Справа 127/31488/25
Провадження 1-кс/127/12383/25
13 жовтня 2025 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
Скарга мотивована тим, що 02.10.2025 близько 11:00 години в приміщенні магазину “Економ Класс», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 66 у заявника з дружиною виникла незначна конфліктна ситуація з невідомою жінкою, яка зайшла в примірочну без черги і відмовилась пропустити заявника з дружиною, не зважаючи ні на те, що заявник з дружиною були перед нею в черзі, ні на набагато поважніший вік.
Спробу ввічливо пояснити некоректність її поведінки і вмовити все ж поступитися місцем жінка сприйняла вкрай вороже. Невдовзі звільнилася ще одна примірочна кабінка, внаслідок чого конфлікт було вичерпано, а заявник із дружиною відійшли від незнайомої жінки. Дружина заявника пішла у вільну примірочну, а заявник відійшов на інший кінець зали. Проте, незнайома жінка, яка спровокувала конфлікт, вийшла з примірочної, зайнятої поза чергою і вже точно виключно з хуліганських мотивів негарно поглузувала з дружини заявника, демонстративно відкривши шторку, за якою та переодягалась, деякий час стояла перед повністю відкритою шторкою і з неприхованим злорадством голосно запитувала дружину заявника, свідомо привертаючи увагу сторонніх, чи їй так комфортно переодягатися, а згодом ще й викликала поліцію.
Працівники поліції, що прибули на виклик спочатку пояснили усім учасникам конфлікту, що за таких незначних обставин логічно було б просто примиритися, вибачившись один перед одним. Проте, жінка, що спровокувала конфлікт, наполягала на заяві. У такому разі і дружина заявника залишила заяву також. Замість того, аби зібрати заяви, пояснення сторін й інші наявні докази та передати компетентним фахівцям правоохоронних органів для об'єктивного вивчення складу наявності чи відсутності правопорушень в тих чи інших діях сторін з урахуванням усіх зібраних доказів і пояснень, насамперед з метою врегулювання конфлікту, працівники поліції спростили питання до автоматичного одночасного складання двох протоколів, одного відносно заявника і другого відносно невідомої жінки, про що заявили ще до того, як почали збирати пояснення і докази.
Заявник у скарзі зазначає, що у спробі рандомно вибрати фабули КУпАП, за якими можливо було б усіх притягнути до відповідальності лише за формальним співпадінням певних моментів конфлікту з тими чи іншими фабулами, працівники поліції ОСОБА_4 (жетон №0018572) та ОСОБА_5 (жетон №0217261) умисно припустились свідомого службового підроблення. ОСОБА_4 свідомо виправила перший протокол, вже наданий заявнику на ознайомлення, спробувавши вчинити це непомітно, слідом виписавши ще один вже з зовсім іншими фабулами КУпАП. У обох протоколах свідомо вказала не адресу заявника, чомусь не бажаючи ані виправити адресу ані прийняти зауваження до протоколів. Намагалась це пояснити тим, що заявник відмовився надати інформацію про місце роботи. Чомусь таку відмову вона кваліфікувала саме як відмову надати й інші особисті дані, необхідні для складення адміністративних матеріалів, попри те, що за приблизно годину до складення протоколу, заявник особисто ОСОБА_5 (жетон №0217261) надав на його прохання письмове пояснення подій, де чітко вказав вірну адресу. Працівник поліції ОСОБА_5 (жетон №0217261) після спроби звернутись до нього за допомогою під відеозапис спочатку підтвердив факт отримання пояснень з вірною адресою заявника майже за годину до початку складення протоколу, але раптом неправдиво заявив, що всі пояснення відібрав вже “після складення протоколу», і змусив невідкладно звернутися на лінію 102 о 13:29 год.
Працівники поліції ОСОБА_4 (жетон №0018572), ОСОБА_5 (жетон №0217261) та працівник поліції з жетоном №0161320, що взагалі не представлявся, фальсифікували дані, свідомо намагались не допустити надання заявником чітко передбачених ст.268 КУпАП пояснень, клопотань та зауважень аж до фізичних перешкод до одразу двох протоколів один за одним з зовсім різними за фабулами частинами КУпАП шляхом залякувань то затриманням, то трактуванням спроб заявника, надати пояснення, як саме відмову від підпису, посилаючись на відсутність паперу. Причому, перший протокол зазнав правок під час процесу ознайомлення з ним заявника. А поява другого протоколу вже з іншою кваліфікацією з причин тих самих подій та на підставі тих самих доказів, на переконання заявника, взагалі є значним порушенням ст.61 Конституції України. Працівники поліції категорично, підтримуючи один одного вигукували, що все, що завнику дозволено, це підписати протоколи, аби отримати копію, а надавати пояснення, клопотання та зауваження заявник не має права. При цьому, в порушення зокрема, але без виключень, фабул ст.ст. 18 та 29 закону Про Національну поліцію, вони свідомо відмовлялись пояснювати свої вимоги нормами чинного законодавства. Від заявника закрили усі матеріали адміністративної справи, а “ознайомлення» з “протоколами» відбувалось під примусом, який супроводжувався дивними вигуками, такими як: “Стійте там, слухайте уважно сюди, де маєте просто підпис поставити, щоб копію протоколу отримати!», “Тримайте дистанцію! Підходите, ставите підпис, одразу відходите!», “Я Вам не вчителька...», “Я Вам кажу, і цього достатньо!», “Ми пояснювати тут нікому нічого не зобов'язані!» або, свято увірувавши в силу лише службових підзаконних паперів і свого єдино вірного їх розуміння, вигукували: “У нас є наказ, Ви маєте його виконувати!» і т.п.
Все це, що описано вище потрапило на чотири нагрудні реєстратори правоохоронців і на камери відеонагляду закладу, де все відбувалось, а частково й на телефон заявника, коли заявник усвідомив, що працівники поліції можуть порушувати законодавство, нехтуючи ст.19 Конституції України. Але в повній мірі докази можуть бути витребувані, забезпечені і належно оцінені саме слідством.
Коли заявник здійснив виклик слідчо-оперативної групи на “102», працівники поліції між собою вирішили це вважати остаточною відмовою від підпису протоколу і швидко покинули місце події, хоч заявник їх ввічливо попросив зачекати слідчо-оперативну групу. На що, пані ОСОБА_4 в зверхній манері щиро обурилися, висловивши своє невдоволення фразою “Ви нас тут що, ще й затримати зібрались?!»...
Заявник залишився на місці подій один, а слідчо-оперативна група чомусь так на виклик і не прибула.
Заявник у скарзі зазначає, що він вважає, що це є грубим порушенням його прав на захист від держави, створена виключно для захисту прав громадян, про що чітко зазначено у ст. 3 Конституції України, тому вирішив звернутись з заявою про кримінальне правопорушення до правоохоронних органів.
03.10.2025 заявник надав заяву про кримінальне правопорушення невідомих йому осіб служби “102», а, можливо, й інших державних підрозділів, посадовці яких віднеслись недбало або й умисно проігнорували виклик, що передбачено ч.1 ст.367 КК України, з проханням внести відомості до ЄРДР, надати йому пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого, направити матеріали за підслідністю та провести розслідування, особисто слідчому Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 у приміщенні відділення, про що він розписався у примірнику заяви заявника.
Як ОСОБА_6 і запропонував, заявник більш ніж через добу, 04.10.2025 близько 17:00 звернувся особисто до Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. Заявнику відмовились надати витяг з ЄРДР та пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого. Натомість, заявнику повідомили, що ОСОБА_6 відсутній, а зі слів чергового по відділенню ОСОБА_7 , заява офіційно зареєстрована, проте відомості у ЄРДР не внесені і не будуть внесені.
На вимогу ч.1 ст.214 КПК, “слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення» (тобто не пізніше 04.10.2025 09:38 год., так як заяву надано 03.10.2025 о 09:38 год. особисто слідчому Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області) “зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань» (тобто, у будь якому випадку, не пізніше 05.10.2025 09:38 год, як виходити з заяви). Проте, витяг з ЄРДР заявнику не надали і досі.Заявнику повідомили, що прийнято рішення не вносити його заяву до ЄРДР. Відмову письмову не надали, запропонувавши лише “витяг з журналу реєстрації звернень громадян». Слідчий же за фабулою ст.40 КПК є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. І саме слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій та уповноважений починати досудове розслідування та приймати процесуальні рішення.
Враховуючи ст.ст.214, 55, 303 КПК та той факт, що згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17, р.1.1, абз.4 “у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого cm. 214 КПК 24-годинного строку» саме “слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора», заявник звертається саме до суду для відновлення його прав.
Згаданий Лист Вищого спеціалізованого суду України особливо наголошує, що саме думка заявника щодо наявності ознак кримінального правопорушення є вирішальною. Ця думка не потребує додаткової перевірки до моменту внесення відомостей до ЄРДР. Слідчі, дізнавачі не мають права до внесення відомостей до ЄРДР, вчиняти перевірку наданого заявником повідомлення ані з підстав викладених у заяві обставин, ані з підстав наявності чи відсутності ознак складу кримінального правопорушення у цих обставинах. Виключно через внесення в ЄРДР можливо перевірити відомості викладені в заяві. Будь яка подібна перевірка до внесення відомостей до ЄРДР є неприпустимою і прямо заборонена КПК. Вважати звернення з повідомленням про кримінальне правопорушення “зверненням громадян» або “зверненням з пропозиціями», як і проводити будь які перевірки до внесення відомостей в ЄРДР є очевидним правопорушенням правоохоронців. (Докладно про все це у згаданному Листі в р.1.1, абз.2, абз.4, абз.15, абз.16, абз.17, абз.19, абз.20, абз.22, абз.23, абз.24, абз.25, абз,27, абз.28, абз.29, абз.32, абз.ЗЗ, абз.34, абз.35, абз.37, Висн.1, 2, 3). Ця правова позиція витікає також, насамперед, з фабули ст.ст. 55 та 214 КПК, де слідчий, дізнавач мають діяти виключно на підставі факту подачі заяви про правопорушення.
Слідчий Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , на думку заявника, в порушення законів, норм і Конституції України категорично відмовився надати заявнику належну правоохоронну допомогу, про що свідчить свідоме невнесення ним відомостей до ЄРДР, що юридично унеможливлює подальше розслідування та свідомо не надав заявнику пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, аби заявник не міг скористатися своїми правами. Заявник переконаний, що це у сукупності означає свідоме небажання провести неупереджене розслідування обставин, повідомлених у заяві, а відтак потребує втручання суду. А встановлення факту “невнесення відомостей у ЄРДР у 24 годинний термін» за думкою Вищого спеціалізованого суду України від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 вже само по собі є достатнім для постановления “ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора»1 (р.1.1, абз.4).
На вимогу ч. 2 ст. 55 КПК “права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення». Проте, “пам'ятка про процесуальні права та обов'язки» заявнику після надання заяви не вручена і досі.
Заявник у скарзі зазначає, що його статус особи “потерпілої» саме у розумінні КПК України, а не КК України, а відтак і необхідність вручення пам'ятки передбачена саме “особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення» саме у відповідь на заяву потерпілого (ч.2 ст.55 КПК) і доводиться наступними численними юридичними обставинами:
- згідно ч.2 ст.55 КПК “права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення» без зволікань і навіть до моменту внесення відомостей до ЄРДР, а вже на внесення відомостей до ЄРДР КПК за нормою ч.1 ст.214 КПК виділяє потім ще аж 24 години.
- можливість винести постанову про відмову у випадку звернення потерпілого з заявою про кримінальне правопорушення проти нього обмежена нормою ч.4 ст.26, що чітко ототожнює поняття “заявник» і “потерпілий» у випадку саме “приватного обвинувачення». І хоч наразі кримінальне правопорушення є таким, що відомості про нього можуть бути внесені не лише “на підставі заяви потерпілого», тим не менше, слід погодитись, що вже на підставі заяви потерпілого відомості тим більше мають бути внесені, а “заявник» і є “потерпілим» у такому випадку;
- теоретично передбачена ч. 5 ст. 55 КПК можливість винести “постанову про відмову у визнанні потерпілим», не може конфліктувати з положеннями ч.2 ст.55 КПК і не стосується випадку, коли особа стає “потерпілою» автоматично лише за формальним фактом подання заяви про кримінальне правопорушення проти себе. Та й така можливість, відмовити у визнанні потерпілим, обмежена триденним терміном за нормами ч. 1 ст. 220 КПК і цей термін теж вже минув. Цей термін не спиняється бездіяльністю слідчого (дізнавача) і просто спливає, доки слідчий (дізнавач) зволікає і стосується лише випадків, коли певна стороння особа намагається долучитися як “потерпіла» до вже існуючого кримінального провадження, яке ініційовано поза її волею;
- винесена “постанова про відмову у визнанні потерпілим» має бути в цей же триденний термін вручена заявнику особисто (ч.2 ст.220 КПК). Цей термін також на момент подачи скарги до суду вже сплив. Заднім числом слідчий (дізнавач) постанову вручити не може фізично, а поза межами відведеного триденного строку не може, бо ч.1 ст.220 КПК цього не дозволяє. І, взагалі, оперувати нормами ст.220 КПК слідчий може лише в межах “Досудового розслідування» вже точно після внесення відомостей до ЄРДР. Це загалом означає, що на етапі подачі заяви про злочин проти заявника, він автоматично є потерпілим від моменту подачі заяви і механізм відмови у визнанні потерпілим законом взагалі не передбачений;
- “права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа» (р.3, абз.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17);
- “КПК не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч. 2 cm. 55 КПК права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до cm. 220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов'язки» (Висновок 8 з Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17)»;
- надання особисто в руки заявнику “пам'ятки з процесуальними правами та обов'язками потерпілого» передбачено саме Розділом І КПК України, що визначає “загальні положення» і не залежить ні від “підслідності», ні від ходу розслідування, ні від численних норм Розділів II та III КПК, адже надання пам'ятки ніяк не залежить від жодних слідчих дій ні по суті, ні за змістом процедури і жодним чином слідчого (дізнавача) не обмежує в законом передбачених діях. Суть інформування “заявника», що автоматично вже є “потерпілим», з моменту повідомлення про правопорушення проти себе за фабулою ч.2 ст.55 КПК, про його права та обов'язки не у процесуальному визнанні його “потерпілим», це і так очевидно з прямої норми ч.2 ст.55 КПК, а в тому, щоб він міг ефективно використати свої права і знати про обов'язки;
- у Рішеннях ЄСПЛ Шмалько проти України (п.33), Далбан проти Румунії (п.44), ОСОБА_8 та інші проти України (п.54) та Люді проти Швейцарії (п.34) визначено, що “термін “потерпілий» у сенсі cm.34 Конвенції означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності (зазнала прямого впливу відповідної дії або бездіяльності). При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Заявник, що вважає себе “потерпілим» може зберігати цей статус навіть і після прийняття рішення чи вжиття заходу на його користь, який в принципі сам по собі не є достатнім для позбавлення заявника статусу “потерпілого» якщо не надано компенсації і за сам факт порушення його прав на справедливе відшкодування»;
- попри те, що слідчий не вніс відомості до ЄРДР, законодавець в ч. 2 ст. 55 КПК визнає за заявником статус потерпілої особи з точки зору саме КПК України і гарантує надання пам'ятки з правами та обов'язками потерпілого не обмежуючи це внесенням відомостей до ЄРДР чи іншими нормами КПК України. При цьому, статус цей заявник набуває вже з моменту подачі заяви, а на внесення відомостей до ЄРДР у слідчого є ще 24 години після отримання заяви, що за фабулами статей КПК України абсолютно не перешкоджає статусу потерпілої особи у кримінальному провадженні, який фактично вже виникає незалежно від волі слідчого і йому лише надається час на формальне внесення про це відомостей до ЄРДР з залученням заяви, повідомлення про надання пам'ятки про права та обов'язки потерпілому та інших наявних на момент внесення відомостей до ЄРДР документів у матеріали зареєстрованого в ЄРДР кримінального провадження;
- ч.2 ст.55 КПК України чітко зазначає, що пам'ятка вручається саме “особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення». Враховуючи той факт, що в КПК України передбачено ряд законних механізмів зміни і слідчого (дізнавача) і підслідності взагалі, законодавець підкреслює цим обов'язок саме слідчого (дізнавача), що прийняв заяву, вручити пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого і про це навіть не потрібно просити окремо, це службовий обов'язок слідчого (дізнавача), що наразі не виконаний. Пам'ятка мала б бути вручена одразу у відповідь на Заяву саме тому, що за фабулою ч.2 ст.55 КПК України з цього моменту заявник автоматично отримує статус “потерпілого», а відтак має знати свої “права та обов'язки»;
- суд, попри відомі цілком застарілі практики, усвідомлюючи змінену диспозицію ст.214 та ст.55 КПК України у редакції саме нового КПК України від 2013р, що полягає у невідворотності внесення відомостей до ЄРДР та вручення пам'ятки про права та обов'язки потерпілому, розуміючи як поточна бюрократична тяганина і правопорушення слідчих негативно впливають на права людей, може своїм рішенням послідовно зобов'язати слідчого внести відомості до ЄРДР, на протязі 24 годин надати витяг заявнику, невідкладно надати пам'ятку потерпілого таким чином, щоб заради початку розслідування і відновлення прав потерпілого, заявнику не потрібно було тричі ходити в суд. Перший раз, заради внесення відомостей до ЄРДР, другий раз заради отримання витягу і третій раз заради отримання пам'ятки потерпілого, яка взагалі мала б бути надана одразу на місці передачі слідчому (дізнавачу) заяви про злочин проти заявника.
На підставі викладеного ОСОБА_3 просив слідчого суддю скаргу задовольнити, зобов'язати уповноважену особу відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області невідкладно внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування, зобов'язати уповноважену особу відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області після внесення відомостей до ЄРДР протягом 24 годин надати ОСОБА_3 витяг з ЄРДР та зобов'язати уповноважену особу відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області невідкладно вручити ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
В судове засідання заявник не з'явився, у поданій скарзі просив слідчого суддю розглянути скаргу у його відсутність.
Представник відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області будучи неодноразово, завчасно та належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду скарги, проігнорував виклик суду та не з'явився для участі у розгляді скарги ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України. Окрім того представником відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області було проігноровано вимогу суду та не надано слідчому судді матеріали перевірки заяви ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення, для їх дослідження.
Вивчивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за відсутності фіксації процесу технічними засобами.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України дані справи слухаються за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК України розгляд даної категорії справ здійснюється не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, а також ту обставину, що заявник у поданій скарзі просив слідчого суддю розглянути скаргу у його відсутність, тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність розгляду скарги без заявника в межах розумних строків розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, а тому слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності слідчого.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Таким чином, вимоги ч. 1 ст. 303 КПК України передбачають, що на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що 03.10.2025 заявник надав заяву про кримінальне правопорушення невідомих йому осіб служби “102», а, можливо, й інших державних підрозділів, посадовці яких віднеслись недбало й умисно проігнорували виклик, що передбачено ч.1 ст.367 КК України, з проханням внести відомості до ЄРДР, надати йому пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого.
Бльш ніж через добу, 04.10.2025 близько 17:00 звернувся особисто до Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. Заявнику відмовились надати витяг з ЄРДР та пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого. Натомість, заявнику повідомили, що ОСОБА_6 відсутній, а зі слів чергового по відділенню ОСОБА_7 , заява офіційно зареєстрована, проте відомості у ЄРДР не внесені і не будуть внесені.
З огляду на обставини зазначені у заяві ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що вказані обставини підлягають детальній перевірці саме в ході досудового розслідування кримінального провадження, а тому рішення відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Враховуючи те, що рішення правоохоронного органу, про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР є безпідставним, оскільки заява ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення повністю відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 КПК України, що свідчить про можливість та обов'язок посадової особи правоохоронного органу внести відомості до ЄРДР, по вказаній заяві та проведення перевірки в рамках кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, а тому вимоги скарги у даній частині є доведеними та підлягають задоволенню.
Разом з тим, ч. 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Вимогами ч. 5 ст. 55 України, передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень чинного кримінально-процесуального законодавства, зокрема положеннями ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
При цьому, діючим кримінальним процесуальним законодавством слідчий суддя не наділений повноваженнями зобов'язувати слідчого визнавати особу потерпілим в рамках кримінального провадження, оскільки, це є прямим втручанням у діяльність слідчого, а тому подана у даній частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що рішення прийняте правоохоронним органом, щодо невнесення відомостей до ЄРДР є передчасним, а скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 03.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення, підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55, 214, 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу відділення поліції ВРУП ГУНП у Вінницькій області внести відомості до ЄРДР, за заявою ОСОБА_3 від 03.10.2025.
Зобов'язати слідчого, який проводитиме досудове розслідування кримінального провадження, через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя