Єдиний унікальний номер 341/313/24
Номер провадження 2/341/31/25
30 вересня 2025 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Островської Н. І.,
за участю секретаря судового засідання Гомерди Г. М.,
позивач: ОСОБА_1 , представник за ордером-адвокат Шевчук-Філімон Н. М.,
відповідач: ОСОБА_2 ,
відповідач: Галицька міська рада - представник за довіреністю Гречух О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Галич Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (проживає за адресою: м. Галич) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), Галицька міської ради (юридична адреса: м. Галич), ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шевчук-Філімон Н. М. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Галицької міської ради, ОСОБА_3 з вимогою визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком три місяці після смерті її матері ОСОБА_4 .
Як підставу позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача, ОСОБА_5 . Відповідно до довідки Залуквянського старостинського округу № 7 Галицької міської ради № 1444 від 30.12.2021: «від імені ОСОБА_4 виконавчим комітетом сільської ради посвідчено заповіт 08.11.2019 № 85, який не відмінявся і не змінювався».
Спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 складається з нерухомого майна, що розташоване в с. Шевченкове Івано-Франківської області.
12.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Галицької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що на день смерті зареєстрована та фактично проживала в с. Шевченкове Івано-Франківської області, проте їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з огляду на неподання відповідної заяви в шестимісячний строк.
Вважає, що позивач пропустила шестимісячний строк з поважних причин, оскільки довгий час проживала на території держави Ізраїль.
Момент січня-лютого 2022 року позивач, переживаючи душевні страждання через смерть матері, крім роботи багато зусиль і часу приділяла догляду за малолітньою дитиною, якій на той час було чотири роки. Через важке матеріальне становище позивач тривалий час перебувала за кордоном, де працювала, тому будь-які питання, пов'язані із спадкуванням нерухомого майна ОСОБА_4 не могла вирішити.
Крім того, на даний час загальний строк для подання заяви про прийняття спадщини становить 10 місяців, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час її воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, врахувавши зазначені обставини, як поважні причини пропуску строку звернення для прийняття спадщини.
Позивач також повідомила, що їй не було відомо про заповіт матері. З початком повномасштабної війни вона поїхала до Чехії з малолітньою дитиною, де і проживала, періодично повертаючись в Україну, долучивши відповідні докази перетину кордону. Заходів звернення до консульскої установи на території Чехії з метою вирішення питання про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 не вживала.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, вказавши, що ОСОБА_4 08.11.2019 на випадок смерті склала заповітне розпорядження, яким житловий будинок по АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_3 , а літню кухню по АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , тобто це було волевиявлення ОСОБА_4 щодо розпорядження майном. Даний заповіт не змінювався та не скасовувався. Після смерті матері, 26.05.2022 він звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом та отримав свідоцтво про право на спадщину.
13.10.2022 ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 . Спадкоємцем за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .
Вказує, що позивач звернулась із заявою до нотаріальної контори 12.07.2023, тобто через півтора року після смерті ОСОБА_4 .. Остання більше часу перебувала на території України ніж за її межами, а тому вважає, що позивач не довела поважності пропуску строку для прийняття спадщини.
Представник Галицької міської ради у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пославшись на відсутність об'єктивних доказів щодо неможливості звернення до нотаріуса, тобто відсутності поважних причин для поновлення строку для прийняття спадщини.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду часу від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року
у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківського району Івано-Франківської області південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а. с . 13).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на нерухоме майно в с. Шевченкове Івано-Франківської області.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (а. с. 9).
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_11 , змінено прізвище на « ОСОБА_12 » (а. с. 10).
За випискою з рішення суду від 25.12.2012 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 розірвано (а. с. 11).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_13 (а. с. 19).
З постанови державного нотаріуса Галицької державної нотаріальної контори від 12.07.2023 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті матері (а. с. 14).
Відповідно до довідки старости Залуквянського старостинського округу від 30.12.2021 № 1444 ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 . До дня смерті проживала одна. Від її імені був посвідчений заповіт, який не змінювався та не скасовувався (а. с. 15).
З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що вона покидала територію України 01.03.2022, 06.08.2022, 14.08.2022, 16.08.2022, 18.08.2022, 19.06.2023 (а. с. 16-18).
З копії технічного паспорта вбачається, що ОСОБА_2 виготовив технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 в ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (а. с.41-43).
ОСОБА_3 виготовив технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 в ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (а. с. 51-54).
Після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Галицької державної нотаріальної контори, 21.04.2023 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а. с. 57 зворотна сторона).
Згідно з Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 72211434, спадкова справа № 69314570, ОСОБА_3 є спадкоємцем спадкового нерухомого майна, зокрема, житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 (а. с. 58).
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу 329855220, ОСОБА_3 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 143,3 кв.м., житлова площа 58.1 кв.м. (а. с. 59).
Згідно із записом погосподарської книги ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належав житловий будинок з погосподарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_3 , які побудовані до 1992 року на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходилась в її постійному користуванні, на підставі рішення 15 сесії 21 скликання від 26.12.1993. Адресний номер домогосподарства не змінювався (а. с. 63).
У позовній заяві ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, посилаючись на те, що вона пропустила цей строк з поважних причин, оскільки перебувала за кордоном, доглядала за малолітньою дитиною.
Проте, ОСОБА_1 не довела існування об'єктивних та непереборних перешкод на вчинення нею своєчасних дій щодо прийняття спадщини після смерті матері. Тобто, ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів про те, що під час перебування за кордоном вона не мала можливості звернутися до консульської установи або ж не могла відправити заяву поштою в паперовому чи в електронному вигляді.
Долучені копії штампів у паспорті про перетинання позивачем кордону доводить лише те, що позивач дійсно періодично перебувала за кордоном, перебуваючи у Чехії, проте саме лише перебування в іншій країні не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло її можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою, як передбачено пунктом 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій ногтаріусами України, чинної на час відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до частини шостої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (із змінами) "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України.
Згідно зі статтею 38 цього ж закону, на консульські установи України серед іншого також покладений обов'язок видавати свідоцтва про право на спадщину.
Доказів неможливості з'явитися до консульскої установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надала, а отже її пояснення щодо перебування за кордоном не є поважною причиною пропуску строку для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила їй вчасно здійснити таку дію.
Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595.
Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року N 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за N 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула.
У постанові від 13 квітня 2023 року у справі N 607/13549/21 (провадження N 61-562св23) Верховний Суд виснував, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому зазначити про прийняття спадщини, що узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку N 296/5. Відтак законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.
Отже, позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до посольства України в іноземній країні, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового чи електронного зв'язку.
Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подала та особисто в суді пояснила, що будь - яких заходів щодо подання такої заяви не вживала.
Також потрібно наголосити на тому, що позивач в позовній заяві навела одні обставини, які, за її твердженням, зумовили пропуск строку для прийняття спадщини, зокрема, перебування за межами України ( в Ізраїлі) та неможливість звернутися із заявою до нотаріуса. Втім, у судовому засіданні ОСОБА_1 послалась на те, що вона перебувала за межами України (в Чехії) та не знала про існування заповіту. Суд не приймає до уваги посилання позивача в судовому засіданні на необізнаність про існування заповіту як поважну причину пропущення строку звернення до нотаріуса, адже необізнаність спадкоємця ОСОБА_1 про існування заповіту стосовно інших спадкоємців не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
До того ж у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - nonconceditvenirecontrafactumproprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirecontrafactumproprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У даній справі різні пояснення позивача про обставини, які зумовили пропуск строку для прийняття спадщини, наведені у позовній заяві та надані при розгляді справи у суді свідчать про її суперечливу та не цілком добросовісну поведінку.
Суд, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини є значною і становить понад півтора року, а також встановлені обставини, дійшов висновку, що позивач не довів існування об'єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини у встановлений законом строк, а отже, не довів, що пропуск строку відбувся з поважних причин.
Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Так, у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 565/1145/17 (провадження N 61-38298св18) звернуто увагу на те, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту.
Суд критично ставиться до посилань позивача у позовній заяві щодо зупинення на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, оскільки такі суперечать постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 676/47/21, якою надано оцінку пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.022022 № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", як такому, що суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України.
Крім того, у постанові нотаріуса від 20 липня 2023 року, оригінал якої не надано суду, позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку зі смерю матері ОСОБА_4 (а.с.14), в той час як у копії спадкової справи, витребуваної за ухвалою суду, відмовлено позивачу у з'язку зі смерю матері ОСОБА_8 (а.с. 62 на звороті).
У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що "якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
Отже, ОСОБА_1 не надала доказів того, що під час перебування за кордоном вона не мала можливості звернутися до консульської установи або ж не могла відправити заяву поштою в паперовому чи в електронному вигляді, а незнання про заповіт стосовно інших спадкоємців не створює передумов для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, у цій справі позивач не надала безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 13, 1270, 1272 ЦК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Галицької міської ради, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА