Справа № 464/3337/25
пр.№ 2/464/1717/25
14.10.2025 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТзОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» - Шабатин Н.А. 20.05.2025 звернулась в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №23.10.2024-100000865 в розмірі 18 600 грн, а також сплачений при поданні позову судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.10.2024 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №23.10.2024-100000865, який був підписаний електронним підписом позичальника, згідно з яким, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 6 000 грн строком на 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 11.03.2025. Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 18 600 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 000 грн, по процентам - 8 400 грн, комісії - 1 200 грн та 3 000 грн неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідачки.
Ухвалою судді від 23.05.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.
У зазначений відповідачці ОСОБА_1 строк, остання не скористалась своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.10.2024 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №23.10.2024-100000865 (далі - Договір), шляхом підписання останньою Заявки одноразовим ідентифікатором Е136, відповідно до умов якого, відповідачка отримала кредит в розмірі 6 000 грн. Строк, на який надається кредит, -140 днів. Дата надання кредиту - 23.10.2024, дата повернення кредиту - 11.03.2025 (а.с.11-17).
ТзОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши останній 6 000 грн на банківську картку, яку відповідачка вказала у Заявці, що підтверджується повідомленням ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.05.2025 про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта з призначенням платежу «видача за договором кредиту №23.10.2024-100000865» (а.с. 9).
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, нарахованих відсотків та комісії у строк, передбачений кредитним договором.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №23.10.2024-100000865 від 23.10.2024 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за вказаним договором становить 18 600 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн, заборгованості по процентам в розмірі 8 400 грн, комісії в розмірі 1 200 грн та 3 000 грн неустойки (а.с.20).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 основного боргу за договором №23.10.2024-100000865 від 23.10.2024 в розмірі 6 000 грн.
Щодо нарахованих ТзОВ «Споживчий центр» за кредитним договором №23.10.2024-100000865 від 23.10.2024 комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитними коштами суд враховує наступне.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Згідно Заявки та Відповіді кредитного договору сторонами встановлено наступні умови нарахування процентів за користування кредитом та комісії:
- процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (пункт 6 Заявки та Відповіді);
- комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 200 грн (пункт 7 Заявки та Відповіді);
З наданої позивачем довідки-розрахунку (а.с.20) вбачається, що за період з 23.10.2024 по 11.03.2025 (140 днів) позивач нарахував відповідачці проценти у розмірі 8 400 грн, а також комісію 1 200 грн, що разом становить 9 600 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023 (з 24.12.2023), максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
При цьому, з 21.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1%.
Відповідно до ч.4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом (ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»). До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
- доходи кредитодавця у вигляді процентів;
- комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
- інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відтак, з урахуванням максимально допустимої денної процентної ставки, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», визначений судом максимально можливий розмір витрат за Договором становить 8 400 грн.
Розрахунок за період з 23.10.2024 по 11.03.2025 (максимальна денна процентна ставка 1%): 1%=(8400 грн/6000 грн)/140 днів*100%.
Разом з тим, оскільки погоджені сторонами умови кредитування, визначені в пунктах 6,10 Заявки та Відповіді, не суперечать положенням ч.5 ст.8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також враховуючи те, що до загальних витрат за кредитом включаються нараховані проценти та комісія, а детального розрахунку заборгованості позивачем не надано, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТзОВ «Споживчий центр» в частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за користування кредитом та комісії за надання кредиту в розмірі, який не перевищує максимальну денну процентну ставку, визначенуЗаконом України «Про споживче кредитування», а саме - 8 400 грн.
Щодо стягнення із відповідачки неустойки в розмірі 3 000 грн слід зазначити таке.
За умовами п.15 Договору, неустойка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання та становить 60 грн.
Згідно з ч.1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено та такий діє на цей час.
Таким чином, на кредитний договір №23.10.2024-100000865 від 23.10.2024 розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак нарахування позивачем ТзОВ «Споживчий центр» неустойки у сумі 3 000 грн є безпідставним.
Враховуючи наведене вище, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за Договором в розмірі 14 400 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 000 грн, по процентах та комісії в розмірі 8 400 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 875 грн 41 коп.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265, 279 ЦПК України,
позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.10.2024-100000865 від 23.10.2024 в розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 1 875 грн 41 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14.10.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул.Саксаганського, 133а.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК