15 жовтня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 356/696/24
номер провадження №22-ц/824/9293/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Березанського міського суду Київської області від 13 лютого 2025 року /суддя Лялик Р.М./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 13 лютого 2025 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.11.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 163 - розірвано. /а.с. 60-61/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції, встановивши підсудність.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що він є військовослужбовцем, проживає разом із сім'єю, але через бойові чергування та навчання має обмежений час для спілкування. Апелянт стверджує, що подружнє життя не припинено, сім'я не розпалася, між ним та позивачкою немає принципових розбіжностей у поглядах на життя, а позивачка не надала доказів неможливості збереження шлюбу. Крім того, апелянт зазначив, що позивачка не з'являлася до суду, що унеможливило з'ясування причин її звернення з позовом. Апелянт також просив розглянути скаргу без його участі та представника через воєнний стан.
Позивачка ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформована належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталася.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення слід залишити без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21 листопада 2014 року було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 163. У шлюбі народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка вказала, що шлюбні відносини фактично припинилися через різні погляди на життя, відсутність спільних інтересів та мети, а також постійні непорозуміння та сварки, що негативно впливають на психіку дітей. Апелянт заперечує припинення шлюбних відносин, стверджуючи, що сім'я не розпалася, а подружнє життя триває.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 110 Сімейного кодексу України, яка передбачає право одного з подружжя звернутися з позовом про розірвання шлюбу; ст. 112 Сімейного кодексу України, яка зобов'язує суд з'ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову та врахувати інтереси дітей; ст. 114 Сімейного кодексу України, яка визначає момент припинення шлюбу після набрання рішенням законної сили.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що шлюб між сторонами фактично припинився, спільне господарство не ведеться, примирення неможливе, а подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та дітей.
З таким висновком суду апеляційний суд погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 СК України, суд при розгляді справи про розірвання шлюбу з'ясовує фактичні обставини взаємин подружжя. Позивачка вказала на припинення шлюбних відносин, неможливість примирення та негативний вплив конфліктів на дітей.
Відповідач, хоча й заперечує ці обставини, не надав переконливих доказів на підтвердження існування повноцінних шлюбних відносин чи можливості примирення. Відсутність позивачки в судових засіданнях не є підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до ст. 247 ЦПК України справа може розглядатися за відсутності сторін, якщо вони були належним чином повідомлені.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував статус відповідача як військовослужбовця та обмеженість часу для спілкування з сім'єю, не спростовують висновків суду першої інстанції. Статус військовослужбовця не є підставою для автоматичного збереження шлюбу, якщо одна зі сторін наполягає на його розірванні та обґрунтовує неможливість подальшого спільного життя.
Крім того, в суді першої інстанції сторонам надавався строк на примирення, терміном до 07.01.2025 року, позов подано 23.09.2024 року і станом на момент розгляду апеляційною інстанцією, обставини звернення з позовом не змінились, що виключає примушення до перебування у шлюбі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо прохання апелянта направити справу до іншого суду першої інстанції з підстав порушення підсудності, апеляційний суд зазначає, що справа розглядалася Березанським міським судом Київської області, який є належним судом відповідно до ст. 27 ЦПК України, оскільки позивачка зареєстрована та проживає в м. Березань. Ч. 2 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти. Порушень правил територіальної юрисдикції не встановлено, а тому підстави для скасування рішення з направленням справи до іншого суду відсутні (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 13 лютого 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 13 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: