Справа № 343/800/23
Провадження № 22-ц/4808/1149/25
Провадження № 22-ц/4808/1150/25
Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.
Суддя-доповідач Максюта
09 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Баркова В.М., Пнівчук О.В.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 , адвоката Креховецької Н.М., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Семківа М.Н.,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Креховецька Надія Миколаївна, на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене 29 травня 2025 року та на додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене 05 червня 2025 року суддею Андрусівим І.М. в м. Долина Івано-Франківської області,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 05.10.2015 року, в якому народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Нею створені належні та комфортні умови для життя дитини, однак обов'язок утримувати дитину покладений на обох батьків. Відповідач коштів на утримання дитини не надає та ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання дочки.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 є фізично здоровим, особою працездатного віку, працює та отримує стабільний дохід, на утриманні інших осіб не має, аліменти нікому не сплачує, а тому має можливість сплачувати аліменти.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути щомісячно з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 8 300,00 грн, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати (а.с.1-4, том 1; а.с.138-139, том 2).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2025 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 5 000,00 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 03 квітня 2023 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 729 гривень 64 копійки судового збору (а.с.195-196, том 2).
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
03 червня 2025 року представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Креховецькою Н.М. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування зазначає, що судові витрати, які понесла позивачка, складаються із витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 1) 2600,00 грн відповідно до акту наданих послуг від 21.03.2023 року, які надавалися відповідно до договору про надання правничої допомоги від 24.02.2023 року; 2) 10 900,00 грн - відповідно до акту наданих послуг від 08.01.2025 року та квитанції до прибуткового касового ордера №48 від 08.01.2025 року; 3) 8 200,00 грн - відповідно до договору про надання правової допомоги №88 від 09.01.2025 року.
В сукупності ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 700,00 грн.
Також у зв'язку із розглядом цієї справи ОСОБА_1 понесла значні витрати на переклад документів. Зокрема, відповідно до квитанції від 02.04.2024 року Офісу за ФН чека позивачка оплатила послуги перекладу на суму 2 400,00 грн; відповідно до квитанції від 26.11.2013 року - на суму 9 600,00 грн; згідно з квитанцією від 14.11.2023 року - на суму 1650,00 грн; відповідно до фіскального чека Бюро перекладів «Соната» - на суму 1650,00 грн.
Загалом ОСОБА_1 на послуги перекладу понесла витрати на суму 15 300,00 грн.
Просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 700,00 грн та судові витрати у розмірі 15 300,00 грн, понесені у зв'язку із перекладами документів (а.с.200-201, том 2).
Короткий зміст додаткового рішення суду
Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 7 891,44 грн (а.с.244-245, том 2).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду та додатковим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Креховецька Н.М., подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Із змісту мирової угоди вбачається, що сторони дійшли взаємної згоди щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 5 000,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з моменту пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Сторони погодили, що витрати, пов'язані з розглядом справи, несуть в рівних частках, а саме: ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 7 400,00 грн, що становить 50% вартості перекладу. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, сторони несуть самостійно. ОСОБА_2 сплачує всю суму аліментів з часу звернення до суду по 01 лютого 2025 року одним платежем протягом 5 днів з часу набрання законної сили ухвалою про затвердження мирової угоди, здійснивши безготівковий переказ на рахунок ОСОБА_1 .
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року про затвердження мирової угоди скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою скасування ухвали було те, що матеріали справи не містять заяви про затвердження мирової угоди від сторони позивача та тексту мирової угоди, підписаного позивачкою та/або її представником.
Суд ухвалив оскаржуване судове рішення про стягнення аліментів у розмірі 5 000,00 гривень щомісячно, що фактично повністю дублює умови, викладені в ухвалі суду про укладення мирової угоди в даній справі, яка була скасована апеляційним судом.
Тому вважає, що суд підійшов до розгляду справи формально та не дослідив у повному обсязі матеріали справи, не оцінив належним чином фінансовий стан відповідача, потреби дитини та не обґрунтував у рішенні, чому вважає суму аліментів у розмірі 5000,00 гривень достатньою.
Наголошує, що позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, фактично виходила з 1/4 частки доходу відповідача, яка є стандартним розміром аліментів на одну дитину в Україні, але з урахуванням особливостей ситуації, а саме того, що відповідач працює зварником та проживає у Чеській Республіці.
Виходячи із розміру заробітної плати ОСОБА_2 , який становить 33 436,18 грн, 1/4 розміру його заробітної плати становить 8 359,04 грн.
Також судом допущено порушення норм процесуального права.
Так, суд задовольнив клопотання представника відповідача адвоката Семківа М.Н. щодо витребування доказів, яке мотивоване тим, що позовна заява у даній справі підписана позивачкою, однак остання на час подання позовної заяви не знаходилася на території України, а перебувала за кордоном. Таким чином, позов пред'явлений особою, яка не має повноважень на ведення справи. Відтак судом постановлено ухвалу про витребування в Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 в період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року.
Зазначена ухвала не підлягала оскарженню в апеляційній інстанції окремо від рішення суду, тому позивачка зазначає про неї в цій апеляційній скарзі.
При постановленні ухвали суд не врахував, зокрема, що позовну заяву подала представник ОСОБА_1 адвокат Кобилинець Т.В., повноваження якої належним чином підтверджені ордером про надання правової (правничої) допомоги. Відтак обставини щодо особистого підписання позову ОСОБА_1 не мають значення. Позивачка надавала суду копії сторінок її паспорту громадянина України для виїзду за кордон, які вже були наявні в матеріалах справи.
Тому вважає, що жодних належних та допустимих доказів, що позовна заява була подана неналежною особою або підписана з порушенням вимог цивільного процесуального кодексу України, представником відповідача не було надано та , відповідно, таке ґрунтувалося виключно на його припущеннях.
Звертає увагу на те, що весь строк розгляду справи зайняв більше двох років, оскільки розгляд справи значно затягувався стороною відповідача та, відповідно, дитина була позбавлена належного матеріального забезпечення, а позивачка зобов'язана самостійно утримувати дитину.
Також зазначає, що факт відсутності у батька (або матері) можливості надавати дитині відповідного розміру утримання відсутній в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Щодо оскарження додаткового рішення, зазначає наступне.
Не погоджується із висновком суду про те, що витрати на написання та подання заяв про відкриття виконавчих проваджень не належать до судових витрат, оскільки виконання рішення суду є завершальним етапом справи, тому, відповідно, подання таких заяв належить до судових витрат.
Крім цього, судом не враховано думку позивачки, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від вирішення спору.
Саме представником відповідача адвокатом Семківим М.Н. подавалися явно необґрунтовані клопотання, спрямовані на введення суду в оману і озвучувалися відповідні заяви у кожному судовому засіданні, які не були підтверджені жодними поважними причинами, з метою затягнути розгляд справи, що перешкоджало її своєчасному розгляду та залишенню дочки сторін без належного утримання.
Вказує, що фактично значні судові витрати та витрати на переклад документів позивачка понесла через дії представника відповідача, адже більшість перекладів вчинялася на його вимогу. Зокрема, переклад довідок про місце реєстрації позивачки та їх дочки на території Чеської Республіки.
За наведених підстав просить скасувати рішення суду та додаткове рішення. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, понесені нею у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції (а.с.2-13, том 3).
Позиція інших учасників справи
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
У судове засідання не з'явилися сторони, про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, їх представництво у судовому засіданні забезпечено.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності.
Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 , адвоката Креховецької Н.М., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Семківа М.Н., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з таких підстав.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 15).
Згідно із трудовим договором від 20.09.2022 року, відповідач ОСОБА_2 працював з 21.01.2019 року зварювальником у ТОВ "SP Drazice" (Чехія) та отримував регулярний дохід (а.с. 18, 223-229, том 1).
Відповідач ОСОБА_2 є власником двох транспортних засобів (т. 1 а.с. 230, т. 2 а.с. 20) та земельної ділянки (т. 2 а.с. 19).
Застосовані норми права
Згідно із ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За правилами, передбаченими ст. 180-184 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Отже, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, незалежно від того, одружені вони, чи їх шлюб розірвано.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
В ч. 1 ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Оцінюючи положення ст. 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для її гармонійного розвитку, є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В той же час, поняття «мінімум» визначає крайню межу, а ч. 2 ст. 182 СК України зобов'язує встановити розмір аліментів необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
В даному контексті суд пов'язує поняття гармонійного розвитку із процесом виховання дитини, як всебічно та гармонійно розвиненої особистості - члена суспільства у демократичній державі, якою проголошена Україна. Такий процес можливий лише при повній взаємодії всіх ланок суспільства: сім'ї, навчально - виховних закладів, громадських формувань, спеціальних інституцій держави. І лише комплексний підхід може принести очікувані результати. Він передбачає забезпечення єдності вимог у системі всебічного гармонійного виховання, а також єдності й узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість та включає завдання морального, розумового й фізичного виховання.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч. 2 ст. 184 СК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 у справі № 523/2927/18.
Щодо додаткового рішення
Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Як передбачено ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу, пов'язані з залученням експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка уклала договори про надання правничої допомоги з адвокатками Кобилинець Т.В. та Креховецькою Н.М. Останніми було надано позивачці правову допомогу, вартість якої загалом становить 21 700 грн.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право подати відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Позов про стягнення аліментів поданий 03.04.2023 року. На день подання позову дитина не досягла 6-річного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» ( на час подання позову) розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становив 2272 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становив 3196 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі, дітей віком до 6 років, від 6 та до 18 років.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Однак, цей розмір є мінімальною межею. Максимальна межа, навпаки, не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.
При вирішенні спору, якщо частка аліментів перевищує мінімальну прожиткову гарантію (прожитковий мінімум) слід виходити із критеріїв достатності, необхідності розміру аліментів та потреб дитини.
Однак, при вирішенні питання про стягнення аліментів, суд має враховувати сімейне і матеріальне становище платника аліментів. Неповнолітня дитина платника аліментів входить до складу його сім'ї, навіть якщо і проживає окремо.
Стягнення аліментів на утримання однієї малолітньої дитини з урахуванням вимог ст. 182 СК України, з урахуванням частки утримання , яку має надавати дитині і її мати, розмір аліментів на рівні 5000 гривень з батька дитини відповідатиме положенням закону щодо визначення розміру аліментів як необхідного та достатнього для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Принаймні, позивачкою не доведена необхідність у більшому розмірі аліментів для дитини.
Зокрема, у матеріалах справи наявна інформація про її проживання разом із дитиною на території Чеської Республіки та надання їй та дитині житла, зокрема 0 01.12.2022р. по 01.12.2024 року або на невизначений строк, але інформація у довідках про проживання не свідчить про надання житла за плату (а.с.233-236 том 1).
Позивачкою підтверджені витрати на перебування дитини у дитячому садку, які щомісячно становлять 1780 чеських крон (а.с.237-240 том 1).
У матеріалах справи наявні докази про встановлення відповідачеві за роботу згідно трудового договору, який діяв до 31.01.2025р., заробітна плата в розмірі 19 700,00 чеських крон (а.с.18 том 1), а згідно розрахункових листків після відрахування податків, зокрема у квітні 2022 року, вона становила 16 414 чеських крон (а.с.22 том 1)
При цьому відповідачем надані пояснення про його щомісячні витрати на комунальні послуги і оренду житла тощо (а.с.120 том 1).
Доказів про те, що відповідач має доходи з інших джерел матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дітей, положень частини 5 статті 183 Сімейного кодексу України, принципу співмірності та верховенства права, апеляційний суд прийшов до висновку про достатній розмір стягнених судом аліментів на утримання дитини.
Апеляційний суд вважає, що такий розмір аліментів є об'єктивним, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те що судом першої інстанції необґрунтовано задовольнялися клопотання представника відповідача та витребовувалися докази перетину нею кордону, тобто перевірялися підписання нею позовної заяви, коли таку заяву подавала представник позивачки адвокат Кобилинець Т.В., тому вона не погоджується із ухвалою суду про витребування доказів, не заслуговують на увагу.
Так, у матеріалах справи міститься позовна заява про стягнення аліментів датована 03.04.2023 року, яка підписана від імені ОСОБА_1 (а.с.1-4, том 1). Представником відповідача адвокатом Семківим М.Н. заявлено, що позивачка перебувала за кордоном і не могла підписати позовну заяву, тому він просив її залишити без розгляду (а.с.1-3 том 2, 147-148, 150-152 том 2). Суд клопотання задовольнив, витребував інформацію щодо перетину державного кордо України позивачкою, про що постановив відповідну ухвалу (а.с.175 том 2). Із матеріалів справи встановлено, що позивачка у судових засіданнях брала участь через своїх представників, стороні відомо було про перебування позивачки за межами України, тому виникали обґрунтовані сумніви щодо підписання нею позовної заяви, оскільки така була підписана безпосередньо від імені позивачки, а не її представником. Хоча для вирішення спору має значення схвалення позивачкою змісту позову і розміру заявленої суми, оскільки допустимо підписання позову представником, а також позов заявлений в інтересах малолітньої дитини, тому подання його не може ставитись у залежність від оформлення позовної заяви настільки, що може створити шкоду таким інтересам дитини, але суд, не маючи можливості з'ясувати обставини підписання позовної заяви безпосередньо у сторони, оскільки підписання позову є необхідним реквізитом позовної заяви в силу частини 2 статті 175 ЦПК України, міг використати такий механізм як перевірка перебування позивачки на території України з метою встановлення ймовірності підписання позовної заяви. Таку інформацію суд отримав, яка свідчить про те, що на день підписання і подання до суду позовної заяви позивачка перебувала на території України. Таким чином, усунувши сумніви у ймовірності підписання і подання до суди позовної заяви, суд розглянув справу. Отже, ухвала суду спрямована на перевірку доводів відповідача, які мали значення для вирішення спору є виправданою для розгляду цієї справи і жодним чином не порушує прав позивачки, оскільки аліменти стягнені на утримання дитини з дня подання позову.
Щодо вимог апеляційної скарги про скасування додаткового рішення, суд виходить з наступного.
Представник позивачки зазначає, що у зв'язку із значним затягуванням справи стороною відповідача позивачка понесла витрати: на професійну правничу допомогу 2600 грн відповідно до акту наданих послуг від 21.03.2023р. (а.с.34), які надавались за договором про надання правничої допомоги від 24.02.2023р. адвокатом Кобилинець Т.В.; 10 900 відповідно до акту наданих послуг від 08.01.2025р., які також надавались адвокатом Кобилинець Т.В. та оплачені за квитанцією до прибуткового касового ордера № 48 від 08.01.2025р.; 8200 грн за надану правничу допомогу адвокатом Креховецькою Н.М. відповідно до договору про надання правової допомоги № 88 від 09 січня 2025 року. В сукупності ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 700 грн.
Крім того, у зв'язку із розглядом справи Пуняк понесла витрати на переклад документів. Зокрема, відповідно до квитанції від 02.04.2024р. Офісу за ФН чека:2176595433 оплатила послуги перекладу на суму 2400 грн; відповідно до квитанції за послуги перекладу від 26.11. на сумму 9600 грн; згідно із квитанцією № 425 DPL від 14.11.2023р. на суму 1650 грн, відповідно до фіскального чека Бюро перекладів «Соната» - 1650 грн, а всього понесла витрат на суму 15 300 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу стороною позивача надано такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 24.02.2023 року з додатком 1 (т. 1 а.с. 29-33) та ордер серії АТ №1039251 (т. 1 а.с. 28) з адвокатом Кобилинець Т.В. Також долучено акти наданих послуг від 21.03.2023 року та від 08.01.2025 року (т. 1 а.с. 34, т. 2 а.с. 206), на суми відповідно 2 600 грн та 10 900 грн та квитанції до прибуткових касових ордерів №28 від 21.03.2023 року та №48 від 08.01.2025 року, на суми 2 600 грн та 10 900 грн (т. 1 а.с. 36, т. 2 а.с. 205).
У акті наданих послуг від 21.03.2023року зазначений опис робіт (наданих послуг) адвокатом: зустріч, усні консультації, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка позову до суду - (1 година) 805,20 грн; участь у судових засіданнях - (1 година) 1876.00 грн, договірна вартість до оплати 2600 грн. (а.с.34 том 1), послуги оплачені згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 28 від 21.03.2023р. (а.с.36 том 1).
20.04.2023р. адвокатом Кобилинець подана заява про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за її відсутності і за відсутності її довірительки, ухвалою від 20.04.2023р. суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду на 12.05.2023 року, а 12.05.2023 року від адвоката Кобилинець надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її довірительки, судом ухвалено заочне рішення за відсутності учасників справи у судовому засіданні 12.05.2023р. (а.с.41, 43, 45, 47 том 1).
Таким чином, послуга за участь у судовому засіданні адвокатом Кобилинець Т.В., яка оплачена позивачкою на суму 1876.00 грн надана не була.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року заочне рішення по справі скасовано.
У двох судових засіданнях 26.10.2023р., судовому засіданні 10.11.2023 року, в судовому засіданні 05.02.2024 року в залі суду приймала участь представник позивачки адвокат Кобилинець Т.В. Судові засідання тривали відповідно 30 хв., 4 хв., 9 хв, 55 хв. (а.с.103, 105, 118, 129том 1)
Згідно акту про надання послуг від 08.01.2025р. адвокат Кобилинець Т.В. надала послуг на договірну суму 10900 грн. У описі робіт зазначено, що послуги полягали у зборі інформації та документів, їх аналізі, формуванні правової позиції по справі про стягнення аліментів, аналізі нормативно-правової основи справи, судової практики, послуг щодо перекладу на суму 2119,60 грн, а також у підготовці позовної заяви, клопотанні про витребування доказів, зверненні до юстиції щодо направлення ухвали суду до іншої країни, участі у судових засіданнях на суму 12717,60 грн. (а.с.206 том 2).
Слід зазначити, що послуги зі збору інформації (не вказано якої) та документів, їх аналізі, формуванні правової позиції по справі про стягнення аліментів, аналізі нормативно-правової основи справи, судової практики входять до загального обсягу надання правничої допомоги і не можуть оцінюватися окремо, матеріали справи не містять доказів, що послуга щодо перекладу документів представником Кобилинець Т.В. надавалася, що вона має відповідні знання і може бути перекладачем.
У матеріалах справи міститься розписка адвоката Кобилинець Т.В. про отримання оригіналів доручення (про виконання окремих процесуальних дій) на 4 аркушах для здійснення перекладу документів (а.с.139 том 1). Очевидно адвокат Кобилинець Т.В. надала послугу, яка полягала у отриманні матеріалів про виконання окремих процесуальних дій і переданні їх для перекладу перекладачу з поверненням відправнику. Ці послуги також оцінені у другій позиції в акті, а послуга з підготовки позовної заяви первинно оцінена ще і у акті від 21.03.2023р., про подання іншої позовної заяви доказів матеріали справи не містять.
- договір про надання правової допомоги №88 від 09.01.2025, згідно із яким адвокат Креховецька Н.М. та позивачка ОСОБА_1 погодили вартість послуг за надання правової допомоги у справі (т. 2 а.с. 213-218); у матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги позивачці ОСОБА_1 адвокатом Креховецькою Н.М. серії АТ № 1089903 (т. 2 а.с. 70);
- додаток №1 до договору про надання правової допомоги, в якому визначено вартість послуг адвоката (т. 2 а.с. 219);
- детальний опис (робіт) наданих послуг за договором про надання правової допомоги №77 від 09.01.2025 року (станом на 03.06.2025), згідно із яким, позивачці ОСОБА_1 адвокатом Креховецькою Н.М. надано такі правничі послуги: зустріч, консультація клієнтки, узгодження правової позиції - 500 грн; написання та подання апеляційної скарги - 2 500 грн; участь адвоката в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 500 грн; ознайомлення з матеріалами справи - 200 грн; участь в судових засіданнях - 1 500 грн; написання та подання заяви про відкриття виконавчого провадження по стягненні аліментів - 3 000 грн (т. 2 а.с. 207-208);
- квитанції про оплату вартості правничої допомоги на суму 7200 грн. (т. 2 а.с. 221-223).
Окрім цього, представниця позивачки адвокат Креховецька Н.М. просить стягнути 3000 грн за написання і направлення заяв про відкриття виконавчого провадження та понесені витрати на залучення перекладача з метою перекладу документів, на підтвердження чого долучила квитанції на суму 1650 грн, ФОП ОСОБА_4 бюро прекладів «Соната», ФОП ОСОБА_5 на 1600 грн. та про оплату послуг перекладу від 18.11. (т. 2 а.с. 209-212, том 1 а.с.210).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с. 225-228 том 2).
Суд надав правильну оцінку виконаних адвокатами Кобилинець Т.В. та Креховецькою Н.М. робіт відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Суд, даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачкою ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з розглядом справи, та витрат на професійну правничу допомогу, визначив які витрати пов'язані з розглядом справи, врахував характер та зміст наданих послуг адвокатами, складність спору, зменшив розмір витрат, застосувавши пропорційність задоволених і відхилених позовних вимог.
Зокрема, судом у додатковому рішенні вірно зазначено про те, що не приймаються до уваги як витрати, пов'язані із розглядом справи фіскальний чек від 09.08. 202р. на суму 1650 грн (том 2 а.с.209) не містить зазначення документа, що перекладався та хто був замовником. Відсутній переклад у матеріалах справи документів бюро перекладів «Соната», тому суд відхилив квитанцію 425 DPL від 14.11.2024р. на суму 1650 грн., оскільки замовником послуг є інша особа ( ОСОБА_6 ), а не позивачка та фіскальний чек від 02.04.2024р. на суму 2400 грн.
Таким чином, суд вірно прийняв до уваги як витрати, пов'язані із розглядом справи квитанцію щодо перекладу документів в розмірі 9600 гривень і стягнув ці витрати пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до п.3 частини 2 статті 141 ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Креховецька Надія Миколаївна, залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2025 року та додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: В.М. Барков
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2025 року.