Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/20841/25
Провадження №1-кс/523/6508/25
15 жовтня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 та заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні суду, скаргу останньої особи на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
06 жовтня 2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 від 13 серпня 2025 року про відмову у визнанні першої особи потерпілим в кримінальному провадженні №42016160000000176 від 12 березня 2016 року.
Заявник зазначає, що про оскаржувану постанову слідчого він став обізнаним 01 жовтня 2025 року, що не спростовано слідчим, у зв'язку із чим необхідно визнати, що заявником дотримано десяти денний строк звернення із скаргою до слідчого судді.
Одночасно ОСОБА_3 просить слідчого суддю зобов'язати слідчого визнати його потерпілим.
Слідчий та прокурор - процесуальний керівник в кримінальному провадженні №42016160000000176 від 12 березня 2016 року, за ознаками ч.1 ст.365 КК України, будучи повідомленими про час і місце судового розгляду шляхом направлення засобом електронного зв'язку ухвали про відкриття провадження за скаргою, до суду не прибули, про поважність причини неявки не повідомили, письмових клопотань про відкладення судового розгляду не подали, у зв'язку із чим, з метою дотримання розумного строку розгляду скарги, слідчий суддя розглянув її у відсутність слідчого та прокурора, на підставі наявних в матеріалах скарги матеріалів, а також спрямованих слідчим через канцелярію матеріалів за зверненням заявника.
Дослідивши скаргу з додатками, отримавши пояснення ОСОБА_3 - в її підтримку, слідчий суддя дійшов наступного.
Відповідно до положень ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, є завдання цим діянням істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Істотною шкодою, що охороняється законом, вважається шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, якщо йдеться про матеріальні збитки (п.3 Примітки до ст.364 КК України).
Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2016 року №5-99 кс16 виклав правову позицію, яка полягає у тому, що диспозиція ч.1 ст.364 і ч.1 ст.365 КК, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).
Як вбачається із письмової заяви ОСОБА_3 від 04 серпня 2025 року він зазначає про незаконне утримання його під вартою співробітниками правоохоронного органу в період часу із 04 квітня 2001 року до 29 квітня 2001 року, що мало наслідком, на його думку, фальсифікацію матеріалів досудового розслідування та наступного засудження ОСОБА_3 за вчинення особливо тяжкого злочину, із призначенням покарання у виді довічного позбавлення волі, за діяння, яке той нібито не вчиняв.
Постановою слідчого ОСОБА_4 від 13 серпня 2025 року було прийнято рішення про відмову ОСОБА_3 у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні №42016160000000176 від 12 березня 2016 року, за ознаками ч.1 ст.365 КК України, що фактично обґрунтовано відсутністю доказів, які б підтверджували спричинення заявнику моральної або матеріальної шкоди та надали б можливість дійти об'єктивного висновку про завдання йому такої шкоди.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням слідчого, заявник у змісті скарги та усних поясненнях посилається про зазначення в заяві обставин застосованих до нього неправомірних дій, а також спричинених ними для нього негативних наслідків.
Вирішуючи скаргу, слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_3 прямо пов'язує можливі неправомірні дії правоохоронців із тим, що впродовж наступних понад 24 календарних років, він був позбавлений волі. При цьому факт ув'язнення заявника в установах відбування покарань закритого типу є безспірним та не потребує окремого доведення. Таке багаторічне погіршення правового становища засудженого, безумовно, позбавляє його певних елементів благополуччя, а також призводить до негативних змін в його подальшому житті, які продовжують тривати до теперішнього часу, а відтак, ймовірно мають ознаки спричиненої фізичній особі істотної моральної шкоди.
Також, з метою з'ясування того, чи була спричинена будь-яка моральна шкода заявнику в розслідуваному кримінальному провадженні, а також в якому орієнтовному розмірі могла бути така шкода, доцільно було б призначити в провадженні відповідну судово - психологічну експертизу.
При цьому слідчий в змісті оскаржуваного рішення, а також слідчий суддя в змісті даної ухвали, не надають оцінку того, чи доведені в даний час заявлені засудженим обставини можливих неправомірних дій щодо нього з боку представників органу внутрішніх справ, а також не спростовують ці твердження ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що постанова слідчого підлягає скасуванню з підстави неврахування та не спростування протилежних доводів ОСОБА_3 .
Водночас, аналіз змісту ч.5 ст.55 КПК України свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий повноважний вирішувати питання, пов'язані з визнанням особою потерплою, або відмовою в такому визнанні. Слідчий суддя, навіть позитивно розглядаючи можливу скаргу заявника на постанову слідчого чи прокурора про відмову у визнанні особи потерпілою, не вправі зобов'язувати останніх вчиняти конкретні дії (зокрема, залучати особу як потерпілу, надавати їй пам'ятку про права та обов'язки потерпілої, допитати її як потерпілу), оскільки такі рішення за своєю суттю свідчать про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого (правова позиція постанови ККС ВС від 01 грудня 2022 року в справі №522/7836/21).
Керуючись ст.ст.55,303-309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_4 від 13 серпня 2025 року про відмову у визнанні першої особи потерпілим в кримінальному провадженні №42016160000000176 від 12 березня 2016 року - скасувати.
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42016160000000176 від 12 березня 2016 року, за ознаками ч.1 ст.365 КК України, повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про визнання його потерпілим в порядку ст.55 КПК України.
В задоволенні іншої частини скарги ОСОБА_3 - відмовити.
На підставі ч.4 ст.535 КПК України зобов'язати керівника зазначеного органу досудового розслідування повідомити Пересипський районний суд м. Одеси про виконання даної ухвали слідчого судді.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1