Провадження № 1-кп/641/12/2025 Справа № 641/156/25
про продовження строків запобіжного заходу
16 жовтня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220242200000001124 від 30.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
В провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220242200000001124 від 30.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК. України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів, при цьому зазначено, що ризики встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, посилаючись на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також просила розглянути можливість застосування застави.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про таке.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р (ІІ)/2024, частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.11.2024 клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задоволено. Застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" у межах строку досудового розслідування до 18 січня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на шістдесят днів до 15.03.2025 включно без визначення розміру застави. В подальшому ухвалою суду від 11.03.2025 строк продовжено до 09.05.2025 включно; ухвалою суду від 08.05.2025 строк продовжено до 06.07.2025 включно; ухвалою суду від 01.07.2025 строк продовжено до 29.08.2025 включно; ухвалою суду від 26.08.2025 строк продовжено до 24.10.2025 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлений ухвалою судді закінчується 24.10.2025, однак судове провадження по даному провадженню потребує значного часу для розгляду, тому враховуючи наявність відповідного клопотання прокурора, необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ..
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд уважає, що наразі ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним. Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
При цьому, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В даному випадку, суд ураховує суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення в умовах воєнного стану.
Водночас суд, враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, зазначає, що прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не обґрунтовано належним чином та не доведено відповідними доказами. Оскільки у обвинуваченого відсутні ознаки прокримінальної поведінки, суддя зазначає про відсутність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність ризику, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду.
Доводи захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає необґрунтованими, з огляду на безальтернативність запобіжного заходу згідно з ч. 6 ст.176 КПК України.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та обвинуваченим не доведено.
Зважаючи на те, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити дію існуючого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 114-2 КК України є дискреційним повноваженням суду. При цьому наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В даному випадку з урахуванням повідомлених ОСОБА_6 обставин щодо відсутності у нього будь-яких джерел доходу, визначення розміру застави навіть в мінімальному розмірі буде завідомо непомірним для обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, керуючись ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у вказаному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 197, 369, 372, 395 КПК України,
Відмовити в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на 60 (шістдесят) днів до 14.12.2025 включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали встановити до 14.12.2025 включно.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду.
Роз'яснити, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Cуддя ОСОБА_7