13 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/53565/24-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13754/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 , у якому просив стягнути з останньої на його користь суму боргу у розмірі 10 000, 00 грн та судові витрати (т. 1 а.с. 1-18).
31 грудня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 , в якій вона просила: стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість із сплати грошових коштів у розмірі 1 709 925, 02 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15 140, 00 грн (т. 2 а.с. 45-56).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати грошових коштів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати грошових коштів повернуто ОСОБА_1 та роз'яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами у загальному порядку (т. 2 а.с. 147-149).
Не погодившись з ухвалою суду, 30 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу у частині відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви та ухвалити нове рішення, яким прийняти зустрічний позов, об'єднати його з первісним позовом та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 176-191).
На обґрунтування скарги зазначала, що судом не було встановлено обставин, які мають значення для справи, не було обґрунтовано, в чому саме полягає недоцільність зустрічного позову та які не явні правові підстави поданого зустрічного позову. Тому вважала, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначала, що предметом первісного позову ОСОБА_2 до неї є стягнення грошових коштів, проте і її зустрічний позов полягає також у стягненні грошових коштів з ОСОБА_2 , що пов'язані одним предметом. Взаємозв'язок предмету позову та зустрічного позову полягає у тому, що ОСОБА_2 користувався її становищем, використовував її інтелектуальну роботу для задоволення своїх потреб, скориставшись її довірою до нього, проти її волі, змусив надати йому розписку, що вона отримала кошти як позику, та обґрунтував цю вимогу ніби в якості гарантії того, що вона, як його представник та його дружини за довіреністю, а також, як адвокат, на підставі договору про надання правової допомоги № 05/11/2021-1 від 05 листопада 2021 року, виконає всі правочини щодо укладення договорів позики, іпотек, відступлення прав вимоги, продажу корпоративних прав. ОСОБА_1 , як представник ОСОБА_2 та його дружини уклала всі правочини, надала йому правову допомогу у повному обсязі, але розписку він не повернув та намагається стягнути з неї кошти, які він частково їй сплатив за виконану роботу, починаючи з 2020 по 2023 рік.
Апелянт наголошувала, що розгляд зустрічного позову може виключити повністю задоволення первісного позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив до апеляційного суду.
При цьому, судом апеляційної інстанції було забезпечено право ОСОБА_2 подати відзив (заперечення) проти апеляційної скарги, а саме 15 вересня 2025 року ОСОБА_2 було повідомлено до Електронного кабінету в ЄСІТС про надходження апеляційної скарги і розгляд справи апеляційним судом із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с. 202-204).
Відповідно до частини другої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом є недоцільним, оскільки не явні правові підстави, якими зустрічний позов пов'язаний з основним.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 3 частина друга ст. 49 ЦПК України).
Відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково.
У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21, від 06 грудня 2023 року у справі № 638/6226/21, та від 17 січня 2024 року у справі № 369/12814/22 вказано, що відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя ст. 194 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 10 000, 00 доларів США.
Як на підставу свого позову, ОСОБА_2 посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, згідно з письмовими розписками від 07 жовтня 2022 року і 21 вересня 2022 року про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів у борг (позику), із зобов'язанням позичальника ОСОБА_3 по поверненню до 21 вересня 2024 року цих грошових коштів позивачеві. Тобто вимоги первісного позову, як встановлено з позовної заяви, виникли з невиконаних ОСОБА_3 грошових зобов'язань перед ОСОБА_2 щодо повернення суми взятої у нього позики (т. 1 а.с. 1-11).
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість зі сплати грошових коштів у розмірі 1 709 925, 02 грн (т. 2 а.с. 45-56).
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість перед ОСОБА_1 з оплати винагороди останній за договором про надання правової допомоги № 05/11/2021-1 від 05 листопада 2021 року та договорами доручення (т. 2 а.с. 51).
Таким чином, встановленню та доведенню за зустрічним позовом підлягають обставини, які не пов'язані із спором за позовом ОСОБА_2 , оскільки останній у своїй позовній заяві доводить обставини порушення його прав, які виникли з інших правочинів позики - розписок від 07 жовтня 2022 року і 21 вересня 2022 року.
У той час як, спір за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 виник з правовідносин сторін, що мали місце за договором про надання правової допомоги № 05/11/2021-1 від 05 листопада 2021 року та договорами доручення.
Отже, зв'язок між вимогами зустрічного та первісного позовів є лише опосередкованим: суб'єктний склад і те, що предметом є стягнення грошових коштів, а предмети та підстави первісного та зустрічного позовів є різними.
Відтак, апеляційний суд погодився з висновком районного суду, що спільний розгляд первісного позову та зустрічного є недоцільним, відповідачем не наведено правових підстав, якими зустрічний позов пов'язаний з основним.
Інші доводи апелянта цих висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду першої інстанції, а відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє права заявника звернутись до суду із зазначеним позовом у загальному порядку.
Згідно з частиною першою ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов