ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2025Справа № 910/7209/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Ліпенко Катерини Василівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцне здоров'я"
про стягнення 655140,99 грн.
за участі представників:
від позивача: Ліпенко К.В.
від відповідача: не з'явився,
Фізична особа-підприємець Ліпенко Катерина Василівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцне здоров'я" про стягнення за договором постачання від 27.07.2022 основного боргу в розмірі 547238,15 грн., 39095,42 грн. пені, 17521,14 грн. інфляційних втрат, 48000 грн. штрафу та 3 % річних у розмірі 3286,29 грн. Також, позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
26.06.2025 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 04.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.07.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити миючі та дезінфікуючі засоби (для обробки рук, поверхонь та інші) для використання в господарській діяльності у сфері соціальних послуг, а покупець - прийняти та оплатити товар по цінам, у кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами та вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Згідно з п.2.1 Договору постачання покупець оплачує товари по цінах, зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що надається постачальником за кожну партію товару.
Право власності покупця на поставлений товар виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою покупця на відповідній видатковій накладній (пункт 3.7 Договору).
До вказаного Договору сторонами укладалися додаткові угоди від 11.12.2022, 25.12.2023 та від 28.12.2024 про пролонгацію Договору, зокрема, до 31.12.2025 за останньою угодою.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору постачання від 27.07.2022 позивачем поставлено відповідачу товар за наступними підписаними обома сторонами видатковими накладними: №ВН-04/02/2025 від 14.02.2025 на загальну суму 30 181,85 грн., №ВН-05/02/2025 від 14.02.2025 на загальну суму 70 424,34 грн., №ВН-06/02/2025 від 14.02.2025 на загальну суму 54 495,00 грн., №ВН-07/02/2025 від 17.02.2025 на загальну суму 7 992,00 грн., №ВН-09/02/2025 від 18.02.2025 на загальну суму 22 103,95 грн., №ВН-16/03/2025 від 03.03.2025 на загальну суму 37 699,20 грн., №ВН-17/03/2025 від 03.03.2025 на загальну суму 57 174,30 грн., №ВН-18/03/2025 від 03.03.2025 на загальну суму 60 720,00 грн., №ВН-19/03/2025 від 03.03.2025 на загальну суму 46 447,50 грн.
Оскільки відповідач оплату поставленого товару здійснив лише частково, за останнім утворився борг перед позивачем на суму 387238,15 грн.
Поряд із цим, 16.10.2023 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу, згідно з п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає в строкове платне користування орендарю для використання в господарській діяльності в сфері соціальних послуг «паліативний догляд» та «денний догляд» транспортний засіб FIAT NUOVO DOBLO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , 2016 року випуску.
Розмір орендної плати за користування автомобілем визначений сторонами, є твердим та становить 75000 грн. на місяць, без ПДВ (пункт 2.1 Договору оренди).
Відповідно до п. 2.3, 2.4 Договору оренди орендна плата сплачується на підставі підписання Акту прийому-передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця не пізніше 10 (десяти) днів з моменту підписання Акту прийому-передачі наданих послуг за відповідний місяць.
У пункті п.7.1 Договору оренди передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 року включно. У разі, якщо сторона не пізніше ніж за 30 днів до дати закінчення Договору не повідомить другу сторону про припинення договору, договір вважається автоматично пролонгованим сторонами на кожний наступний календарний рік.
На виконання умов Договору оренди сторонами підписані наступні акти прийому-передачі наданих послуг: від 10.02.2025 за послуги з оренди транспортного засобу у лютому 2025 року на суму 28 571,43 грн., від 28.02.2025 за послуги з оренди транспортного засобу у лютому 2025 року на суму 51 428,57 грн., від 31.03.2025 за послуги з оренди транспортного засобу у березні 2025 року на суму 80 000,00 грн.
01.04.2025 сторонами підписано додаткову угоду до Договору оренди транспортного засобу від 16.10.2023 про дострокове припинення дії договору.
Водночас, відповідач оплату за оренду за Договором оренди транспортного засобу від 16.10.2023 на суму 160000 грн. не здійснив.
15.05.2025 позивачем направлено відповідачу лист-вимогу (Вих. №1505-1) про сплату наявної заборгованості за Договором постачання від 27.07.2022 та Договором оренди транспортного засобу від 16.10.2023 року. На підтвердження направлення вимоги позивачем надано експрес-накладну № 59001376925439 ТОВ «Нова Пошта».
Також, позивач звертався до відповідача з пропозицією від 03.02.2025 № 0302-1 про врегулювання спору в досудовому порядку, що направлена 30.05.2025 згідно з накладною № 0730100213077 АТ «Укрпошта».
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за Договором постачання від 27.07.2022 згідно з підписаними обома сторонами видатковими накладними за період із 14.02.2025 до 03.03.2025, що був оплачений відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі.
Отже, за відповідачем утворилась заборгованість за Договором постачання від 27.07.2022 у сумі 387238,15 грн.
Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Судом установлено, що за відповідачем обліковується заборгованість за Договором оренди транспортного засобу від 16.10.2023 на суму 160000 грн., відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг за лютий-березень 2025 року.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.3 Договору постачання у разі невиконання покупцем умов, зазначених у розділі 2 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за колений день прострочення платежу, яка діяла за період прострочення платежу.
Згідно з п. 5.5 Договору оренди у разі прострочення грошових розрахунків орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 30 відсотків від суми боргу за кожен факт порушення умов договору.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку слідує, що останнім не враховано положення статті 253 ЦК України щодо визначення початку перебігу прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання, що, водночас, не вплинуло на визначення правильного розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Так, позивачем нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за договорами постачання та оренди до 01.06.2025 року.
Разом із цим, перевіривши розрахунок пені за Договором оренди, судом установлено, що позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, обмеження у вигляді якої установлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочення виконання саме грошового зобов'язання.
Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за Договором постачання від 27.07.2022 пені в розмірі 27781,14 грн., інфляційних втрат у сумі 9985,52 грн., трьох процентів річних у сумі 2355,22 грн., та за Договором оренди транспортного засобу від 16.10.2023 - пені в сумі 9587,47 грн., інфляційних втрат у сумі 4167,28 грн., трьох процентів річних у сумі 850,21 грн. та штрафу в сумі 48000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Ліпенко Катерини Василівни задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцне здоров'я" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, бул. 26, офіс 183; ідентифікаційний код 43834760) на користь фізичної особи-підприємця Ліпенко Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 547238 (п'ятсот сорок сім тисяч двісті тридцять вісім) грн. 14 коп. основного боргу, 37368 (тридцять сім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 61 коп. пені, 14152 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 3205 (три тисячі двісті п'ять) грн. 43 коп. трьох процентів річних, 48000 (сорок вісім тисяч) грн. штрафу, а також 9749 (дев'ять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 47 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 15.10.2025 року.
Суддя К.В. Полякова