Справа № 199/7036/25
(2/199/3839/25)
Іменем України
13.10.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21 травня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 12 грудня 2012 року між сторонами було укладено кредитний договір №010/1155/82/0061848 за умовами якого, з урахуванням на подальші додаткову угоду та заяву, відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку в поточному розмірі 76100 гривень (максимальний ліміт 500000 гривень) строком на 48 місяців, зобов'язавшись його повернути щомісячними платежами зі сплатою 42% річних за користування кредитом. Оскільки відповідача свої договірні зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту не виконував належним чином, позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилась без виконання. За таких обставин позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість, розмір якої станом на 26 березня 2025 року становить 163052,29 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (овердрафтом). Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв'язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини сторін.
В ході розгляду справи встановлено, що 12 грудня 2012 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №010/1155/82/0061848, за умовами якого, з урахуванням на зміст укладених у подальшому додаткової угоди №1 та заяви на відкриття карткового рахунку, позичальник отримав кредит у вигляді встановлення поточного ліміту в розмірі 76100 гривень (максимальний розмір ліміту - 500000 гривень) строком на 48 місяців, зобов'язавшись повернути кредит у вказаний строк щомісячними платежами (в розмірі 5% заборгованості) зі сплатою 42% річних за користування кредитом. Викладені обставини підтверджуються копією договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/1155/82/0061848 від 12 грудня 2012 року з додатком, копією додаткової угоди до кредитного договору №010/1155/82/0061848 від 24 травня 2016 року, копією заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/1155/82/0061848 (тип кредиту - кредитування рахунку) від 17 березня 2020 року.
Із матеріалів цивільної справи судом встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором №010/1155/82/0061848 від 12 грудня 2012 року, яку позивач своєю письмовою вимогою від 27 березня 2025 року просив відповідача погасити в досудовому порядку, здійснивши дострокове повернення кредиту у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги. Однак відповідач таке погашення не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 26 березня 2025 року становить 163052,29 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (овердрафтом). Викладене підтверджується розрахунком заборгованості, копією вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, копією поштової документації.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст.207 ЦК України).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Аналогічне положення містить ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №010/1155/82/0061848 від 12 грудня 2012 року, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між належними сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від кредитодавця, своїх зобов'язань за даним кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача заборгованості за кредитом, а у позивача - права вимагати від відповідача повернення кредиту із кореспондуючим цьому праву обов'язком відповідача здійснити таке повернення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3028 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 629, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909; адреса місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А) заборгованість за кредитним договором №010/1155/82/0061848 від 12 грудня 2012 року станом на 26 березня 2025 року в розмірі 163052,29 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту (овердрафтом).
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909; адреса місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-А) судовий збір в розмірі 3028 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко