Справа № 495/5373/25
Номер провадження 3/495/1821/2025
29 вересня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,
розглянувши матеріали, що надійшли від військової частини НОМЕР_1 відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, місце роботи та посада: ІПС 2 категорії 3 групи ІПК віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), місце мешкання: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
17.07.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від військової частини НОМЕР_1 відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) Державної прикордонної служби України надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч.2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 331559 Е від 14.07.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення за частиною другою статті 172-18 із таким формулюванням:13.07.2025 року під час раптової перевірки порядку несення служби зміною прикордонних нарядів в пункт пропуску «Старокозаче», було здійснено перевірку порядку видачі, приймання, використання засобів відеофіксації прикордонними нарядами, в ході якої виявлено: 03.07.2025 року о 11:10 під час виконання наказу на охоронну державного кордону в прикордонному наряді «Перевірка документів», здійснюючи прикордонний контроль осіб та транспортних засобів, перебуваючи в кабіні паспортного контролю на напрямку в'їзд в Україну міжнародного пункту пропуску через державний кордон «Старокозаче», використовувала особистий технічний засіб електронних комунікацій, що не належить Державній прикордонній службі України та не входить до предмету екіпірування прикордонного наряду, а саме особистий мобільний телефон. Своїми діями порушила вимоги п. 12 глави 2 розділу І Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1261 від 19.10.2015 року: «Прикордонним нарядам під час здійснення прикордонного контролю забороняється використовувати будь-які особисті технічні засоби електронних комунікацій, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду», статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ: «Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями», тобто старший сержант ОСОБА_1 під час виконання наказу на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Перевірка документів» порушила правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
24.09.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Селезньова М.С. подала клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання обґрунтовано тим, що твердження у протоколі про адміністративне правопорушення працівників прикордонної служби про порушення ОСОБА_1 правил несення прикордонної служби є помилковим та не підтверджуються долученими до протоколу доказами. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не викладено об'єктивну, суб'єктивну сторону інкримінованого правопорушення, які саме конкретні дії чи бездіяльність здійснила ОСОБА_1 , що в свою чергу утворюють склад адміністративного правопорушення. Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Також у протоколі ОСОБА_2 не зазначено суті адміністративного правопорушення, у чому саме порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Суд, вивчивши клопотання ОСОБА_1 адвокат Селезньової М.С., дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП з таких підстав.
Відповідності до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов'язаний з'ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, що засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол про адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
За змістом закону (КУпАП), розгляд справи здійснюється лише щодо особи, відносно якої складений протокол та в межах цього протоколу про адміністративне правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі, повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.
Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
З'ясовуючи обставини справи, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 172-18 ч.2 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
Диспозиція цієї статті закону має бланкетний характер, а тому у протоколі повинно бути зазначено, які порушення правил несення прикордонної служби були допущені особою та якими нормативними актами ці правила, які порушила особа, передбачені.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) надано:протокол про адміністративне правопорушення №331559 Е від 14.07.2025 року; поясненнями; витягом з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б); рапортом; диском.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №331559 Е від 14.07.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 використовувала особистий технічний засіб електронних комунікацій, що не належить Державній прикордонній службі України та не входить до предмету екіпірування прикордонного наряду, а саме особистий мобільний телефон, своїми діями порушила вимоги п. 12 глави 2 розділу І Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1261 від 19.10.2015 року.
Об'єктивна сторона даного правопорушення передбачає дію або бездіяльність у вигляді порушення правил несення прикордонної служби. Порушеннями правил несення прикордонної служби можуть бути визнані: вчинення дій, що прямо забороняються військовослужбовцю, який перебуває в прикордонному наряді (відхилення від маршруту чи залишення місця несення служби, якщо це не пов'язано з надзвичайними обставинами, вживання алкогольних напоїв, сон на посту, розкладання багаття чи демаскування себе іншим способом, безпідставне застосування зброї, самостійне відключення сигналізаційних комплексів чи окремих їх ділянок, а також їх інформаційних табло або радіолокаційних станцій, відволікання від несення служби, давання згоди на перетинання державного кордону сторонніми особами тощо);невиконання або неналежне виконання дій, що забезпечують охорону державного кордону (невжиття заходів до затримання порушників державного кордону або залишення без належної охорони затриманих осіб, недотримання правил застосування зброї або правил маскування тощо).
Але протоколом не розкривається сутність правопорушення, його об'єктивна сторона: якими саме діяннями (діями чи бездіяльністю) ОСОБА_1 був утворений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, якими саме діями були порушені обов'язки, що передбачені Інструкцією та Дисциплінарним Статутом. Викладена у протоколі фабула адміністративне правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Також суд звертає увагу, що матеріали справи не містять конкретної інформації щодо мобільного телефону, кому він належав, відсутні його ідентифікуючі ознаки, та яким чином встановлено, що це не технічний засіб зв'язку, що належить Державній прикордонній службі України та використовується прикордонними нарядами під час несення служби у прикордонному наряді.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Тоді як суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Також, суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення, проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Жуковський проти України» від 03 березня 2011 року наголошується, що за загальним правилом пункти 1 і 3 «d» статті 6 Конвенції вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше.
Постанова судді, згідно з вимогами ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доводяться беззаперечними доказами.
Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив, щопоза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Як зазначено в статті 247 Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, оцінюючи докази у сукупності, суддя приходить до переконання, що в ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП, вчиненого останньою13.07.2025 року, оскільки матеріали справи не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 порушила правила несення прикордонної служби. У зв'язку з недоведеністю ОСОБА_4 провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 62 Конституції України, статтями 7, 9, 172-18, 245, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
провадження у справі №495/5373/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.В. Гелла