Справа № 344/5280/24
Провадження № 22-ц/4808/1349/25
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Максюта
09 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Томин О.О., Баркова В.М., секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та її представника адвоката Халуса М.М., позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Іванчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у виконанні батьківських обов'язків, шляхом визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 07 липня 2025 року, повний текст якого складено 11 липня 2025 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , за участю Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому як батькові перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 та встановити порядок його участі у вихованні доньки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту припинення між сторонами шлюбних відносин та станом на час розгляду даної справи ОСОБА_1 перешкоджає Позивачу у вихованні дитини, створює перешкоди у спілкуванні з нею. Так, з лютого 2023 року сторони проживають окремо, однак ОСОБА_2 постійно ініціював зустрічі з донькою, привозив продукти, одяг, іграшки та грошові кошти на утримання дитини, приходив до дитячого садка, який відвідує дитина. З донькою у Позивача склався міцний емоційний зв'язок, вони люблять одне одного. До розлучення вона постійно росла з батьком, прив'язана до нього і хоче спілкуватися. Дитина з радістю бачиться з батьком, просить забрати її з дитячого садка та взяти до себе додому, щоб побачитися також з іншими членами родини, але сама ж і говорить, що мама її не відпустить. У дитини є свій телефон, який батько придбав їй для спілкування, однак часто зв'язок з дитиною відсутній, особливо у вихідні дні. Під час коротких зустрічей біля будинку проживання ОСОБА_1 між ними, батьками, виникали конфлікти, пов'язані з участю батька у спілкуванні та вихованні дитини, свідком чого ставала дитина, що негативно впливало на її психо-емоційний стан.
ОСОБА_1 у свою чергу звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , про стягнення з нього аліментів в її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку.
В обґрунтування зустрічного позову посилалася на те, що, оскільки донька ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 за зустрічним позовом проживає з нею та перебуває на її повному утриманні, то вона має право на отримання від ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року позов ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , за участі Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у виконанні батьківських обов'язків, шляхом визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, задоволено частково.
Суд вирішив усунути перешкоди ОСОБА_2 , у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , зобов'язавши ОСОБА_1 , не чинити ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 .
Встановити ОСОБА_2 , наступний порядок участі у вихованні доньки ОСОБА_3 :
Особисті зустрічі ОСОБА_2 , з дитиною ОСОБА_4 , у присутності матері ОСОБА_1 , кожного понеділка та четверга в період з 17:00 год. до 20:00 год., кожної першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі з 12:00 год. до 18:00 год. протягом першого місяця з моменту набрання даним рішенням суду законної сили.
Особисті зустрічі ОСОБА_2 , з дитиною ОСОБА_4 , без присутності матері ОСОБА_1 , кожного понеділка та четверга в період з 17:00 год. до 20:00 год., кожної першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі з 12:00 год. до 18:00 год. протягом другого та третього місяців з моменту набрання даним рішенням суду законної сили.
Особисті зустрічі ОСОБА_2 , з дитиною ОСОБА_4 , без присутності матері ОСОБА_1 :
кожного понеділка та четверга тижня в період з 17:00 год. понеділка/четверга до 08:30 год. вівторка/п'ятниці починаючи з першого дня четвертого місяця з моменту набрання даним рішенням суду законної сили та в подальшому.
кожної першої та третьої суботи місяця з 12:00 год. суботи до 18:00 год. першої та третьої неділі місяця починаючи з першого дня четвертого місяця з моменту набрання даним рішенням суду законної сили та в подальшому.
Особисті зустрічі ОСОБА_2 , з дитиною ОСОБА_4 , без присутності матері ОСОБА_1 :
з 12:00 год. 26 грудня до 12:00 год. 27 грудня (на час різдвяних свят) щороку за місцем проживання батька ОСОБА_2 ;
з 12:00 год. до 20:00 год. Великоднього понеділка щороку за місцем проживання батька ОСОБА_2 ;
з 14:00 год. до 20:00 год. (якщо припадає на вихідний день з 11:00 год. до 21:00 год.) 12 жовтня щороку (на день народження батька ОСОБА_2 ;
відвідування ОСОБА_2 , дитини в день її народження 29 травня або на наступний день 30 травня за попереднім узгодженням із матір'ю дитини часу такого відвідування.
спільний відпочинок ОСОБА_2 , з дитиною ОСОБА_4 протягом 21 календарного дня без присутності матері під час літніх канікул в липні, за умови попереднього повідомлення матері дитини про обраний період відпочинку не пізніше, ніж за 10 днів. При цьому батько забирає дитину за місцем її проживання та повертає її за місцем проживання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд задовольнив.
Вирішив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 15 квітня 2024 року, та до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст апеляційної скарги
ОСОБА_1 з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року в частині встановлення порядку участі ОСОБА_2 з в особистих зустрічах з донькою ОСОБА_3 за її відсутності не погодилася, подала апеляційну скаргу, у якій зазначила, що вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в цій частині виходячи з наступного.
Судом не враховано поведінку матері позивача ОСОБА_5 , що підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2024 року відповідно до якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення хуліганських дій.
Також суд не врахував пояснення свідка ОСОБА_6 , який підтвердив у суді факт неналежної поведінки матері позивача, що виражалася у нецензурній лайці щодо ОСОБА_1 та цього свідка.
Вважає, що судом безпідставно не взято до уваги долучені нею до матеріалів справи докази про погрози на її адресу з боку матері позивача та про заподіяння їй тілесних ушкоджень.
Крім того, судом не встановлено місце проживання позивача ОСОБА_3 , не взято до уваги той факт, що представник органу опіки і піклування не приймав участі у судових засіданнях при ухваленні оскаржуваного рішення та немає підтвердження обстеження цим представником умов місця проживання позивача.
Вважає, що за цих обставин побачення її доньки з батьком ОСОБА_3 мають відбуватися лише у її присутності, а якщо донька виявить бажання бачитись з позивачем сама без сторонніх осіб, вона не заперечуватиме проти цього.
Зазначила, що на час подання нею апеляційної скарги донька категорично відмовляється від зустрічей з батьком за відсутності на них матері.
Враховуючи наведе, просила скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у частині встановлення порядку участі ОСОБА_2 в особистих зустрічах з донькою ОСОБА_3 за її відсутності та ухвалити нове, яким встановити порядок участі ОСОБА_3 в особистих зустрічах з донькою тільки у присутності матері, а також здійснити розподіл судових витрат.
Позиція інших учасників справи
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Іванчук Л.Ю. подала апеляційну скаргу у якій вказав, що вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, проти доводів апеляційної скарги заперечила виходячи з наступного.
Наявність конфлікту між свекрухою ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не може бути підставою для обмеження прав батька та дитини на побачення і спілкування. Апелянткою не надано жодного доказу, який би вказував на те, що спілкування дитини з батьком може їй зашкодити.
Вважає, незрозумілою позицію ОСОБА_1 щодо місця проживання батька дитини, оскільки вона сама мешкає з іншим чоловіком, відтак донька проживає в одному приміщенні з чужою для неї людиною.
Зазначив, що оскільки, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися тривалі неприязні відносини, непорозуміння між ними виникають саме з приводу порядку і способу участі останнього у вихованні спільної малолітньої дитини, а для неї в силу віку та розвитку конфлікти між батьками мають психотравматичну дію, оскільки така поведінка найближчих людей позбавляє її відчуття захищеного та безпечного середовища, тому в інтересах дитини, за відсутності негативного впливу батька на неї, основне спілкування дитини з батьком повинно відбуватися без присутності матері.
З врахуванням наведеного, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року - без змін.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Особа, яка подала апеляційну скаргу, відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Халус М.М., підтримали апеляційну скаргу, просили цю скаргу задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Іванчук Л.Ю. апеляційну скаргу не визнали, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Представник органу опіки і піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у судове засідання не з'явився, орган опіки та піклування повідомлений належним чином про день, місце та час розгляду справи, тому суд розглянув справу за відсутності його представника.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необгрунтованою, виходячи з таких підстав.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду оскаржується лише відповідачкою в частині задоволення позову щодо встановлення порядку участі позивача ОСОБА_2 в особистих зустрічах з дочкою ОСОБА_3 за відсутності матері, тому воно переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині.
Рішення суду щодо визначення особистих зустрічей дитини з батьком у присутності матері ОСОБА_1 кожного понеділка та четверга в період з 17:00 год. до 20:00 год., кожної першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі з 12:00 год. до 18:00 год. протягом першого місяця з моменту набрання даним рішенням суду законної сили та в частині задоволення зустрічного позову про стягнення аліментів не оскаржується учасниками справи, тому в цій частині не переглядається судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Фактичні обставини справи
У шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 31 січня 2024 року (а.с.14).
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 лютого 2017 року у виконавчому комітеті Старолисецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області - розірвано, неповнолітню доньку ОСОБА_3 залишено проживати з матір'ю. (а.с.15-17).
Відповідно до характеристик, виданих директором Лисецької ДШМ М.М.Говзан, директором ДМШ №3 ім. А.Кос-Анатольського Г.Викалюк та отцем Української греко-католицької церкви Святого Миколая с. Старий ОСОБА_8 , ОСОБА_9 сумлінно виконує посадові обов'язки, виявляє високий рівень професіоналізму, веде активну методичну та наставницьку роботу, жодних скарг від дітей та батьків на нього немає (а.с.81-83).
Згідно з висновком Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.11.2024 року №1366 виконавчий комітет вважає за доцільне встановити такий порядок участі батькові ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : понеділок, вівторок,четвер з 17.00 год. до 20.30 год.; перша та третя субота, друга та четверта неділя з 11.00 до 18.00 год (а.с. 183-186).
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Між сторонами виник спір щодо участі позивача як батька у вихованні та спілкуванні малолітньої доньки. Матір'ю дитини оскаржується рішення суду в частині встановлення судом порядку участі батька у вихованні доньки, а саме особистих зустрічей дитини і батька за відсутності матері.
Під час оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд має враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та донькою, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дітей та виходячи з інтересів дитини, рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.11.2024 року №1366 щодо встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення графіку участі у її вихованні, а також вимоги статей 157, 158 СК України, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про про визначення способів участі батька у вихованні і спілкуванні із донькою шляхом встановлення систематичних побачень, зокрема і без присутності матері.
Час, місце і періодичність побачень суд першої інстанції визначив з урахуванням віку дитини, стану здоров'я, її нормального розвитку та забезпечення психологічно комфортних умов для дитини. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання доньки.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що спілкування з батьком за відсутності на зустрічах матері негативно впливатиме на дитину, оскільки відповідач не довела, що спілкування батька з дитиною перешкоджатиме нормальному її розвитку.
В усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини).
Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
При цьому під час вирішення спору щодо виховання дитини, зважаючи на її вікову категорію, думка її судом не з'ясовувалася.
Проте суд встановив фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, що в результаті сприяє правильному вирішенню питання виховання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
У справі, яка переглядається, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що психоемоційний стан дитини свідчить про те, що спілкування дитини з батьком є позитивним та відповідає найкращим інтересам дитини.
Разом з тим, ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано суду першої інстанцій належним та допустимих доказів на підтвердження висновку про те, що існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні між батьком і дитиною.
Навпаки, орган опіки і піклування у своєму висновку зазначив про доцільність батька у вихованні дитини, визначивши графік побачень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, який є батьком дитини, піклується про дитину та любить її, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та позитивно характеризується.
Поведінка матері позивача (баби дитини зі сторони батька) не має значення для вирішення цього спору, оскільки право батька на спілкування з дитиною і його обов'язок брати участь у вихованні дитини жодним чином не пов'язаний із поведінкою іншої особи, навіть якщо ця особа є членом сім'ї батька дитини, це не нівелює а ні права, а ні обов'язки батька дитини, а ні права дитини на участь батька у її вихованні.
Суд першої інстанції визначив, так би мовити, адаптаційний період, коли дитина з батьком матиме можливість спілкуватися у присутності матері: кожного понеділка та четверга в період з 17:00 год. до 20:00 год., кожної першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі з 12:00 год. до 18:00 год. протягом першого місяця з моменту набрання цим рішенням суду законної сили. В цій частині рішення суду не оскаржується.
Отже, суд врахував обставини, щоб дитина за сприятливих умов змогла і захотіла провести час з батьком, визначив час протягом місяця їх спілкування у присутності матері.
Відтак, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з малолітньою дитиною, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з дитиною без присутності матері надалі перешкоджатиме нормальному розвитку дитини або негативно впливатиме на її психологічний стан та відчуття благополуччя, судом не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до підпункту В пункту 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).
Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень щодо вирішення спору по суті, тому відсутні підстави для нового розподілу витрат у справі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: О.О. Томин
В.М. Барков
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2025 року