номер провадження справи 19/58/25
08.10.2025 Справа № 908/1365/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 29, ідентифікаційний код 45546442)
до відповідача: Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1, ідентифікаційний код 08680075)
про стягнення 59 505,74 грн
представники сторін
від позивача: Дмитрашко С.В. (ордер АР№1252388 від 15.07.2025)
від відповідача : не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №1488/08-07/25 від 12.05.2025) Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №Г4/169-25 від 21.02.2025 в розмірі 59 505,74 грн., з яких 58 291,20 грн. - сума основного боргу, 874,37 грн. - інфляційні витрати, 340,17 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 625 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № Г4/169-25 від 21.025.2025. За прострочення оплати та товар позивач нарахував 340,17 грн 3% річних за період з 21.02.2025 по 02.05.2025 та 874,37 грн інфляційні втрати за березень 2025 року, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1365/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1365/25, присвоєно справі номер провадження 19/58/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
20.06.2025 від Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», до суду надійшов відзив на позовну заву, який також містить клопотання про поновлення строку на його подачу та клопотання про розгляд справи №908/1365/25 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Згідно відзиву, відповідач просить відмовити в позові, свої заперечення обґрунтовує відсутністю підстав для стягнення заявленої позивачем суми.
За твердженням відповідача, відсутність актів приймання-передачі товару, на виконання договору, які підписані сторонами, скріплені печатками сторін, відсутність сертифікату відповідності на товар свідчить про відсутність в момент постачання продукції будь-яких супровідних документів.
Відповідач вважає, що договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог діючого законодавства, його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, відповідно, даний правочини є недійсним.
На думку відповідача договір укладено між пов'язаними юридичними особами, оскільки директор ПП "МЕТ ТЕХ КОМПАНІ" Мамонов М.А. на момент укладення спірного Договору перебував та досі перебуває у трудових відносинах із ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», тобто спірні договори направлені на реалізацію інтересів однієї особи, що суперечить вимогам ст. 238 ЦК України.
За твердженням відповідача, договір укладено за завищеними цінами, що є економічно невигідним, свідчить про нецільове витрачання коштів Державного підприємства, і як наслідок, нарощування Відповідачем штучно створеної кредиторської заборгованості.
У відзиві відповідач наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 15 000,00 грн.
23.06.2025 від ПП "МЕТ ТЕХ КОМПАНІ" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На заперечення відповідача, викладені у відзиві позивач зазначив наступне.
Виходячи зі змісту відзиву, відповідач не заперечує: 1. Факт укладення між сторонами договору №Г4/169-25 від 21.02.2025 (далі - Договір); 2. Факт здійснення поставки товару Позивачем у межах зазначеного Договору; 3. Вартість поставленого та отриманого товару в розмірі 58 291,20 грн. Таким чином, Відповідач фактично визнає належне виконання Позивачем умов договору, не висловлює жодних претензій щодо кількості, якості та обсягу поставленого товару, а також визнає факт його отримання на узгоджену суму.
Також позивач вказує, що станом на момент подання цієї відповіді на відзив відсутні будь-які судові рішення, якими б було визнано недійсність даного Договору.
Позивач вважає, що відповідач не надав жодних доказів наявності визначених Податковим кодексом України ознак пов'язаності осіб: ані документів, що підтверджують наявність контрольного пакета акцій чи вирішального впливу на органи управління підприємства, ані обставин фінансової залежності, ані рішення контролюючого органу ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», з якого виходить, що Мамонов М. А. здійснював фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на норми ПКУ, не навівши конкретних положень чи умов, на які він посилається.
На думку позивача, відповідно до презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦКУ), а також з огляду на відсутність будь-якого іншого документального підтвердження недійсності Договору, висновки відповідача не можуть бути визнані судом обґрунтованими.
Ухвалою суду від 23.06.2025 клопотання Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» про поновлення строку подачі відзиву на позовну заяву задоволено; поновлено Державному підприємству “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» строк на подачу відзиву на позовну заяву; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 09.07.2025.
В зв'язку з перебуванням 09.07.2025 судді Давиденко І.В. на лікарняному судове засідання перенесено на 12.08.2025.
Ухвалою суду від 12.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 17.09.2025.
Ухвалою суду від 17.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.10.2025.
Представник відповідача в судове засідання 08.10.2025 не з'явився, причину неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду, направленою до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 08.10.2025 заслухано вступне слово представника позивача який позов підтримав, просить стягнути з відповідача борг за договором.
В засіданні суду 08.10.2025 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 08.10.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
21.02.2025 між Приватним підприємством «МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (Продавець, позивач) та Державним підприємством “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № Г4/169-25 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця наступну продукцію, іменовану далі товар: Кільце сталеве у кількості 506 комплектів загальною вартістю 58 291,20 грн з ПДВ.
За визначенням п. 2.1 Договору, сума договору: 58 291,20 грн з ПДВ.
Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що постачання товару здійснюється Покупцем власним автотранспортом у 14 денний строк з дня отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними).
Згідно із п. 4.1 Договору, відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
Якість придбаного товару повинна відповідати чинним стандартам (ДСТУ), технічним умовам і повинна бути підтверджена відповідними сертифікатами якості, походження та висновками контрольно-аналітичної лабораторії (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 7.1 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється сторонами згідно з вимогами Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення та вимогам, викладеним в Інструкції № П-6 “Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості» та інструкції № П-7 “Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості».
В пункті 11.1 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.
На виконання договірних зобов'язань позивачем поставлено відповідачу товар у кількості 506 комплектів кілець сталевих на загальну суму 58 291,20 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 42 від 21.02.2025.
Видаткова накладна № 42 від 21.02.2025 підписана уповноваженими особами з боку Продавця і Покупця, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.
Відповідно до видаткової накладної № 42 від 21.02.2025 відповідачем отримано товар на суму 58 291,20 грн та не здійснено його оплату.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 58 291,20 грн, 3% річних у сумі 340,17 грн та інфляційних втрат у сумі 874,37 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Виходячи з умов п. п. 4.1 Договору, строк оплати за поставлений товар стовідсоткова попередня оплата.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, отриманого за видатковою накладною № 42 від 21.02.2025 в повному обсязі не здійснена.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної № 42 від 21.02.2025 за Договором купівлі-продажу № Г4/169-25 від 21.02.2025 становила 58 291,20 грн.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо відсутності оплати за поставлений товар, не надано власного контррозрахунку, заперечень проти позову також не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору, оскільки отриманий товар не оплачено, а відтак у відповідача виник обов'язок з оплати товару за договором в розмірі 58 192,20 грн.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 58 192,20 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № Г4/169-25 від 21.02.2025 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про недійсність договору № Г4/169-25 від 21.02.2025, суд зазначає наступне.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.
Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на сторону, яка його оспорює.
У судовому порядку договір № Г4/169-25 від 21.02.2025 не оспорювався, судове рішення, яким було б визнано недійсність даного договору, відсутнє.
Стосовно доводів відповідач щодо того що, договір укладений пов'язаною особою - ОСОБА_1 , і через це була встановлена завищена ціна товару, суд зауважує таке.
Пункт 14.1.159 ПК України визначає, що пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням, зокрема, таких критеріїв:а) для юридичних осіб:- одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);- одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;- принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;- одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);- юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;- кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;- повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;- сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;- доходи (виручка) юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), окремій юридичній особі - нерезиденту або окремому іноземному утворенню без статусу юридичної особи (в тому числі нерезиденту, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року становлять 75 і більше відсотків доходів (виручки) такої юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) всім нерезидентам, за умови що такі доходи становлять 50 і більше відсотків загальної суми доходу такої юридичної особи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;- вартість продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної юридичною особою - резидентом в іншої окремої юридичної особи - нерезидента або окремого іноземного утворення без статусу юридичної особи (в тому числі у нерезидента, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року, становить 75 і більше відсотків вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою особою у всіх нерезидентів, за умови що сума таких операцій з придбання становить 50 і більше відсотків загальної вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою юридичною особою резидентом.
Відповідачем жодних доказів пов'язаності сторін договору № Г4/169-25 від 21.02.2025, зокрема, через володіння 25% і більше корпоративних прав чи акцій іншої особи, через контроль над її органами управління (призначення виконавчих органів чи більшості складу колегіального органу), через фінансову залежність (сума позик або фінансової допомоги від однієї особи стосовно іншої перевищує власний капітал більше ніж у 3,5 рази) або через родинно-сімейні зв'язки між особами, не надано.
Відносно посилання відповідача на укладання Договору за завищеною ціною суд зазначає, що в силу приписів ст. 627 ЦК України сторони мають право вільно укладати договори, обирати контрагентів і визначати умови договору з урахуванням законів, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості. Водночас, ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем підписаних сторонами актів приймання-передачі товару та сертифікату відповідності на товар суд визнає безпідставними, оскільки підставою для здійснення оплати за поставлений товар є видаткова накладна.
Видаткова накладна № 42 від 21.02.2025 підписана уповноваженими особами з боку Продавця і Покупця без жодних зауважень, підпис сторін скріплені печатками юридичних осіб.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за неналежне виконання ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» зобов'язань з оплати за отриманий товар за період з 21.02.2025 по 02.05.2025, за 71 день прострочення становить 340,17 грн, втрати від інфляції за березень 2025 - 874,37 грн.
Судом перевірено розрахунки позивача заявлених 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство».
Суд не погоджується з періодом, взятим позивачем для розрахунку 3% річних - з 21.02.2025 по 02.05.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи, що товар поставлено 21.02.2025, що підтверджено видатковою накладною № 42 від 21.02.2025 на суму 58219,20 грн, обов'язок оплатити настав у відповідача на наступних робочий день, тобто 22.02.2025.
Отже, строком оплати є 22.02.2025.
Оскільки відповідач не оплатив поставлений товар у встановлений строк, то з 22.02.2025 виникло прострочення виконання зобов'язання.
Правильним є період з 22.02.2025 по 02.05.2025. За наведений період 3% річних складають 335,37 грн.
Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних задовольняються частково на суму 335,37 грн.
Розрахунок позивача втрат від інфляції є правильним. Вимоги про стягнення втрат від інфляції в розмірі 874,37 грн задовольняються судом повністю.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд.1, ідентифікаційний код 08680075) на користь Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 29, ідентифікаційний код 45546442) основний борг в розмірі 58 291,20 грн (п'ятдесят вісім тисяч двісті дев'яносто одна гривня 20 коп.), 3% річних в розмірі 335,37грн (триста тридцять п'ять гривень 37 коп.), втрати від інфляції в розмірі 874,37 (вісімсот сімдесят чотири гривня 37 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3027,76 грн (три тисячі двадцять сім гривень 76 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.