79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" жовтня 2025 р. Справа № 914/3035/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від позивача за первісним позовом (скаржника) - Базелюк Ю. В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)
від відповідача за первісним позовом - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальності “Корональ» від 26 травня 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 07 травня 2025 року (повний текст підписано 07.05.2025), суддя Рим Т.Я.
у справі № 914/3035/24
за первісним позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженої відповідальності “Корональ», м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Київ
про припинення трудових відносин
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженої відповідальності “Корональ», м. Львів
до відповідача ОСОБА_1 , м. Київ
про зобов'язання вчинити дії
встановив:
09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Корональ» про припинення трудових відносин.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду заяв позивача про звільнення з посади директора ТОВ "Корональ" за власним бажанням з 05.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корональ» звернулося до суду з зустрічним позовом до відповідача - ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, а саме: передати документи та речі.
Зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом відповідною ухвалою місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07 травня 2025 року у справі № 914/3035/24 первісний позов задоволено повністю. Суд ухвалив припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корональ". У задоволенні зустрічного позову суд відмовив у повному обсязі.
Рішення суду щодо первісного позову мотивоване тим, шо позивач дотримався процедури припинення правовідносин з управління товариством як директора, а саме: надіслав на юридичну адресу ТОВ "Корональ" та на адресу ОСОБА_3 , заяву про звільнення із проханням єдиного учасника прийняти одноособове рішення про припинення трудових відносин, відповідно, єдиний учасник відповідача був зобов'язаний розглянути таку заяву та ухвалити відповідне рішення.
Мотивуючи відмову в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ "Корональ" не надало належних доказів на підтвердження того, що спірні документи фактично велися у товаристві в зазначені періоди та перебувають у володінні ОСОБА_1 . Зокрема, витягів з архіву чи реєстрів, актів внутрішніх перевірок, посилань на конкретні договірні відносини з контрагентами або інших доказів, які б свідчили про неповну передачу документації. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання передати додаткові документи ґрунтується лише на припущеннях позивача. Водночас з переписки в електронному месенджері між представниками сторін судом встановлено, що позивач не ухилялася від передачі наявної у неї документації, навпаки, вона проявляла ініціативу в організації зустрічей з метою передачі документів. Представник ОСОБА_1 31.10.2024 передав ТОВ "Корональ" низку документів, пов'язаних з діяльністю товариства, що не заперечував відповідач. Суд також взяв до уваги, що нормативно-правові акти передбачають можливість ведення фінансової, податкової та банківської документації в електронній формі, зокрема, така форма передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податковим кодексом України, а також Інструкцією про організацію касової роботи банками та проведення платіжних операцій, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103. Однак суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що після відсторонення від виконання обов'язків директора ОСОБА_1 зберігала доступ до електронних систем, у яких здійснюється ведення фінансової, податкової та банківської документації товариства. З огляду на наведене, суд відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач за зустрічним позовом - ТОВ «Корональ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07 травня 2025 року у справі № 914/3035/24 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції проігнорував наведену позивачем за зустрічним позовом позицію Великої Палати Верховного Суду в судовому рішенні по справі № 759/9008/19 від 11.05.2021, оскільки обов'язок із передачі документів виникає не лише після звільнення, а в момент фактичного припинення права управління підприємством. Наголошує, що в ТОВ «Корональ» не було інших найманих працівників, увесь документообіг та бухгалтерський облік мав організовувати директор цього підприємства, тобто на ОСОБА_1 було покладено обов'язок з організації всього документообігу, його обліку, а тому вона повинна була забезпечувати його ведення та зберігання відповідно до вимог законодавства, відтак, вважає, що саме ОСОБА_1 , як директор товариства, зберігала запитувану документацію та печатку. Крім цього, апелянт вважає, що долучені скріншоти не можуть визнаватись належним доказом того, що ініціативу передання документів виявила саме сторона ОСОБА_1 . Про помилковість цього аргументу на думку скаржника також свідчить і те, що ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність передання документів ще 18.11.2024, що підтверджується листом-повідомленням № 18II24/K-1, який знаходиться в матеріалах справи. Також вважає, що такі скріншоти не могли бути прийняті судом, як достовірний доказ, оскільки вони є фрагментарними та не висвітлюють усю хронологію розмови.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за зустрічним позовом ( ОСОБА_1 ) просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зокрема зазначає, що всі бухгалтерські документи, документи, що стосуються господарської, фінансової та кадрової діяльності ТОВ «Корональ» було передано 31 жовтня 2024 року в приміщенні офісу ТОВ «Лайт Степ ЛТД», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Еспланадна 20, поверх 8, адвокатом позивача представникам відповідача та надано перелік (реєстр) документів для підписання. Також наголошує, що облік господарської діяльності ТОВ «Корональ» та інших підприємств, що належать до групи компаній, кінцевим бенефіціарним власником яких є засновник ТОВ «Корональ» ОСОБА_3 , здійснювався в єдиному автоматизованому програмному комплексі, доступ до якого ОСОБА_1 було припинено ще 31.08.2024 року; звітність товариства подавалась ОСОБА_1 в електронному кабінеті платника податків на сайті Державної податкової служби України та в програмі електронного обміну документами «МeDoc», а авторизація здійснювалась за особистим електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , який після відсторонення її з посади керівника анульовано адміністрацією ТОВ «Корональ», так само як було заблоковано доступ до всіх банківських рахунків товариства. Вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Судові засідання в суді апеляційної інстанції проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі клопотань сторін та ухвал відповідних ухвал суду.
Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився, поряд з тим, надіслав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі, в якому також просить врахувати позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Оскільки явка представників позивача за зустрічним позовом та третьої особи за первісним позовом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) ТОВ "Корональ" є ОСОБА_3 .
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Корональ" № 3 від 27.09.2007 ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства.
19 листопада 2024 року ОСОБА_1 надіслала на юридичну адресу ТОВ "Корональ" (вулиця Чайковсього, будинок 10, місто Львів, 79005), а також на адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) заяву про звільнення із проханням єдиного учасника прийняти одноособове рішення про припинення трудових відносин, що підтверджується описами вкладення, які містяться у матеріалах справи.
Також судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься запис про те, що ОСОБА_1 тимчасово усунута та відсторонена від виконання обов'язків з посади директора товариства з 07.11.2024 року до 06.11.2025 року.
Про відсторонення від виконання обов'язків директора товариства ОСОБА_1 повідомлена листом за вих.№ 181124/К-1 від 18.11.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, між представниками сторін велася переписка в електронному месенджері щодо передачі документів товариства.
31 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 передав ТОВ "Корональ" низку документів, пов'язаних з діяльністю товариства, що не заперечує відповідач у листі від 06.03.2025.
Разом з тим, ТОВ "Корональ" у звірці переліку документів із фактично наданими 31.10.2024 зафіксувало відсутність деяких документів, які на його думку мали б зберігатися у керівника.
Листом від 13.03.2025 ОСОБА_1 повідомила ТОВ «Корональ», що передала всі документи, які були в її розпорядженні, та зазначила про відсутність у неї інших документів товариства; також уточнила, що вся фінансова та податкова звітність велася та подавалася через систему "Електронний кабінет платника" Державної податкової служби України, де зберігається в електронному вигляді з можливістю перегляду, завантаження та роздрукування; аналогічно, у цифровому форматі зберігається й банківська документація. Також повідомила, що на той момент вона не мала доступу до зазначених інформаційних систем.
Як зазначено вище, судом першої інстанції первісний позов ОСОБА_1 задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Корональ» відмовлено в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вимоги апеляційної скарги ТОВ «Корональ» стосуються зустрічного позову, який останнє просить задоволити в повному обсязі.
Згідно з ч.6 ст.96-1 ЦК України корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства (ч.2 ст.97 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.43 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
У розділі 28 Статуту ТОВ «Корональ», затвердженого рішенням № 18-10/22 єдиного учасника ТОВ «Корональ» від 18 жовтня 2022 року, визначено, що до компетенції директора товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників, зокрема але не виключно: розробляє поточні плани діяльності товариства і заходи, що є необхідними для вирішення його завдань; затверджує штатний розклад, посадові оклади співробітників, встановлює показники, строки та розмір їх преміювання; приймає на роботу та звільняє з роботи співробітників товариства і застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення; затверджує ціни та тарифи на послуги; видає накази, затверджує нормативні акти, що визначають відносини між підрозділами і філіями товариства; подає на затвердження загальних зборів учасників річний звіт та баланс товариства; забезпечує виконання рішень загальних зборів учасників; розпоряджається майном та коштами товариства; укладає будь-які угоди та інші юридичні акти, видає довіреності, відкриває в банках поточний та інші рахунки; користується правом підпису фінансових документів товариства; укладає угоди (контракти); здійснює без обмежень інші дії, спрямовані на досягнення мети товариства в межах його компетенції.
Згідно з ч.1 ст.43 вказаного Закону товариство зобов'язане зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
У п. 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, визначено, що під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до НАФ.
Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, що у господарському спорі щодо передачі документів необхідно довести, що вони існують та перебувають у розпорядженні виконавчого директора, а також те, що він ухиляється від їх передачі. Водночас перепискою в електронному месенджері між представниками сторін підтверджується, що ОСОБА_1 не ухилялася від передачі наявної у неї документації, а навпаки, проявляла ініціативу в організації зустрічей з метою передачі документів.
Так, 31 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 передав ТОВ "Корональ" низку документів, пов'язаних з діяльністю товариства, що позивач за зустрічним позовом не заперечує у листі від 06.03.2025. Водночас ТОВ «Корональ» стверджує, що під час перевірки цих матеріалів було виявлено відсутність окремих документів, які, на його думку, повинні перебувати у ОСОБА_1 , що зафіксовано у звірці переліку документів із фактично переданими.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що ТОВ "Корональ" не надало належних доказів на підтвердження того, що спірні документи фактично велися у товаристві в зазначені періоди та перебувають у володінні ОСОБА_1 , зокрема, витягів з архіву чи реєстрів, актів внутрішніх перевірок, посилань на конкретні договірні відносини з контрагентами або інших доказів, які б свідчили про неповну передачу документації.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що представники ТОВ «Корональ» відмовилися підписати акт 31.10.2024, коли обидві сторони могли би зафіксувати які документи передано, а які ні. 13.11.2024 (зі спливом двох тижнів після передачі пакету документів) представники ТОВ «Корональ» не надали чіткої відповіді стосовно повноти чи неповноти переданого пакету документів із зазначенням яких саме документів бракує.
У листі від 13.03.2025 ОСОБА_1 повідомила, що передала всі документи, які були в її розпорядженні, та зазначила про відсутність у неї інших документів товариства. Разом з цим, уточнила, що вся фінансова та податкова звітність велася та подавалася через систему "Електронний кабінет платника" Державної податкової служби України, де зберігається в електронному вигляді з можливістю перегляду, завантаження та роздрукування; аналогічно, у цифровому форматі зберігається й банківська документація. Крім цього, повідомила, що на той час момент вона не мала доступу до зазначених інформаційних систем.
Так, судом взято до уваги, що нормативно-правові акти передбачають можливість ведення фінансової, податкової та банківської документації в електронній формі. Зокрема, така форма передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податковим кодексом України, а також Інструкцією про організацію касової роботи банками та проведення платіжних операцій, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 була тимчасово усунута та відсторонена від виконання обов'язків з посади директора товариства з 07.11.2024 року до 06.11.2025 року. Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що після відсторонення від виконання обов'язків директора ОСОБА_1 зберігала доступ до електронних систем, у яких здійснюється ведення фінансової, податкової та банківської документації товариства.
Слід зазначити, що саме з вини ТОВ «Корональ» виник спір щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, з вирішення якого остання і звернулася до суду з цим позовом (первісним), відтак, посилання позивача за зустрічним позовом на порушення ОСОБА_1 обов'язку щодо передачі документів саме у зв'язку зі зміною керівника товариства, за встановлення судом обставин добровільної передачі тих документів, які були наявні у ОСОБА_1 , є безпідставними. При цьому, відсутність у неї окремих паперових документів, які могли існувати у електронному вигляді, не може розцінюватися як ухилення від їх передачі. Більше того, відповідні документи можуть бути самостійно отримані ТОВ "Корональ" із державних електронних систем або безпосередньо у контролюючих органах чи банківських установах.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 759/9008/19, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказана постанова стосується питання юрисдикції спорів щодо витребування документів від колишнього керівника підприємства і не є релевантною до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14).
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Зважаючи на обставини, встановлені судом у цій справі, враховуючи досліджені судом докази, що містяться у матеріалах справи, та надані сторонами пояснення, колегія суддів вважає доцільним при вирішенні цієї справи застосувати такий стандарт доказування, як «вірогідність доказів», у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки встановлені судом обставини на підставі наданих відповідачем за зустрічним позовом доказів в їх сукупності та кожен окремо, щодо передання ОСОБА_1 ТОВ «Корональ» всіх наявних у неї документів, що стосуються діяльності товариства, є більш вірогідними, аніж протилежні, які вказувалися позивачем за зустрічним позовом.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (ч.1 ст.275 ГПК України).
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 07 травня 2025 року у справі № 914/3035/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальності «Корональ» - без задоволення.
Матеріали справи № 914/3035/24 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 13 жовтня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.