номер провадження справи 33/125/25
16.10.2025 Справа № 908/2489/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи №908/2489/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Сілл» (49000, м.Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15-А, ідентифікаційний код 41287542)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, ідентифікаційний код 40308189)
про стягнення 115 946,79 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавництво Сілл» із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» основної заборгованості в розмірі 94 980,00 грн., 3% річних у розмірі 1 530,09 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 3 799,20 грн., пені в розмірі 15 637,50 грн., разом - 115 946,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 29.10.2024 позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено усний договір публічної оферти про постачання дизельного пального у кількості 2000 літрів шляхом його попередньої оплати позивачем у розмірі 94980,00 грн. на підставі рахунку відповідача. 30.10.2024 за видатковою накладною №0001/0003918 та специфікацією №0001/0003918-С до неї відповідачем передано позивачу скетч-картки УкрДТ 20л у кількості 100 штук купюрою 20 літрів на загальну суму 94 980,00 грн. для отримання дизельного палива в обсязі 2000 літрів. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки позивачем направлено відповідачу претензію від 23.01.2025 № 1-П щодо не поставки продукції на суму 94980,00 грн. з вимогою повернути ці кошти. Відповідач не повернув позивачу суму попередньої оплати, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 94 980,00 грн., 3% річних в сумі 1 530,09 грн. за період з 31.01.2025 по 14.08.2025, інфляційних нарахувань за цей період у сумі 3 799,20 грн. та пені на підставі п.7 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за цей період.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 525, 526, 599, 610, 611, 625, 662, 663, 664, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/125/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 18.09.2025.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін 20.08.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач відзив на позов не надав, причин неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) виписало Товариству з обмеженою відповідальністю “Видавництво Сілл» (покупець, позивач) рахунок-фактуру №0001/0004628 від 29.10.2024 на оплату дизпалива в кількості 2000 літрів за ціною 47,59 грн. з ПДВ на загальну суму 94 980,00 грн.
У даному рахунку зазначено, що підставою його складання є усний публічний договір (скретч-картки).
Текст договору поставки, який є публічною пропозицією для необмеженого кола фізичних та юридичних осіб, розміщено на веб-сайті відповідача за посиланням https://avias.ua/dokumenti-ta-instrukcii/ у розділі «Скретч-картки» (далі - договір).
За умовами п. п. 1.1, 2.1, 5.2.1, 5.2.2 цього договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору. Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
У рахунку також було зазначено, що покупець, здійснивши оплату цього рахунку, погоджується з такими умовами:
1) при здійсненні оплати в полі «Призначення платежу» вказано номер і дату цього рахунку;
2) оформлення документів на відпуск ПММ покупцю здійснюється тільки після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника,
3) постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця за виконання однієї з умов:
- надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням ПІБ довіреної особи, паспортних даних, ідентифікації підпису, номенклатури та кількості ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту;
- представника покупця вказано у додатку 1 до договору та при наявності в нього паспорту;
- підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу програмного комплексу M.E.Doc та цифрового підпису постачальника та покупця.
Позивач, у свою чергу, оплатив даний рахунок платіжною інструкцією №143 від 29.10.2024 на суму 94 980,00 грн.
Здійснення позивачем попередньої оплати за нафтопродукти свідчить про прийняття ним публічної оферти.
За видатковою накладною №0001/0003918 від 30.10.2024 та специфікацією №0001/0003918-С до неї відповідач поставив позивачу дизпаливо у скретч-картках у кількості 100 штук номіналом 20 літрів в загальному обсязі 2000 літрів на загальну суму 94 980,00 грн.
У вказаній видатковій накладній зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості ніж зазначено у скретч-карті.
У специфікації №0001/0003918-С наведено перелік виданих талонів з номіналом 20 л за їх номерами.
Згідно з п. 10.1 договору даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
23.01.2025 позивач надіслав відповідачу електронною поштою, а 27.01.2025 - листом з описом вкладення претензію вих. №1-П від 23.01.2025, в якій повідомив, що не має можливості використовувати придбаний у відповідача товар у вигляді скретч-карток на дизпаливо номіналом 20 л оскільки всі автозаправні станції «Авіас» у місті Дніпрі відмовляють у наданні дизпалива за проданими відповідачем скретч-картами. У зв'язку з цим жодної скретч-картки позивачем не використано. Враховуючи викладене, позивач просив відповідача повернути кошти за придбані скретч-картки в розмірі 94 980,00 грн.
Відповідач не надав відповіді на вимогу позивача, грошові кошти не повернув.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 94 980,00 грн., 3% річних у розмірі 1 530,09 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 3 799,20 грн. та пені в розмірі 15 637,50 грн.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення умов договору відповідач не передав позивачу товар (дизельне паливо) в кількості 2000 літрів за ціною 47,59 грн. з ПДВ на загальну суму 94 980,00 грн., яке було попередньо оплачено позивачем.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
23.01.2025 позивач надіслав відповідачу електронною поштою, а 27.01.2025 - листом з описом вкладення претензію вих. №1-П від 23.01.2025, в якій просив відповідача повернути кошти за придбані скретч-картки в розмірі 94 980,00 грн.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач надав докази оплати на користь відповідача грошових коштів (передоплати) за дизельне паливо в кількості 2000 літрів за ціною 47,59 грн. з ПДВ на загальну суму 94 980,00 грн. у скретч-картах, за якими на АЗС відповідача не здійснено відпуск дизельного палива.
Відповідач не надав доказів відвантаження позивачу попередньо оплаченого товару на суму 94 980,00 грн. або доказів повернення коштів передоплати. Заперечень проти позову відповідач також не надав.
Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми передоплати в розмірі 94 980,00 грн. за непоставлений товар.
За порушення відповідачем зобов'язань за договором позивач нарахував за період з 31.01.2025 по 14.08.2025 на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1 530,09 грн. та інфляційні втрати у сумі 3 799,20 грн. (враховано середній індекс інфляції з лютого по липень 2025 року), а також пеню на підставі п.7 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 15 637,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Строк для повернення передоплати договором та законодавством не встановлено, тому суд застосовує загальні приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач визначив початок виникнення прострочення після спливу семи днів з дня відправлення відповідачу претензії про повернення коштів на електронну пошту, зазначену в договорі.
Суд перевірив розрахунок 3% річних у сумі 1 530,09 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 799,20 грн. та визнав вимоги про їх стягнення обґрунтованими.
Крім того, згідно з п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Строку нарахування пені договором не встановлено, отже нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З приводу порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару позивач звертався до відповідача з претензією 23.01.2025, строк надання відповіді на яку сплив 30.01.2025. Враховуючи викладене, шестимісячний строк нарахування пені спливає 30.07.2025.
За розрахунком суду за період з 31.01.2025 по 30.07.2025 (181 день) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення поставки товару на суму 94 980,00 грн. становить 14 418,74 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. В решті вимог про стягнення пені суд відмовив.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Згідно з п. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява містить вимоги майнового характеру на суму 115 946,79 грн. та подана в 2025 році через систему «Електронний суд».
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 115946,79 грн. складає: 3028,00 грн. (мінімальна ставка) х 0,8 = 2 422,40 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. платіжною інструкцією в національній валюті №131 від 14.08.2025. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 2 422,40 грн. покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 396,94 грн., на позивача покладається решта витрат зі сплати судового збору в сумі 25,46 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11а, каб.8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Сілл» (49000, м.Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15-А, ідентифікаційний код 41287542) основну заборгованість у розмірі 94 980,00 грн. (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 1 530,09 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять грн. 09 коп.), інфляційні втрати в розмірі 3 799,20 грн. (три тисячі сімсот дев'яносто дев'ять грн. 20 коп.), пеню в розмірі 14 418,74 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімнадцять грн. 74 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 396,94 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 16.10.2025.
Суддя М.В. Мірошниченко