Справа № 456/4210/25
Провадження № 2/456/1897/2025
про залишення позовної заяви без руху
10 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
в процесі розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району, Державне підприємство Міністерства оборони України «Аеропорт Львів-2» про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району, Державне підприємство Міністерства оборони України «Аеропорт Львів-2» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Юрчак В.В. подав до суду заяву та просив залишити позовну заяву без руху. Заява мотивована Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності. Відповідач вважає, що положення цього закону мають зворотну дію в часі і повинні бути застосовані у даній справі та позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна - земельної ділянки площею 0,0389 га з кадастровим номер 4611200000:06:002:0089, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , експертно-грошова оцінка якої здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви.
Прокурор, який діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення цієї заяви. Вказує, що дійсно ч. 4 ст. 177 ЦПК України було доповнено абзацом другим, проте звертає увагу, що в даній нормі зазначено про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача. Однак відповідач ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем спірного майна в розумінні ст. 388 ЦК України.
Кожен із представників сторін підтримали свою позицію в підготовчому засіданні чи подали заяви про проведення підготовчого провадження за їх відсутності.
Суд, з'ясувавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-IX).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону положення Закону № 4292-ІХ мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Також ч. 2 ст. 391 ЦК України передбачено, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Крім цього, Законом № 4292-ІХ також було доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду.
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Як слідує з матеріалів справи, прокурор, який діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, просить витребувати земельну ділянку у відповідача ОСОБА_1 , який є останнім власником спірної земельної ділянки та набув право власності на неї відповідно до договору купівлі-продажу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Суд зауважує, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 виснувала, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісної або недобросовісної.
За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 зазначила, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 910/20528/21.
Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16).
Аналізуючи аргументи сторін, суд наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження чи підготовчого провадження.
На цій стадії судового провадження суд не вирішує питання належності, допустимості, достовірності чи достатності доказів, в тому числі і на предмет добросовісності/недобросовісності набувача, а також не здійснює їх оцінки.
При цьому, суд наголошує, що факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених у ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку позивача про його недобросовісність.
Судове рішення, ухвалене за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, яка має значення як для застосування положень ст. 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не зможе вважатися таким, що відповідає нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Оскільки відповідно до вказаної презумпції відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, то суд дійшов висновку про поширення вимог Закону № 4292-ІХ на даний спір.
Також суд звертає увагу, що ст. 390 ЦК України, яка відповідно до цього закону доповнена ч. 5, визначає, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Тлумачення цієї статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.
Тобто, повинна бути передумова для розгляду справи, а не розгляд справи заради його розгляду.
Вказаним законом також було внесено зміни, зокрема, до ч. 4 ст. 177 і ч. 2 ст. 185 ЦПК України, доповнивши їх наступним змістом: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.»
«Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Слід зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019).
Так, правовідносини щодо розгляду в суді поданого прокуратурою позову дійсно виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ , однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим правовим регулюванням.
При цьому, вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов'язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.
Обов'язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі № 686/14711/21, 07 травня 2025 року в справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року в справі № 678/1280/21.
Суд має забезпечити дотримання балансу прав та інтересів сторін спору, що з урахуванням Закону № 4292-IX неможливо без дотримання процесуальних гарантій відповідача на отримання компенсації вартості нерухомого майна, яке прокурор просить витребувати із власності останнього попередньому власнику.
Водночас, згідно з доповненою ч. 14 ст. 265 ЦПК України, у випадку відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, суд також буде зобов'язаний застосувати чинний Закон № 4292-IX, вирішивши питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви - 05 серпня 2025 року за реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26306742, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - IBAN: UA598201720355219002000000757, в призначенні платежу слід обов'язково зазначати № справи, в якій сплачено кошти як компенсація вартості майна.
Таким чином, після відкриття провадження у справі судом встановлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають судочинству, зважаючи на передумову розгляду справи - попереднє внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суд, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху і надання позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 187 ЦПК України, суд
Позовну заяву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району, Державне підприємство Міністерства оборони України «Аеропорт Львів-2» про витребування майна з чужого незаконного володіннязалишити без руху.
Надати заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя Л.В.Гула