Справа № 425/1201/14
Провадження № 2-п/185/76/25
06 жовтня 2025 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
з участю секретаря судового засідання Резніченка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за заяву адвоката Морозова Олександра В'ячеславовича, який діє від імені ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №425/1201/14-ц яка була розглянута Рубіжанським міським судом Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
встановив:
У серпні 2025 року до суду надійшла вказана заява про перегляд заочного рішення.
Заява мотивована тим, що заявниця уродженка м. Рубіжне Луганської області. До 2014 року постійно мешкала в м. Рубіжне. З 2014 р., як внутрішньо переміщена особа проживала в м. Києві, а з 2022 р., за межами України, в Германії. 30.04.2025 р. ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва з пенсійного рахунку відповідача було стягнуто 2060,00 грн., що значно перевищує 20 % розміру стягнення по виконавчому провадженню. 30.07.2025 р., повернулась до України та під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 51465217 (про яке дізналась випадково) їй стало відомо про наявність заочного судового рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.05.2014 р. у справі №2/425/402/14, 425/1201/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 суми боргу по кредиту, який ніколи не брала. Тобто тільки 30.07.2025 р. дізналась про невідоме заявниці раніше судове рішення та виконавче провадження. За результатами розгляду цієї справи 22.05.2014 р. було видано виконавчий лист на підставі ухваленого заочного рішення та передано на виконання до ЦВДВС м. Черкаси ГТУЮ в Черкаській області. В матеріалах виконавчого провадження відсутня заява стягувача про відкриття виконавчого провадження. Разом із тим, з постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що стягувачем вказано адрес проживання заявниці в м. Черкаси. Проте вона ніколи в житті навіть не відвідувала це місце. Із вказаного стало зрозуміло, що вона фізично не могла ніколи отримувати ані повідомлень про судові засідання, ані повідомлень із виконавчої служби щодо помилкової справи проти неї. Тобто була позбавлена можливості судового захисту, в результаті чого було ухвалено помилкове рішення та відкрито виконавче провадження. У зв'язку з бойовими діями та тимчасовою окупацією міста Рубіжне, приміщення суду залишилося на непідконтрольній уряду України території, а матеріали вказаного судового провадження були повністю втрачені. Це унеможливлює ознайомлення зі справою та отримання копій документів для реалізації її права на захист. Заявниця не була присутня під час судового розгляду. Копію заочного рішення ніколи не отримувала, про його зміст та правові підстави стягнення відомо не було. Про стягнення коштів дізналась опосередковано, з факту утримань із її пенсії і те, лише випадково, оскільки знала про інше виконавче провадження по іншій справі.
Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року заява прийнята судом та призначена до розгляду.
Представник заявниці в судовому засіданні повідомив, що відповідачка живе в Німеччині, як ВПО зареєстрована в Києві. 30.04.2025 року було стягнення за рішенням.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду заяви повідомлений належним чином.
Розглянувши вказану заяву про перегляд заочного рішення та додані до неї матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1,2,4 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Зі змісту ст. 288 ЦПК України випливає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 вересня 2025 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 425/1201/14-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині ухвали Рубіжанського районного суду Луганської області від 05 травня 2014 року про відкриття провадження по справі, в частині ухвали Рубіжанського районного суду Луганської області від 15.05.2014 про призначення справи до розгляду, в частині заочного рішення Рубіжанського районного суду Луганської області від 22 травня 2014 року.
22 травня 2014 року заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 14114 грн. 81 коп. та судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
Відповідно до рішення суду від 22.05.2014 року відповідач про день слухання справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, про наслідки неявки була попереджена.
Станом на день розгляду справи відзив на позов не надходив, та доказів поважності причин неподання відзиву стороною відповідача не надано.
Представник заявниці в судовому засіданні стверджував, що ОСОБА_1 не є клієнтом ПриватБанку, проте не надав доказів заявленого.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявником не надано суду істотних доказів, які б
Зі змісту ст. 288 ЦПК України випливає, що обов'язковою умовою скасування є надання відповідачем доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Проте, відповідачем не було надано жодних доказів.
Отже, беручи до уваги викладені в заяві представника відповідача доводи, на які він посилається як на підстави для перегляду заочного рішення, суд приходить до висновку щодо їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки заявник, як відповідач по справі, був обізнаний про існування даної судової справи в провадженні суду та протягом тривалого часу не вчиняв будь-яких дій для надання доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог позивача.
Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у його рішеннях, саме до компетенції національних судів належить організувати судовий розгляд так, щоб він був швидким та ефективним.
Згідно з п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України суд скасовує заочне рішення за одночасної наявності двох складових: 1. судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; та 2. докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідачка була повідомлена про судові засідання належним чином, відзив не подала, суд вважає за необхідне залишити заяву без задоволення, оскільки відсутні підстави для скасування заочного рішення.
Крім того, про наявність рішення суду відповідач могла дізнатись значно раніше 30.04.2025 року, оскільки в цей день було стягнуто останній платіж із загальної суми, яка стягувалась протягом тривалого часу. Проте, відповідач безпідставно зволікав із зверненням до суду з заявою про перегляд судового рішення; навіть якщо відраховувати строк від дати останнього стягннення виконавчою службою, то відповідач звернувся з заявою лише 15.08.2025 року, тобто через значний строк, який більше 30 днів.
Скасування заочного рішення через значний час призведе до порушення принципу правової визначеності.
За таких обставин, враховуючи значний пропуск заявницею строку подачі заяви про перегляд заочного рішення та відсутність підстав для його скасування, суд ввжає, що заяву слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 2, 12, 81, 89, 260, 280-288 ЦПК України, суд
постановив:
Залишити без задоволення заяву адвоката Морозова Олександра В'ячеславовича, який діє від імені ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №425/1201/14-ц яка була розглянута Рубіжанським міським судом Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею) та оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 15.10.2025 року.
Суддя М. М. Перекопський