Справа №523/20851/25
Провадження №1-кс/523/6684/25
10 жовтня 2025 року Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62025150020002995 від 30.07.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, який обіймає посаду прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
Старший слідчий в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150020002995 від 30.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_6 .
Відповідно до даного клопотання, 17.07.2025 на території м. Чорноморськ Одеського району Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме: приблизно о 14:00 мопед «Honda Dio 27» під керуванням ОСОБА_8 , рухаючись у напрямку вул. Захисників України по вул. Олександрійській у м. Чорноморську, разом із пасажиром ОСОБА_9 , допустив зіткнення з припаркованим автомобілем BMW X5, державний номер НОМЕР_2 , у якому перебував ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Унаслідок зіткнення ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток верхньої третини правої гомілки зі зміщенням уламків та закритого перелому нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням.
З метою проведення огляду місця ДТП на місце події виїхав слідчий слідчого відділу відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області (далі - СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в області) ОСОБА_11 , яким зафіксовано обставини ДТП та складено відповідні процесуальні документи.
Відомості про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення 17.07.2025 о 18 год 57 хв внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162160000650 з попередньо визначеною кримінально-правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України.
Здійснення подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено групі слідчих, старшим групи визначено слідчого СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в області ОСОБА_11 .
Крім того, у кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво; старшим групи прокурорів визначено прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 .
Приблизно в цей час, але не пізніше 30.07.2025, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від учасника ДТП - водія автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 .
З цією метою, враховуючи займану посаду, досвід роботи в правоохоронних органах і значне коло знайомств, для реалізації свого злочинного плану ОСОБА_6 залучив слідчого СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в області ОСОБА_11 .
На виконання заздалегідь розробленого злочинного плану слідчий ОСОБА_11 повинен був висловити ОСОБА_10 вимогу про надання неправомірної вигоди у розмірі 7000 доларів США за вжиття заходів процесуального впливу у кримінальному провадженні № 12025162160000650 від 17.07.2025 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Отримані кошти ОСОБА_10 мав передати іншій особі, яка не була обізнана про злочинний намір ОСОБА_6 та не знала про дійсність його намірів - адвокату Ради адвокатів Одеської області ОСОБА_12 .
У подальшому, на виконання раніше розробленого злочинного плану, використовуючи месенджер WhatsApp, прокурор ОСОБА_6 , не пізніше 03.10.2025, переслав слідчому ОСОБА_11 номер мобільного телефону адвоката ОСОБА_12 , а саме - тел. НОМЕР_3 .
Зазначений номер мобільного телефону ОСОБА_11 02.10.2025 приблизно о 15 год. 04 хв., використовуючи месенджер WhatsApp, переслав ОСОБА_10 .
Також, у ході особистої розмови через месенджер WhatsApp, слідчий ОСОБА_11 , діючи умисно, за попередньою змовою з прокурором ОСОБА_6 , на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, приблизно о 16 год. 00 хв., висловив ОСОБА_10 вимогу про надання неправомірної вигоди у розмірі 7000 доларів США за непритягнення його до кримінальної відповідальності та повернення раніше вилученого транспортного засобу. У цій же розмові ОСОБА_11 повідомив, що зазначені грошові кошти необхідно буде передати під час особистої зустрічі адвокату ОСОБА_12 .
Будучи необізнаним із вимогами чинного законодавства, побоюючись настання для себе негативних наслідків і не бажаючи їх настання, ОСОБА_10 вимушено погодився на незаконну вимогу ОСОБА_11 .
На виконання раніше висунутої вимоги 07.10.2025 ОСОБА_10 , використовуючи месенджер WhatsApp, приблизно о 18 год. 50 хв. повідомив ОСОБА_11 про готовність передати неправомірну вигоду. Останній домовився із заявником про те, що наступного дня вони, приблизно о 10 годині, зателефонують один одному.
Того ж дня, у телефонній розмові, що відбулася приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_10 , що реальний власник раніше вилученого автомобіля (теща ОСОБА_10 ) має підготувати розписку про його отримання, яку ОСОБА_10 повинен буде передати ОСОБА_11 наступного дня.
08.10.2025, приблизно об 11 год. 40 хв., ОСОБА_10 , діючи на виконання незаконних вимог ОСОБА_11 , зателефонував адвокату ОСОБА_12 та повідомив, що ОСОБА_11 просив із ним зв'язатися. На це ОСОБА_12 відповів, що зателефонує йому пізніше.
У наступній телефонній розмові, яка відбулася приблизно об 11 год. 45 хв. між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні домовилися, що перед візитом до адвоката ОСОБА_12 ОСОБА_10 під'їде до ОСОБА_11 та, як гарантію дотримання домовленостей щодо надання неправомірної вигоди, отримає свідоцтво про реєстрацію раніше вилученого транспортного засобу.
Приблизно об 11 год. 50 хв. ОСОБА_12 , використовуючи месенджер WhatsApp, зателефонував ОСОБА_10 та домовився про зустріч у м. Одесі через годину після дзвінка.
Надалі, приблизно о 12 год. 46 хв., ОСОБА_10 прибув до будівлі ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Хонтадзе, 15, де зустрівся з ОСОБА_11 , отримав від нього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW X5, д.н.з. НОМЕР_2 , і після короткої розмови виїхав до м. Одеси для зустрічі з адвокатом ОСОБА_12 .
У подальшому, на виконання вказівок адвоката ОСОБА_12 , ОСОБА_10 о 13 год. 30 хв. прибув за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18, та повідомив ОСОБА_12 про факт свого прибуття.
Перебуваючи за вказаною адресою, приблизно о 13 год. 30 хв., діючи на виконання раніше висунутої вимоги слідчого СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , який діяв за попередньою змовою з прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , ОСОБА_10 передав адвокату ОСОБА_12 , який не був повною мірою обізнаний про злочинний намір останніх, неправомірну вигоду у розмірі 7000 доларів США, що станом на 08.10.2025, згідно з офіційним курсом НБУ, становило 289210,60 гривні, за непритягнення його до кримінальної відповідальності та повернення раніше вилученого транспортного засобу BMW X5, д.н.з. НОМЕР_2 , у рамках кримінального провадження № 12025162160000650 від 17.07.2025 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Після отримання грошових коштів від ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , використовуючи месенджер WhatsApp, діючи на прохання ОСОБА_6 , повідомив останнього про отримання неправомірної вигоди у розмірі 7000 доларів США від ОСОБА_10 .
Після цього, за результатами проведення комплексу слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку, передбаченому статтею 208 КПК України.
ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження, а саме:
- матеріалами ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області про виявлений злочин;
- заявою про злочин ОСОБА_10 ,
- протоколами допиту ОСОБА_10 у якості свідка,
- протоколами затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ,
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_13 ,
- протоколами огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_13 ,
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_11 ,
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ,
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_12 ,
- протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 ,
- протоколом обшуку за місцем роботи ОСОБА_11 ,
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 ,
- протоколом огляду місця події,
та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, зазначивши при цьому, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може переховуватися від органів досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, просив задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою. На запитання суду щодо застави, пояснив, що вважає саме зазначений в клопотанні розмір застави зможе забезпечити підозрюваним належну поведінку, інформацію щодо майнового стану до матеріалів долучено.
Захисники заперечували проти задоволення клопотання, вважали, що клопотання прокурора, як і пред'явлена підозра, не вмотивоване, ризики прокурором не доведені, надали характеризуючи документи , звернули увагу суду, що розмір застави є непомірним.
Підозрюваний підтримав захисників, додав, що з 2008 року працює в органах прокуратури та за весь цей час не скоював жодного злочину, має на утриманні неповнолітню дитину та співмешкає із жінкою, яка має двох неповнолітніх дітей.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню на підставі наступного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує ризики передбачені ст.177 КПК України, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання (за кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі), той факт, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на момент вчинення правопорушення був прокурором, позитивно характеризується.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Фокс Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 (п. 32 справи), а також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п. 175 справи), що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.
При цьому, КПК України, не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з'ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Так, ОСОБА_6 на даній стадії досудового розслідування інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, що згідно примітки до ст. 45 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Маючи значний досвід роботи в правоохоронних органах, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На даний час, ОСОБА_6 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.
Одночасно з цим, з огляду на військову агресію російської федерації проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, а тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, не виключають такої можливості.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість та вчинений з використанням службового становища.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.
Підозрюваний володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_6 , який перебуває на посаді прокурора може використовуючи надані йому службові повноваження, а також зв'язки у правоохоронних та військових органах на території Одеської області з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на свідків.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
За рахунок поточної посади та реалізації своїх повноважень ОСОБА_6 має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, дає змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_6 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що як вже зазначалося вище, ОСОБА_6 має досвід роботи в правоохоронних органах, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваних тощо).
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
У контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається, виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У будь-якому випадку із структури статті 5 Конвенції в цілому, та її третього пункту, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
На підставі вищенаведеного, очевидно, що першочерговим є аналіз майнового стану підозрюваного не лише в аспекті його доходів, але й в аспекті витрат, які є необхідним для нормальної життєдіяльності. Застосування застави до підозрюваного не має бути надмірним тягарем і призвести до фактично скрутного матеріального становища останнього, оскільки це не є покаранням. Застава лише має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків на період досудового розслідування, тобто фактично перевірки слідчої версії. Тобто застава, на думку суду, повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений (підозрюваний) і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Людина вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Окрім того, вона потрапляє в орбіту нових відносин, пов'язаних із заміною запобіжного заходу на більш суворий. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєва необхідних для кожної людини.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину під час воєнного стану, перебуваючи на особливо відповідальній посаді, що становить підвищену суспільну небезпеку, а також високий ступінь встановлених ризиків, слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків передбачених КПК.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 06.12.2025 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 500 (п'ятисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
--не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до слідчого з визначеною періодичністю, а саме кожної середи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні та іншими підозрюваними;
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну до ГУ ДМС в Одеській області.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.182 ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 06.12.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1