14 жовтня 2025 року м.Суми
Справа №591/40/23
Номер провадження 22-ц/816/1209/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Адвокатське бюро «Коломійця Д.М.»,
третя особа - адвокат Конорєв Володимир Олексійович,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2024 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене у м.Суми, повний текст якого складено 02 січня 2025 року,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до адвокатського бюро «Коломійця Д.М.», третя особа - адвокат Конорєв Володимир Олексійович про стягнення коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25.01.2018 року йому була надана правова інформація, консультація з адвокатом Коломійцем Д.М. (керівником Адвокатського бюро «Коломийця Д.М.») та адвокатом Конорєвим В.О. з приводу отримання правової допомоги під час стягнення майнової шкоди, витрат на лікування внаслідок скоєння щодо нього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.
18.10.2018 року він сплатив ОСОБА_2 10000 грн, з яким уклав договір про надання правової допомоги №18/10-18, передав необхідні документи для проведення досудової роботи, проте, відповідач до завершення строку дії договору, тобто до 31.12.2019 року, своїх зобов'язань за договором не виконав.
Зазначає, що він сплатив виконавцю кошти як попередню оплату послуг, розмір якої сторонами не погоджений, тому сплачена сума 10000 грн є авансом і відповідно до вимог ст. 570 ЦК України у разі припинення договору має бути повернута клієнту. Вважає, що наявні підстави для стягнення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат за період з 01.01.2020 року по 30.11.2022 року в сумі 4521,99 грн. Крім того, зазначає, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку оцінює в 15000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 10 000 грн. в рахунок повернення гонорару, 4521,99 грн інфляційних втрат, 15000 грн моральної шкоди.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що договором від 18.10.2018 р. не визначені предмет, специфіка, обсяг та вартість надання правової допомоги, строки її оплати. До завершення строку дії договору (до 31.12.2019 р.) ні додаткова угода, ні новий договір з адвокатом не укладався. Відповідач та третя особа самовільно, поза межами строку дії договору та за відсутності згоди позивача, підготували 27.04.2020 р. проект позовної заяви, вартість підготовки якої суд неправомірно включив до використаного гонорару 10000 грн.
Доводить, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про надання правової допомоги не з його вини. Не погоджується з оцінкою судом доказів та висновками суду по суті спору.
У відзиві на апеляційну скаргу Адвокатське бюро «Коломійця Д.М.», не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову 29521,99 грн не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18.10.2018 р. між адвокатським бюро «Коломійця Д.М.» та ОСОБА_1 було укладено договір №18/10-18 про надання правової допомоги (том 1, а.с. 16-17).
За умовами договору виконавець зобов'язався надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцеві вартість замовленої правової допомоги та прийняти її від виконавця (п. 1.1.). Предмет, специфіка, обсяг та строки надання правової допомоги узгоджуються сторонами у додаткових договорах до цього договору, які від дати їх підписання стають невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2).
Пунктом 2.2.4 цього договору передбачено обов'язок клієнта забезпечити виконавця всім необхідним для виконання договору, в тому числі інформацією, документами та/або копіями документів у визначеній виконавцем кількості примірників. У разі затримки в наданні відповідної інформації виконавцю, термін дії договору продовжується на період такої затримки.
Пунктом 2.2.5 договору визначено обов'язок клієнта прийняти надану виконавцем правову допомогу за актом передачі- приймання правової допомоги або дати вмотивовану відмову при наявності недоліків у наданні правової допомоги протягом трьох календарних днів з моменту завершення надання правової допомоги по кожному звітному періоду.
Договором також визначено права виконавця, зокрема, самостійно організовувати всю роботу по виконанню договору; покласти виконання договору за власним розсудом та за свій рахунок в повному обсязі або частково на третю особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед клієнтом за порушення договору; самостійно, в тому числі з власної ініціативи, збирати та використовувати в інтересах клієнта інформацію що стосується предмету надання правової допомоги та або третіх осіб що причетні до правовідносин та або фактів з предмету надання правової допомоги (п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3)
Відповідно до пункту 3.1 вартість правової допомоги, зазначеної в розділі 1 договору визначається в додаткових договорах до договору. Клієнт сплачує на користь виконавця гонорар в розмірі та в строк, визначені у відповідному додатковому договору та в порядку, встановленому пунктом 3. 4 договору. Відповідно до пункту 3. 4 договору оплата правової допомоги здійснюється шляхом внесення клієнтом грошових коштів на поточний рахунок виконавця, визначений в розділі 13 договору.
Відповідно до пункту 4. 2 договору виконавець починає виконання своїх зобов'язань за договором з моменту підписання договору до повного виконання клієнтом умов пункту 2. 2. 4, 2. 2. 8, та 3. 2 договору.
Відповідно до пунктів 10. 1 та 10. 2 договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; строк дії договору закінчується 31 грудня 2019 року.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 18 жовтня 2018 року підтверджується прийняття адвокатським бюро Коломійця Д.М. від ОСОБА_1 10000 грн на підставі договору про надання правової допомоги (том 1, а.с. 18).
Встановлено, що Адвокатським бюро «Коломійця Д.М.» було доручено адвокату Конорєву В.О. здійснювати надання правової допомоги ОСОБА_3 згідно з укладеним договором, вказана обставина визнається сторонами у справі.
Відповідно до акту приймання-передачі документів/речей 19 грудня 2019 року адвокатом Коломійцем Д.М. від ОСОБА_1 прийнято речі та документи, зазначені у акті. Акт підписано сторонами договору (том 1, а.с. 20).
Відповідно до акту приймання-передавання документів/речей 11 червня 2019р. адвокатське бюро ОСОБА_2 прийняло від ОСОБА_1 речі та документи згідно з переліком. Акт підписаний сторонами договору (том 1, а.с. 20 зв).
Як вбачається з листа датованого 12 листопада 2019 року, з метою виконання договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 надав відповідачу ряд документів. На цьому листі міститься відмітка про отримання 12 листопада 2019 року цих документів ОСОБА_4 (том 1, а.с. 21).
12 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із листом в якому просив припинити договір уклавши додаткову угоду і повернути виплачений гонорар в сумі 10000 грн або виконати взяті на себе зобов'язання в повному обсязі уклавши додаткову угоду, проект якої додається до цього листа. На листі міститься відмітка про отримання 12 листопада 2019 року ОСОБА_4 (том 1, а.с. 21).
Також матеріали справи містять проект додаткової угоди до договору про надання правової допомоги номер 18 /10-18 від 12 листопада 2019 року, який підписаний лише позивачем (том 1, а.с.23).
Позивачем надано скріншоти листування з відповідачем електронною поштою з яких вбачається що 30 січня 2020 року відповідач направив позивачу проект договору з проханням вивчити його та за умови відсутності заперечень підписати його. 05 лютого 2020 року позивач направив відповідачу на електронну пошту лист відповідь із зауваженнями щодо проекту договору і направив протокол розбіжностей. 21 лютого 2020 року відповідач надав відповідь у якій повідомив що в додатковому договорі будуть виписані всі аспекти правової допомоги, єдине що треба зробити це погодити позовну заяву, до якої буде долучено договір та додатковий договір та документи про сплату.
21 лютого 2020 року позивачем було надано відповідь, в якій він повідомив що основний договір завершив свою дію, проект нового по деяким пунктам не відповідає вимогам Верховного Суду та здоровому глузду. Запропонував у першу чергу укласти договір, а в другу завершити роботу над позовом.
24 лютого 2020 року позивач направив відповідачу проект договору з урахуванням протоколу розбіжностей. 06 березня 2020 року позивач направив відповідачу лист, в якому просив врегулювати з третьою особою єдиний підхід та надати екземпляр договору для того, щоб підписати відкоригований договір (том 1, а.с. 26).
17 березня 2020 року позивач направив відповідачу на електронну пошту претензію, у якій просив повернути виплачений гонорар в сумі 10000 грн та надати копію договору.
27 квітня 2020 року відповідач направив позивачу на електронну пошту проект позовної заяви. Запропонував зустрітися 30 квітня 2020 року. 29 квітня 2020 року позивач повідомив відповідача що не зможе у визначений час зустрітись.
19 жовтня 2022 року позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку претензію, у якій просив повернути виплачений гонорар в сумі 10000 грн. з рахуванням інфляції 4069,13 грн, а також повернути оригінали проїзних документів та інших документів які поверталися надати копію договору (том 1, а.с. 31-33).
Відповідачем надано проект додаткового договору №1 від 18 жовтня 2018 року, який підписаний лише виконавцем. У ньому визначався конкретний предмет договору, розмір гонорару за надані послуги (том 1, а.с.69).
Також відповідачем надано проект договору про надання правової допомоги від 31 грудня 2019 року, який не підписаний сторонами договору (том 1, а.с. 80) та проект позовної заяви про відшкодування шкоди завданої здоров'ю у якій позивачем є ОСОБА_1 . Зі змісту цього проекту вбачається, що він датований 13 квітня 2020 року (том 1, а.с. 72-73).
Наданий відповідачем скріншот листування з ОСОБА_1 у періоді з березня 2020-го року по червень 2022-го року стосовно судових витрат по майбутньому позову, підтверджує направлення проекту договору та документів.
Відповідачем наданий проект акту приймання-передачі правової допомоги, датований 30 квітня 2020 року, який підписаний відповідачем та не підписаний позивачем.
Позивачем надано скріншот листування з користувачем ОСОБА_2 за період з 25 лютого 2020 року по 17 березня 2020 року, з якого вбачається, що сторони узгоджували проект договору, проект позовної заяви. Також позивач просив направити йому договір з врахуванням протоколу розбіжностей (а.с. 112-117).
Позивачем надано аудіозаписи розмов з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , під час яких обговорювались питання стосовно предмету доказування у справі, в якій позивач мав намір подати позов, обсягу доказування, доказів які необхідно надати. Також надано аудіозапис розмови з лікарем ОСОБА_6 , на якій були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Під час цієї розмови обговорювались питання щодо клініки, до якої слід звернутися позивачу з приводу оперативного втручання, вартості лікування, витрат на лікування, які позивач мав намір стягнути у судовому порядку та медичної документації яку слід надати до позовної заяви.
Зокрема 25.01.2018 року відбулась консультація між позивачем, відповідачем та третьою особою тривалістю 1 година; 5 лютого 2018р. відбулась розмова між позивачем відповідачем та 3-ю особою тривалістю 50 хвилин; 19 листопада 2018р. відбулась розмова позивача та третьою особою тривалістю 48 хвилин; 28 березня 2019р. відбулась розмова між позивачем відповідачем та 3-ю особою тривалістю 48 хвилин; 16 травня 2019р. відбулась телефонна розмова між позивачем та відповідачем тривалістю 1 хвилина, 11 червня 2019р. відбулась розмова між позивачем та відповідачем тривалістю 19 секунд; 16 грудня 2000 відбулась розмова тривалістю 2 год 5 хв; 21 січня 2020р. відбулась телефонна розмова між позивачем та відповідачем тривалістю 7 хвилин; 5 березня 2020р. відбулась консультація між позивачем та третьою особою тривалістю 1 година 5 хвилин; 6 березня 2020р. відбулась консультація між позивачем та третьою особою тривалістю 22 хвилини.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надавались позивачу послуги в межах укладеного договору. Позовна заява щодо відшкодування позивачу шкоди не була остаточно складена, підписана та подана до суду не з вини відповідача. Відтак, суд не вбачав підстав для повернення позивачу сплачених ним 10000 грн, як попередньої оплати послуг за договором про надання правової допомоги, стягнення інфляційних втрат та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, на підставі наданих сторонами доказів, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За вимогами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ст. 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання юридичних послуг був укладений за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін. На підставі положень п.2.3.2 договору покладено виконання договору на третю особу - адвоката Конорєва В.О. Зазначений правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому, відповідно до ст. 204 ЦК України, діє презумція правомірності правочину.
Досліджені судом першої інстанції докази, зокрема, аудіозаписи розмов, скріншоти листування, підтверджують, що відповідачем у межах укладеного договору надавалась правова допомога позивачу, яка пов'язана з його намірами звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок завдання йому тілесних ушкоджень. Зокрема, між сторонами договору, а також за участю третьої особи, якій було доручено надання правової допомоги в межах договору, неодноразово проводились консультації. Під час консультацій обговорювалися стратегії захисту у справі в якій позивач мав намір подати позов, обставини, які можуть бути предметом доказування, обсяг доказування, докази які необхідно надати. Позивачу неодноразово повідомлялось про те, що наданих ним доказів недостатньо для складання позовної заяви та пропонувалось надати конкретний перелік доказів - медичної документації. Також надано аудіозапис розмови з лікарем ОСОБА_6 , на якій були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Під час цієї розмови обговорювались питання щодо клініки, до якої слід звернутися позивачу з приводу оперативного втручання, вартості лікування, витрат на лікування, які позивач мав намір стягнути у судовому порядку та медичної документації яку слід надати до позовної заяви.
27.03.2020 р. відповідачем було направлено позивачу проект позовної заяви та запропоновано зустрітися для її підписання, однак проект позову так і не був підписаний позивачем.
З'ясувавши повно та всебічно обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що
вказані докази є належними та свідчать про здійснення обов'язків відповідачем по виконанню домовленості щодо надання позивачу послуг у сфері права.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Інші доводи апеляційної скарги дублюють доводи позовної заяви, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при додержанні норм процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи те, що справа є малозначною, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ч. 13 ст.7, ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов