Справа № 646/7765/25
№ провадження 2/646/4023/2025
15 жовтня 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - Демченко І.М. за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджі Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 18.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» (далі ТОВ «Слон кредит») та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту № 636822, за яким останнім отримано кредит у розмірі 30 000 грн на умовах, передбачених договором.
21.02.2024 ТОВ «Слон кредит» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 53 813, 34 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 26 398, 04 грн.; заборгованість за відсотками становить 27 415, 30 грн.
Посилаючись на вказані обставини ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 813, 34 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 07.08.2025 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові. Просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та не заперечував проти заочного розгляду справи .
Відповідно до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв'язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Крім того, судом додатково з метою реалізації відповідачем своїх прав, враховуючи, що його зареєстроване місце проживання знаходиться на території активних бойових дій виклик здійснено в порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відзив відповідачем не подано.
Відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи,
На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.
Встановлено, що 18.06.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 636822, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 37500 грн строком на 730 днів з кінцевим терміном повернення 18.06.2023 включно.
За п. 1.5 Договору процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить за перший день користування кредитом (включно) -25% в день (9125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.
18.06.2021 ТОВ «Слон Кредит» згідно з вищевказаного кредитного договору перераховано ОСОБА_1 30 000 грн на рахунок в АТ «ТАСКОМБАНК».
21.02.2024 ТОВ «Діджи фінанс» та ТОВ «Слон кредит» укладено договір факторингу № 2102-24, за яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.
За п. 4.1. Перехід права вимоги переходить від ТОВ «Слон кредит» до ТОВ «Діджи фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку 1 до цього договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 договору.
Відповідно до витягу з Додатку до вказаного договору ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним Договором про надання споживчого кредиту на суму 53 813,34 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 18.06.2023 за відповідачем обліковується заборгованість 53 813,34 грн. , з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 26 398, 04 грн; заборгованість за відсотками становить 27 415, 30 грн.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови договору, на виконання якого відповідачем отримано кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту, долученої ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» до позовної заяви, заборгованість становить 53 813,34 грн.
Вказані розрахунки відповідачем спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов'язань суду не надано.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.
Також, суд вважає, що ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому законом порядку набуло прав вимог до відповідача, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитними договорами.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд керується таким.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення витрат, позивач посилався на Договір про надання правової допомоги № 426-49746 від 01.01.2025, укладений з адвокатом Лівак Іванною Миколаївною та відповідний акт виконаний робіт.
Матеріали справи свідчать, що 01.01.2025 між ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» адвокатом Лівак Іванною Миколаївною укладено Договір про надання правової допомоги № 426-49746, за яким клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
30.05.2025 сторонами складено акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), відповідно до якого адвокатом надано такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1,5 год, 2250 грн; складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором 3 год, 3000 грн; формування додатків до позовної заяви -1 год, 750 грн.
Між тим, зазначені документи не містять даних, що правнича допомога була надана адвокатом саме у зв'язку з розглядом справи за позовом до ОСОБА_1 . Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) містить лише загальне посилання про вчинення певних дій адвокатом (складання позовної заяви тощо) без зазначення прізвище відповідача або реквізитів кредитного договору. Зважаючи, що ТОВ «Діджи Фінанс» є фінансовою установою, яка має значний перелік боржників та позов про стягнення заборгованості є типовим для неї, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задовольняються у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО:334851), заборгованість у розмірі 53 813, 34 грн (п'ятдесят три тисячі вісімсот тринадцять гривень 34 копійки), а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 15.10.2025.
Головуючий І.М.Демченко