Справа № 445/1721/25
провадження № 2/445/1028/25
08 жовтня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області про визнання права власності, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області, в якому просила визнати за нею, в порядку спадкування, право власності на спадкове майно - гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову посилалася на те, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради за № 680 від 28 грудня 1993 року її чоловіку - ОСОБА_3 була надана у власність земельна ділянка площею 0,0030 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування гаражу для автомобіля. Останній в той же рік на цій земельній ділянці спорудив гараж за № НОМЕР_1 . 12 липня 1996 року чоловік позивача приватизував цю земельну ділянку і йому
Золочівською міською радою було видано Державний акт про право приватної власності на дану земельну ділянку серії ЛВ № 917. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_1 приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Білінським I.І., остання успадкувала земельну ділянку, яка належала її чоловіку, а згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 374947885 від 18.04.2025 отримала право власності на цю земельну ділянку з кадастровим номером № 4621810100:06:040:0223 площею 0,0030 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований гараж № НОМЕР_1 . Маючи намір успадкувати і сам гараж позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину і на гараж. Але в процесі оформлення документів виявилось, що ОСОБА_3 за життя не оформив право власності на споруджений ним гараж. У зв?яку із відсутністю правовстановлюючих документів на гараж нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно: гараж № НОМЕР_1 . Вищезгаданий гараж був споруджений без будь-якого проєкту, а тому у відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України, він вважається самочинним будівництвом. Власниками суміжних земельних ділянок і гаражів, споруджених на них, є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Жоден з них ніколи не заявляв і не заявляє тепер, що споруджений ОСОБА_3 гараж порушує будь-які їхні права, про що вони подали до суду необхідну заяву. Окрім позивача, спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_3 є їхній син - ОСОБА_2 . Однак, останній не претендує на частину спадкового гаражу. Таким чином, через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , позивач не може в належний спосіб розпорядитися своїм спадковим майном, а отже, змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій підтримала вимоги, заявлені в позові та просила розглянути справу без її участі. Відповідач у судове засідання теж не з'явився, при цьому надав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнав та проти них не заперечував. Представник третьої особи у судове засідання не прибув, однак подав заяву про розгляд у його відсутності, позов визнав. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд, врахувавши позицію сторін по справі, викладену у письмових заявах, що надійшли на адресу суду, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право впорядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини: Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Золочів Львівської області. Як вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 та позивач, ОСОБА_1 , 24.07.1962 уклали шлюб. Встановлено, що 18.04.2024 приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Білінським І.І. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається з земельної ділянки площею 0,0030 га, переданої для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована у АДРЕСА_1 . Окрім того, встановлено, що 12.04.2024 приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Білінським І.І. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно: гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Золочів, площа Ринок Львівської області, яке належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, правовстановлюючих документів на вищевказане спадкове майно не було представлено спадкоємицею. Вказане підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 159/02-14 від 12.04.2024. Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 917 від 12.04.1996, ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Золочівської міської Ради народних депутатів від 28.12.1993 № 680 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0030 га для обслуговування гаражу, яка розташована на території АДРЕСА_2 . Як вбачається з довідки № 487 від 10.06.2024, виданої КП ЛОР «Золочівське МБТІ», гараж № НОМЕР_1 на площі Ринок у м. Золочів Львівської області згідно інвентаризаційних матерілів Золочівського МБТІ станом на 01.01.2013 не зареєстрований на правах приватної власності. До матеріалів справи також долучено технічний паспорт, виготовлений КП ЛОР «Золочівське МБТІ» 10.06.2024, на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Золочів, площа Ринок Львівської області. Так, згідно вказаного технічного паспорту гараж за № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Золочів, площа Ринок Львівської області має загальну площу 25,9 кв. м., земельна ділянка площею 0,0030 га, кадастровий номер 4621810100:06:040:0223. Окрім того, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали заяву про те, що вони є суміжними користувачами земельних ділянок і споруджених на них гаражів, які знаходяться на Золочівському ринку поряд з гаражем, який побудував ОСОБА_3 . Вказали, що гараж, який спорудив спадкодавець не порушує жодних їхніх прав і так триває вже більше 30 років. Ніяких претензій щодо даного гаража у них немає. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Стаття 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Статтею 376 ЦК України, також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Зокрема, згідно із нормою частини 5 статті 376 ЦК України, яка регламентує порядок визнання права власності на майно, що виникло внаслідок самочинного будівництва, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Пункт 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) передбачає, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта. Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України, суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво. Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття ст. 1268 ЦК України наголошує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України - спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Зі змісту ст. 1297 ЦК України слідує, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику в справах про спадкування». Як зазначено в п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Відповідно до ст. 1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі і житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку - є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України - одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів - є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Судом встановлено, що на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Золочів, площа Ринок Львівської області відсутні правовстановлюючі документи. Відсутність правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця є перешкодою в оформленні позивачем своїх спадкових прав у нотаріальному порядку, зокрема шляхом отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину. Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як вже зазначалося вище, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися лише, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13) та, відповідно до положень ч. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, що в свою чергу і зробила позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду із вищезазначеним позовом. Враховуючи те, що позивач протягом встановленого законом строку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, є єдиною спадкоємицею його спадкового майна, в той же час нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж за № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Золочів, площа Ринок Львівської області, оскільки у спадкодавця був відсутній правовстановлюючий документ на нього, в той же час відповідач позов визнав в повному обсязі, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 258-259, 352,354 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1296,1297 ЦК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (станом на 01.01.2021 - площа Ринок, 162) Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду
Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 08.10.2025.
Суддя В. М. Сивак