13 жовтня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 752/14476/21
номер провадження №22-ц/824/10146/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивачка ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року /суддя Кордюкова Ж.І./
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року /суддя Кордюкова Ж.І./
у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення. Просили вселити їх у квартиру АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_4 надати їм ключі від всіх замків на вхідних дверях у спірну квартиру; зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їм в подальшому перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом надання їм можливості щоденного безперешкодного доступу до всіх приміщень вказаної квартири; зобов'язати ОСОБА_2 надати їм ключі від всіх замків на вхідних дверях у спірну квартиру; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їм в подальшому перешкод в користуванні вказаним жилим приміщенням шляхом надання можливості щоденного безперешкодного доступу до всіх приміщень вказаної квартири.
14.01.2022 ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визначення порядку користування квартирою, зміну умов договору найму.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4 .
Відмовлено в прийнятті та об'єднанні з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визначення порядку користування квартирою, зміну умов договору найму. /т. 5 а.с. 29-32/
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ключі від всіх замків на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користуванні житловим приміщенням шляхом надання їм можливості щоденного безперешкодного доступу до квартири АДРЕСА_1 . / т. 5 а.с. 31-32/
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_2 звернулась з апеляційними скаргами, в яких просила ухвалу суду скасувати, направивши справу для продовження розгляду, рішення скасувати, відмовивши у позові.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційних скаргах, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції не врахував, що попереднім складом суду зустрічна позовна заява вже була прийнята і не зазначив жодної з підстав, зазначених у ст.ст. 185, 193 ЦПК України. Наголошувала також на процесуальному правонаступництві у даній справі. Позовні вимоги мають майновий характер, що допускає правонаступництво, а вона є спадкоємцем. Щодо вирішення справи по суті, зазначала, що вона не отримувала ухвали про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, розгляд справи проведено без її повідомлення, що є обов'язковою підставою для скасування. Також не враховані її заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Наголошувала і на тому, що в матеріалах справи відсутні докази і судом першої інстанції не встановлено фактів що вона змінює замки на вхідних дверях, чинить позивачам перешкоди, викидає їх речі, не впускає до квартири, забороняє доступ до кімнат загального користування і вчиняє інші протиправні дії. Не встановлено таких обставин і за численними зверненнями до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, всі звернення позивачів до поліції є завідомо неправдивими. Також проігноровані судом першої інстанції і її питання в порядку ст. 93 ЦПК України, відповіді позивачами не надані. Отже, судом першої інстанції порушено принцип змагальності, рішення не обґрунтоване доказами.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки лише 10.10.2025 року отримав доручення не ведення її справи та у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами, яке апеляційним судом відхиляється з огляду на те, що справа у провадженні судів знаходиться з червня 2021 року, апеляційна скарга подана у квітні 2025 року, особисто ОСОБА_2 , доводи викладені, а у сторони був розумний інтервал часу для зміни захисників, з огляду на їх наявність в суді першої інстанції.
ОСОБА_3 також в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, яка з'явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а судові рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення.
14.01.2022 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», третя особа служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської у місті державної адміністрації про визнання порядку користування квартирою, зміну умов договору найму.
Процесуальне питання про об'єднання в одне провадження з первісним позовом вимог за зустрічним позовом судом не вирішувалось.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Виходячи зі змісту позовних вимог та правовідносин, які склались між сторонами, суд першої інстанції вірно вважав, що правонаступництво у цій справі не допускається.
Згідно з ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч.1 ст. 42 ЦПК України).
Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ст. 46 ЦПК України).
Пунктом 6 ч.1 ст. 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Статтею 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що провадження у справі за первісним позовом підлягає закриттю в частині вимог, заявлених до ОСОБА_4 , а в прийнятті зустрічного позову, поданого останнім, та об'єднанні його з первісним позовом слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, за змістом зустрічного позову він заявлений ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», третя особа служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської у місті державної адміністрації про визнання порядку користування квартирою, зміну умов договору найму.
ОСОБА_2 виступає відповідачем у справі. Наслідком процесуального правонаступництва у даних правовідносинах буде поєднання особи позивача і відповідача.
Доводи апеляційної скарги, апеляційним судом відхиляються, оскільки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, смерть ОСОБА_4 є підставою для закриття провадження а - спірні правовідносини щодо усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення мають особистий характер і не допускають правонаступництва (ч. 4 ст. 25 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України). Вимоги про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням є немайновими, спрямованими на захист особистих житлових прав, що не передаються у спадок. Отже, доводи апеляційної скарги щодо ухвали є формальними і не впливають на законність рішення суду.
По суті спору.
Судом встановлено, що 24.12.1963 виконком Київської міської ради депутатів трудящих видав ОСОБА_7 ордер №114008 на сім'ю з чотирьох осіб (він, дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_4 дочка ОСОБА_9 ) на право зайняття трьох кімнат у квартирі АДРЕСА_2 .
Позивачі і відповідач станом на день розгляду справи зареєстровані в спірній квартирі.
24.07.2012 Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення, згідно з яким вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спірну квартиру квартирі АДРЕСА_2 .
30.01.2018 Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення, згідно з яким вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спірну квартиру квартирі АДРЕСА_2 та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити їм перешкод у користуванні квартирою та надати ключі від вхідних дверей квартири.
Судові рішення виконувались примусово.
Між сторонами триває спір з приводу користування спірною квартирою, задля вирішення якого позивачі звертались до поліції та безпосередньо до відповідачки з вимогою надати доступ до спірного житлового приміщення.
На сьогоднішній день позивачі не мають доступу до квартири АДРЕСА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався статтею 47 Конституції України якою встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.
Згідно з ч.2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).
При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 вселилась та проживала в спірній квартирі на законних підставах, як член сім'ї наймача ОСОБА_7 ..
Позивач ОСОБА_3 також проживав в спірній квартирі. Докази незаконного користування спірною квартирою, чи незаконного вселення цього позивача до спірного житла відсутні.
Крім того, 24.07.2012 Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення, згідно з яким вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спірну квартиру квартирі АДРЕСА_2 .
30.01.2018 Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення, згідно з яким вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в спірну квартиру квартирі АДРЕСА_2 та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити їм перешкод у користуванні квартирою та надати ключі від вхідних дверей квартири.
Таким чином, позивачі мають право користуватись спірною квартирою.
Відповідачка чинить перешкоди позивачам у користуванні спірною квартирою, не надає їм доступ до квартири.
Наведене свідчить про порушення житлових прав позивачів внаслідок протиправних дій відповідачки. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачі безпідставно позбавлені права проживати в спірній квартирі, а тому вони підлягають вселенню у спірну квартиру з покладанням на відповідачку обов'язку надати їм ключі від замків квартири та забезпечити безперешкодний доступ до житла.
Доводи апеляційної скарги щодо рішення суду першої інстанції не спростовують його висновків.
Посилання апелянта на неналежне повідомлення про розгляд справи в порядку спрощеного провадження є безпідставними, оскільки матеріали справи містять докази направлення ухвали про розгляд у спрощеному провадженні на адресу ОСОБА_2 , зареєстровану в спірній квартирі, не отримання у зв'язку з відсутністю адресата є належним повідомленням. Звертаючись з апеляційними скаргами, ОСОБА_2 вказує адресу, на яку направлялись повідомлення також і судом першої інстанції - АДРЕСА_3 , водночас, судові повідомлення не отримує за відсутністю адресата або за закінченням терміну зберігання, що не свідчить про її необізнаність щодо розгляду справи.
Твердження про відсутність доказів чинення перешкод у користуванні квартирою також апеляційним судом відхиляються, оскільки суперечать встановленим судом обставинам, зокрема численним зверненням позивачів до поліції в матеріалах справи /т. 1 а.с. 33, 34, 35, які підтверджують факти обмеження доступу до квартири, твердження апелянта про їх неправдивість не підтверджені належними доказами. Питання, поставлені апелянтом у порядку ст. 93 ЦПК України, не стосувалися ключових обставин справи і не вплинули на висновки суду, що відповідає принципу змагальності (ст. 13 ЦПК України).
Окремо суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що ОСОБА_4 , звертаючись з зустрічним позовом, фактично визнавав право ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користування спірною квартирою, просив визначити порядок користування /т. 1 а.с. 75 зворот/
Отже, суд першої інстанції повно з'ясував обставини, підтвердив порушення житлових прав позивачів, правильно застосував норми матеріального права (ст. 47 Конституції України, ст. 9, 64, 65 ЖК України, ст. 16 ЦК України) та процесуального права (ст. 263 ЦПК України).
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року та на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: