Справа №: 397/1189/25
провадження №: 2-з/398/29/25
Іменем України
"15" жовтня 2025 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Я.М., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» - адвоката Коростельова Станіслава Володимировича про забезпечення позову по цивільній справі №397/1189/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області знаходиться цивільна справа за позовомТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ на нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 , вказуючи на можливість відчуження відповідачем майна, що утруднить виконання рішення суду.
Вивчивши матеріали заяви, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною 1ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Положеннями ч. 7, 8 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Разом з тим, заявником не долучено доказів оцінки належного відповідачу нерухомого майна, задля визначення судом співмірності ціни позову та вартості майна, що є предметом забезпечення. Крім того, заявником не долучено до заяви доказів належності відповідачу іншого рухомого майна (зокрема транспортних засобів) відносно яких просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З матеріалів справи вбачається, що заява не містить відповідне обґрунтування та доказів можливих недобросовісних дії із боку відповідача спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання та фактичне виконання судового рішення в майбутньому.
Аргументи представника заявника проте, що у разі задоволення позовних вимог фактичне стягнення суми позову можливо буде тільки за рахунок належного відповідачу нерухомого майна, не підтверджені належними доказами.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суддя
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» - адвоката Коростельова Станіслава Володимировича про забезпечення позову по цивільній справі №397/1189/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів, з дня її підписання.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Я.М.Подоляк