності з моменту укладення сторонами та діє до 16.02.2021. Датою укладання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо (п.7.1. договору).
У пункті 7.2. договору сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 16.02.2021.
Додатком №1 до договір сторонами погоджено перелік послуг, що надаються (можуть надаватися) орендарю на (в) орендованому майні, зокрема в п.4. таблиці №1 погоджено послугу із назвою: забезпечення санітарно гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць), вартістю станом на 30.12.2020 - 50, 00 грн без ПДВ, кількість працівників відповідно до інформації (п.2.9. договору).
20.05.2021 сторонами погоджено додаткову угоду №1 до договору, пунктом 1.1. якої виклали таблицю №1 в новій редакції, а саме в пункті 2 таблиці №1 погоджено послугу: забезпечення санітарно гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць), вартістю станом на 16.02.2021 - 50, 00 грн без ПДВ, кількістю 26 працівників, та вказано, що послуга надається з 16.02.2021, в подальшому зміни відбуваються відповідно до п.2.9. договору.
Пунктом 5 вказаної додаткової угоди погоджено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що положення пункту 1 угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме з 16.02.2021.
У подальшому 21.09.2021 сторонами погоджено додаткову угоду №2 до договору, якою виклали таблицю №1 в новій редакції, а саме в пункті 2 таблиці №1 погоджено послугу: забезпечення санітарно гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць), вартістю станом на 16.02.2021 - 50, 00 грн без ПДВ, кількістю 28 працівників, та вказано, що послуга надається з 16.02.2021.
Пунктом 6 вказаної додаткової угоди погоджено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що положення угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме з 16.02.2021.
Листом за вих. №25-22/1-352 від 28.10.2021 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.11.2021, зокрема:
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 99,68 грн без ПДВ за місяць.
Листом за вих. №19-22/1-142 від 04.01.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 15.01.2022, зокрема:
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 140,46 грн без ПДВ за місяць.
Листом за вих. №37-22-213 від 29.12.2022 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.01.2023, зокрема:
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 151,05 грн без ПДВ за місяць.
Листом за вих. №25-22/1-175 від 31.03.2023 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 12.04.2023, зокрема:
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 149,07 грн без ПДВ за місяць
Листом за вих. №25-22/1-501 від 13.10.2023 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.11.2023, зокрема:
- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вартістю 116, 13 грн без ПДВ за місяць.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору №02.5-14/1-545 від 19.03.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом відповідача про стягнення заборгованості за період наданих послуг з лютого 2022 року по березень 2024 року в розмірі 480 425,13 грн, з яких 303 236,66 грн - основний борг за період наданих послуг з лютого 2022 року по березень 2024 року, 140 367,67 грн - пеня (за період 21.03.2022-14.05.2024); 26 211,25 грн. - інфляційні втрати (за період 21.03.2022-14.05.2024) та 10 609,55 грн - 3% річних (за період 21.03.2022-14.05.2024).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 в справі №911/1345/24 затверджено мирову угоду від 19.07.2024, укладену між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» у справі №911/1345/24 та провадження в справі №911/1345/24 закрито.
Відповідно до п.1. мирової угоди відповідач визнає, що внаслідок неналежного виконання ним умов договору №02.5-14/1-545 від 19.03.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 309 384,26 грн основного боргу (303 236,66 грн за лютий 2022 року - березень 2024 року + 6 147,60 грн за квітень 2024 року) та 140 367,67 грн пені.
Заявлена до стягнення заборгованість у межах справи №911/1345/24, зокрема, за надані послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за період з лютого 2022 року по березень 2024 року, здійснена позивачем із урахуванням кількості працюючих - 26.
У зв'язку із донарахуванням послуг забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника ще на 2-ох працівників позивачем 31.10.2024 складено акти приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором за надані послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за період з 16.02.2021 по травень 2024 року на загальну суму 10 983, 55 грн (а. с. 66-81).
Акти приймання-здачі виконаних послуг за період з листопада 2021 року по травень 2024 року були підписані електронним підписом позивача та відправлені ним через програму документообігу M.E.Doc і отримані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками у вказаній програмі.
Також у зв'язку із донарахуванням послуг забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника ще на 2-ох працівників за період з 16.02.2021 по жовтень 2021 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №226/527 від 31.10.2024 на суму 1 015, 80 грн.
Відповідач листом за вих.№24/11-783 від 18.11.2024 повідомив позивача, що ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 в справі №911/1345/24 зафіксовано розмір боргу за договором за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року відповідачем у повному обсязі сплачено суму боргу в розмірі 309 384, 26 грн. До лютого 2022 року у відповідача була відсутня заборгованість за договором, тому підстави для зміни узгодженого та сплаченого боргу відсутні. В зв'язку із зазначеним акти приймання-здачі робіт від 31.10.2024 №№333022, 333021, 333020, 333019, 333017, 333014, 333012, 333011, 333009, 333008, 333007, 333006, 333005, 333004, 333003, 333002, 333001, 333000, 332995, 332994, 332993, 332991, 332990, 332989. 332988, 332987, 332986, 332985, 332984, 332981, 332980 не приймаються.
У відповідь на вказаний лист позивач повідомив відповідача (лист за вих.№25-22-293 від 18.12.2024), що додатковою угоди №2 від 21.09.2021 до договору змінено кількість працюючих з 26 до 28 для нарахування послуги забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, однак вказані зміни не враховані при нарахування вартості послуги, а тому позивачем проведено донарахування обсягу послуги в кількості 2 працівника за період з 16.02.2021 по травень 2024 року та зроблено відповідні коригування в бухгалтерському та податковому обліку.
Позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за отримані послуги забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника ще на 2-ох працівників (28 працівників всього) за період з 16.02.2021 по травень 2024 року не оплачена.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до норм ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
21.09.2021 сторонами погоджено додаткову угоду №2 до договору, якою в пункті 2 таблиці №1 погоджено послугу: забезпечення санітарно гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць), вартістю станом на 16.02.2021 - 50, 00 грн без ПДВ, кількістю 28 працівників, та вказано, що послуга надається з 16.02.2021.
Пунктом 6 вказаної додаткової угоди сторонами також погоджено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що положення угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладання, а саме з 16.02.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 в справі №911/1345/24 затверджено мирову угоду від 19.07.2024, укладену між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» у справі №911/1345/24 та провадження в справі №911/1345/24 закрито.
Судом за допомогою КП «Діловодство спеціалізованого суду» досліджено матеріали справи №911/1345/24 та встановлено, що заявлена до стягнення заборгованість, зокрема, за надані послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за період з лютого 2022 року по березень 2024 року, здійснена позивачем із урахуванням кількості працюючих відповідача - 26.
Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором щодо надання послуг «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за 2-ох працівників у період з 16 лютого 2021 по травень 2024 року, підставами позову є, зокрема, зміна кількості працюючих з 26 до 28 чоловік, яку сторони погодили у п.2 таблиці №1 додаткової угоди №2 від 21.09.2021.
У зв'язку із донарахуванням послуг забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника ще на 2-ох працівників позивачем 31.10.2024 складено акти приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором за надані послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за період з 16.02.2021 по травень 2024 року на загальну суму 10 983, 55 грн (а. с. 66-81).
Відповідач листом за вих.№24/11-783 від 18.11.2024 повідомив позивача, що ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 в справі №911/1345/24 зафіксовано розмір боргу за договором за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року відповідачем у повному обсязі сплачено суму боргу в розмірі 309 384, 26 грн. До лютого 2022 року у відповідача була відсутня заборгованість за договором, тому підстави для зміни узгодженого та сплаченого боргу відсутні. В зв'язку із зазначеним акти приймання-здачі робіт від 31.10.2024 №№333022, 333021, 333020, 333019, 333017, 333014, 333012, 333011, 333009, 333008, 333007, 333006, 333005, 333004, 333003, 333002, 333001, 333000, 332995, 332994, 332993, 332991, 332990, 332989. 332988, 332987, 332986, 332985, 332984, 332981, 332980 не приймаються.
Положеннями п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексуУкраїни закріплено принцип свободи договору.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.
У відповідності до положень статтей 6, 627 Цивільного кодексуУкраїни, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).
Спір у справі виник щодо відшкодування витрат балансоутримувача на надання тих послуг орендарю, обсяг та вартість яких обумовлена фактом користування орендованим приміщенням визначеною у договорі кількістю працівників.
Суд зазначає, що відповідачем самостійно погоджено додаткову угоду №2 від 21.09.2021 до договору, якою в пункті 2 таблиці №1 встановлено послугу: забезпечення санітарно гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць), вартістю станом на 16.02.2021 - 50, 00 грн без ПДВ, кількістю 28 працівників, та вказано, що послуга надається з 16.02.2021.
Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором (п.3.2.1. договору).
Отже, відповідачем самостійно погоджено кількість його працівників, також йому було відома вартість послуги та останній повинен добросовісно виконувати взяті на себе зобов'язання за договором.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У силу ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування(ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
Суд звертає увагу, що всі доводи відповідача зводяться лише до того, що провадження в даній справі підлягає закриттю, оскільки між тими ж сторонами, із тим самим предметом і з тих самих підстав судом розглядалась справа №911/1345/24 та ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 19.07.2024, проте як встановлено судом вище, предмет розгляду даної справи є стягнення заборгованості за послуги, які не заявлялись до стягнення позивачем та не розглядались судом у рамках справи №911/1345/24.
Як встановлено судом вище, заявлена до стягнення заборгованість у справі №911/1345/24, зокрема, за надані послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за період з лютого 2022 року по березень 2024 року, здійснена позивачем із урахуванням кількості працюючих - 26.
Суд повторно звертає увагу, що відповідачем самостійно погоджено додаткову угоду №2 від 21.09.2021 до договору, якою в пункті 2 таблиці №1 встановлено послугу: забезпечення санітарно гігієнічних умов праці одного працівника (за місяць), вартістю станом на 16.02.2021 - 50, 00 грн без ПДВ, кількістю 28 працівників, та вказано, що послуга надається з 16.02.2021.
У зв'язку із донарахуванням послуг забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника ще на 2-ох працівників, позивачем 31.10.2024 складено акти приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором за надані послуги «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці» за період з 16.02.2021 по травень 2024 року на загальну суму 10 983, 55 грн (а. с. 66-81).
Судом також враховано, що відповідач не посилається на відсутність доступу працівників до орендованого приміщення, також матеріали справи не містять та останній, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надав доказів іншої чисельності працюючих відповідача аніж 28.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексуУкраїни зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.3.2.6. договору орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акта орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ураховуючи погоджений сторонами в п.3.2.6. договору строк оплати (20 число місяця за звітним), суд приходить до висновку, що строк оплати отриманих послуг за період з 16.02.2021 по травень 2024 року на загальну суму 10 983, 55 грн за вказаними вище актами є таким, що настав (а. с. 66-81).
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості розмірі 10 983, 55 грн по оплаті отриманих послуг, доказів її погашення останнім, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.12.2024 по 08.07.2025 в сумі 180, 52 грн та 617, 20 грн інфляційних втрат за період з січня по травень 2025 року.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 21.12.2024 по 08.07.2025 в сумі 180, 52 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 617, 20 грн за період з січня по травень 2025 року, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.12.2024 по 08.07.2025 у розмірі 1 799, 29 грн.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України у редакції чинній підчас заявленого періоду з 21.12.2024 по 08.07.2025).
Відповідно до п.5.5. договору орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України.
Застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), свідчить про визначення іншого строку нарахування штрафних санкцій, аніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 в справі № 911/952/22.
Отже, в п.5.5. договору сторонами погоджено інший строк нараховується пені аніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, а саме - до моменту повного погашення заборгованості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 21.12.2024 по 08.07.2025 в сумі 1 799, 29 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав, також відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 983, 55 грн основного боргу, 180, 52 грн 3% річних, 617, 20 грн інфляційних втрат та 1 799, 29 грн пені.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" про стягнення 13 580, 56 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 50/38, оф. 134, ідентифікаційний код 32657656) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул.. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 10 983 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн 55 коп. основного боргу, 180 (сто вісімдесят) грн 52 коп. 3% річних, 617 (шістсот сімнадцять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 1 799 (одну тисячу сімсот дев'яносто дев'ять) грн 29 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова