Провадження № 11-кп/821/625/25 Справа № 701/1167/23 Категорія: ч.4 ст.296 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 17 червня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іваньки, Іваньківської ОТГ Уманського району Черкаської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого (в силу ст.89 КК України),
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки.
Згідно ст.76 КК України ОСОБА_7 зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 013,42 грн., та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 1 013,42 грн., (одна тисячя тринадцять гривень 42 копійки) та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., (п'ять тисяч гривень).
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , 02.08.2024 року близько о 13 год., перебуваючи на вулиці біля домоволодіння, що розташовується по АДРЕСА_2 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_9 , при спілкуванні з юрисконсультом Маньківської філії ВСП "Уманські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який спільно із працівниками даної філії виконували службове завдання, щодо відключення абонента за вищевказаною адресою від енергомережі, грубо порушуючи громадський порядок, в частині забезпечення спокійних умов суспільно-корисної діяльності та побуту людей, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, діючи умисно та цілеспрямовано, з особливою зухвалістю, нехтуючи присутністю працівників Маньківської філії ВСП "Уманські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго", а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , за допомогою заздалегідь заготовленої дерев'яної палиці, діючи умисно, з метою недопущення електромонтерів, а саме: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до електроопори для здійснення ними відключення домоволодіння від енергомережі, розмахував перед ними даною палицею, після чого, діючи умисно та цілеспрямовано, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки і моральності, прагнучи протиставити себе суспільству, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , за допомогою вищевказаної дерев'яної палиці наніс йому один удар у бічну сторону верхньої частини лівого стегна. Після чого, ОСОБА_7 , продовжуючи свої хуліганські дії, що були спрямовані на подальше недопущення відключення від енергомережі вищевказаного домоволодіння, за допомогою дерев'яної палиці продовжував розмахувати нею перед електромонтерами та після цього, діючи умисно, з метою подальшого спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , за допомогою дерев'яної палиці наніс останньому справа два удари у бічну сторону верхньої частини лівого стегна, один удар в нижню третину живота зліва, один удар справа в ділянку лівого плеча та ще один удар в ділянку кисті лівої руки, в результаті чого, спричинив потерпілому ОСОБА_8 , тілесні ушкодження у вигляді: садна в проекції 4-го ребра зліва по задньо-пахвинній лінії, синця нижньої третини бокового флангу живота зліва, синця нижньої третини лівого передпліччя по задній поверхні та синця верхньої третини лівого стегна, що відповідно до висновку експерта в галузі судово-медичної експертизи від 17.08.2023 року № 05-7-01/420 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Внаслідок вищезазначених хуліганських дій ОСОБА_7 , що тривали на протязі близько 30 хв., було перешкоджено працівникам Маньківської філії ВСП "Уманські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" у виконанні покладених на них службових обов'язків, при чому, було порушено план роботи бригади БРЦТП Маньківської філії ВСП "Уманські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго", щодо капітального ремонту трансформаторної підстанції № 82, а потерпілому ОСОБА_8 , спричинено легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, (хуліганство), із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду, вважаючи його незаконним, необгрунтованим, та не вмотивованим в розумінні ст.370 КПК України, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 17.06.2025 щодо нього скасувати, а кримінальне провадження №12023255370000170 у справі 701/1167/23 на підставі п.п.1,2,3,10 ч.1 ст.284 КПК України - закрити.
Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо нього проведено упереджено, неповно та необ'єктивно, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Зауважує, що прокурором подано і суддею взято за основу, що
- час події від 02.08.2023, розпочинається близько 13:00 год., тоді як фактично подія розпочалася о 10:14 з його першого повідомлення на 102;
- подія відбулася біля домоволодіння, але не зазначено, що художній салон-студія, магазин, шинок-бар за адресою АДРЕСА_2 належить його сім'ї - родині ОСОБА_15 і що електрична опора знаходиться на клумбі їхньої приватної території, що свідчить про незаконне, всупереч договірним правовідносинам, проникнення групи осіб до десяти чоловік з ОСОБА_8 на приватну територію, на володіння сім'ї-родини ОСОБА_16 ;
- ОСОБА_8 спільно з електромонтерами виконував службове завдання, але не зазначено, що відключення відбулося спонтанно, за усною вказівкою, без запланованого наперед наряду для бригади, що ОСОБА_8 не має службового посвідчення, він не значиться у наряді та завданні на роботу, що перебував він під час обідньої перерви, а не в робочий час;
- порушено громадський порядок, але не зазначено, що подія відбулася не в громадському місці, а на приватній території, що правовідносини між Постачальником і Споживачем є договірними, а не позаюридичними, що якщо хуліганства без порушення громадського порядку та без мотивів явної неповаги до суспільства не буває, про що йдеться у рішенні ВС/ККС у справі №127/30388/19 від 08.06.2021, то тоді є очевидним, що навіть аби були нанесені тілесні ушкодження, то виключно у приватній обстановці і виключно із особистих спонукань, що не може вважатись хуліганством адже відсутня головна ознака зухвалого злочину - мотив неповаги до громадського порядку;
- ним порушено забезпечення спокійних умов суспільно-корисної діяльності та побуту людей, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою самоутвердитися за рахунок інших осіб, але не зазначено, що необгрунтоване і нічим не спростоване відключення їхнього закладу від електропостачання не може вважатися суспільно-корисним діянням, що якраз його мета захистити членів своєї сім'ї-родини від тиску з боку Постачальника;
Апелянт вважає, що доказом його невинуватості, є поліцейський рапорт і його відеозапис події, зі змісту яких вбачається, що він по відношенню до ОСОБА_8 діяв у цілях самозахисту, захисту своєї сім'ї, а тому є підстави для закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Зауважує також про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Так, 13.09.2023 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру; відповідно до норм п.4 ч.3 ст.219 та ч.4 ст.115 КПК України досудове розслідування повинно було бути закінченим, тобто, мав бути затверджений обвинувальний акт і направлений до суду не пізніше 13.11.2023. 13.11.2023 в день закінчення досудового розслідування, що відповідно до ч.5 ст.219 КПК України включається до строків досудового розслідування, йому в порядку ст.290 КПК України було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розпискою і що не могло відбутися ніяк раніше так як лише в цей день в його присутності слідчою пронумеровано й прошито матеріали досудового розслідування, що підтверджується зазначенням кількості аркушів, датою і підписом слідчої ОСОБА_17 ; ознайомлення ОСОБА_7 з матеріалами досудового розслідування в порядку процесуальної дії, передбаченої ст.290 КПК України здійснювалося з 13 по 16 листопада 2023, і цей строк відповідно до ч.5 ст.219 КПК України не включається до строків досудового розслідування; ознайомлення його з матеріалами досудового розслідування з 13 по 16 листопада 2023, що підтверджується розпискою, здійснювалося після закінчення законних строків досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом; обвинувальний акт затверджено й направлено до суду не 13.11.2023, не в межах строків досудового розслідування, навіть не 16.11.2023 після завершення ознайомлення з матеріалами, а 20.11.2023, через вісім днів після закінчення законом, передбаченого строку досудового розслідування.
Апелянт вважає, що всі докази сторони обвинувачення у формі процесуальних документів, включаючи і висновок медексперта, які суддя суду першої інстанції вважає допустимими, створювалися на стадії дізнання, розслідування кримінального проступку і відповідно до ч.1 ст.298-1 КПК України, такі процесуальні джерела не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочинів, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Ні клопотання прокурора, ні ухвали слідчого судді щодо використання зазначених процесуальних документів в якості доказів у кримінальному провадженні щодо злочину немає, а отже, ці докази в розумінні ч.1 ст.86 КПК України є недопустимими, тому обгрунтування оскаржуваного вироку на базі цих доказів є порушенням процесуального права.
Зазначає, що покази двох поліцейських ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , на підставі яких суд прийшов до доведеності його винуватості, не можуть вважатися доказами в розумінні ст.84 КПК України, оскільки вони не були присутні під час події в часовий проміжок між 12:23 год. та 13:15 год. і свої покази вони надавали з чужих слів, отриманих під час відбирання пояснень, а тому їх показання не можуть визнаватися судом допустимими доказами. З аналогічних підстав, на його думку, не можуть вважатися належними доказами і покази інших свідків. Разом з тим, зауважує про відсутність у тексті оскаржуваному вироку викладення показань потерпілого ОСОБА_8 , що свідчить про приховування незаконності надання останньому статусу потерпілого. Вважає, що показання ОСОБА_8 містять відомості, які доказують його винуватість у вчиненні злочину.
Разом з тим, апелянт просить в порядку ч.3 ст.404 КПК України повторно дослідити обставини та надати їм правову оцінку, які досліджувалися і встановлені в суді першої інстанції на підставі вдруге заявленого ним клопотання від 27.11.2024.
На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_8 подав заперечення в якому просить суд, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 відхилити, вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 17.06.2025 щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого та потерпілого, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, приймається до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від обвинуваченого ОСОБА_7 надійшла заява в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутність, від потерпілого ОСОБА_8 заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки не надходили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти апеляційної скарги та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Відповідно до норми ч.3 ст.404 КПК України, обов'язок апеляційної інстанції полягає в безпосередньому дослідженні доказів лише у перелічених в законі випадках, а саме: 1) при наявності клопотання учасників кримінального провадження про повторне дослідження обставин, 2) якщо ці обставини досліджені судом першої інстанції не повністю, або з порушенням.
Враховуючи вищевикладене та встановивши, що докази, які покладені в основу обвинувачення ОСОБА_7 досліджені всебічно, повно, з дотриманням процедури КПК України, яким надана відповідна оцінка, а обвинувачений в своїй апеляційній скарзі не навів переконливих аргументів щодо необхідності повторного дослідження доказів, а його клопотання зводяться лише щодо незгоди з оцінкою досліджених доказів, то в такому разі суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, про що винесена ухвала без видалення до нарадчої кімнати.
При цьому колегія суддів враховує постанову ВС від 16 березня 2021 року провадження N 51-437 км 20 справа №154/2975/17 відповідно до якої сам по собі факт незгоди з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення, не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. Повторне дослідження обставин є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність законних підстав та аргументованих доводів про таку необхідність.
Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані вірно за - ч.4 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, (хуліганство), із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, і його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю до ведена в суді першої інстанції.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування і місцевим судом досліджені всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення по справі, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого про незаконність, необгрунтованість, та не вмотивованість вироку в розумінні ст.370 КПК України - не грунтуються на матеріалах кримінального провадження та спростовуються доказами, які судом першої інстанції
Викладені у вироку суду першої інстанції висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 оскаржує доведеність винуватості його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та вважає себе невинним.
Незважаючи на повне невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України, і такої ж зайнятої позиції, викладеної в апеляційній скарзі, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю наступних доказів, що їх належно досліджено та правильно оцінено судом першої інстанції.
Так, в основу вироку суд першої інстанції обґрунтовано поклав в т.ч. послідовні показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а також приведені до присяги відповідно до вимог ст.352 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 , показав, що це було приблизно рік назад, точно не пам'ятає, було літо, це було десь після двох годин. Вони робили на лінії і їх викликали відключити лінію. Він привіз бригаду: ОСОБА_11 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 і ОСОБА_14 . Вони приїхали до магазину біля ставка, вулиця Ігоря Щербини, с. Іваньки. Їхній юрист ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_7 і казав йому про якісь документи, він не знає про які, потім ОСОБА_7 витягнув дрючка схожого на держак і почав ОСОБА_8 ним його ганяти, останній почав тікати і відбиватися. Він спереду стояв за сім метрів. ОСОБА_8 , приїхав перед ними. Він там перебував із водієм ОСОБА_10 . Він стояв біля узбіччя дороги. Після приїзду у потерпілого ніяких тілесних ушкоджень не було. Потерпілий в руках ніяких предметів не тримав. Обвинувачений в той час в руках тримав планшет і все знімав. ОСОБА_7 , поводився нормально поки не підійшов їхній електромонтер ОСОБА_14 , і потім ОСОБА_7 , витягнув дрючка з автомобіля. Предмет схожий був на держак, довжиною приблизно два метри. Обвинувачений дістав цей предмет із автомобіля Рено, номер НОМЕР_1 . Після цього він почав ним махати і не пускати вилізти на опору, а ОСОБА_8 захищав монтера ОСОБА_14 . Яким чином обвинувачений наносив удари потерпілому він не знає, бо сидів у автомобілі і які там розмови були він не знає, бо тільки спостерігав це все з автомобіля. Потерпілий захищався руками і ухилявся від ударів. Куди попадали ці удари він не знає, а бачив тільки, що потерпілий ухилявся, можливо по руці кудись і попали. Потім ОСОБА_8 викликав поліцію. Приїхали працівники поліції, вони пішли ще назад, але він вже не бачив, бо двері в автомобілі УАЗ були відкриті задні і він навіть у дзеркала не бачив і з автомобіля не виходив, тому не бачив, що там ззаду було. Працівники поліції приїхали через 15-20 хвилин. Коли приїхали працівники поліції, обвинувачений той предмет яким махав вже заховав, куди саме він не звернув уваги так як він з ОСОБА_10 , сиділи в автомобілі і говорили. Чи були на тілі обвинуваченого тілесні ушкодження після цієї події він не бачив. Відключення від електромережі відбулося після приїзду працівників поліції, ОСОБА_7 , перестав погрожувати та погодився;
- свідок ОСОБА_10 , суду показав, що дана подія відбулася у 2023 році на початку літа. Вони з юристом потерпілим ОСОБА_8 приїхали в ОСОБА_24 на виклик, сказали, що там якісь неполадки. Вони приїхали автомобілем, він виліз з автомобіля і пішов сів у інший автомобіль. Бачив, що вийшов господар цього закладу і почав махати дрючком, потім вони пішли за автомобіль до стовпа, він сидів в автомобілі і не виходив. Інші працівники РЕСу приїхали пізніше, приблизно через 25 хвилин. Після того як вони приїхали ОСОБА_8 , пішов у той заклад. Дана подія відбувалася надворі біля проїжджої частини, там була опора і вони щось говорили., він близько не підходив. Від цього місця він був десь за 5-6 метрів, перебував у автомобілі. Коли обвинувачений з потерпілим спілкувалися у руках останнього нічого не було тільки портфель і папка. Спочатку він чув як вони говорили, що за світло потрібно заплатити, на опору дивилися, а потім вони пішли назад за автомобіль. В обвинуваченого в цей час в руках була палиця. Палиця була близько від 1,5 до 2 метрів. Де обвинувачений взяв палицю він не пам'ятає. Після того як він взяв цю палицю, то почав нею махати в сторону потерпілого, потім приїхала бригада і він почав хлопців бити. Цим предметом обвинувачений бив потерпілого по руках і ногах. Кількість ударів він не знає, але по руках, по ногах і по плечах бив. Вони пішли назад за автомобіль і обвинувачений махав палицею і хлопці розбіглися в різні сторони. Ця подія тривала десь 25 хвилин, вони говорили, скандал був. Після того як приїхали працівники поліції, обвинувачений погрози і удари палицею не наносив. Куди обвинувачений подів палицю він не бачив так як вони знаходились за автомобілем. Після цієї події вони повернулися в гараж разом із потерпілим.
- свідок ОСОБА_13 , суду показав, що вони приїхали у село Тимошівка на обслуговування їхнього обладнання. Ближче до обіду вони отримали від диспетчера розпорядження виїхати в село ОСОБА_24 на об'єкт для відключення абонента від споживання в зв'язку з боргами. Коли вони приїхали, на місці вже знаходився їхній юрист ОСОБА_8 і вів розмову з ОСОБА_15 , вони почекали. Що ОСОБА_25 пояснював ОСОБА_15 вони не чули, потім їм поступила команда вилізти відключити з опори та зняти кабель даного абонента. Даний абонент витягнув з автомобіля схоже на держак від лопати і сказав, що хто наблизиться до опори той буде побитий. Вони стали і почався конфлікт із їхнім юристом ОСОБА_8 . ОСОБА_15 почав розмахувати цим дрючком, їхній юрист потерпілий ОСОБА_8 почав захищатися, папкою відбиватися. Вони прийняли рішення перейти на другу опору щоб не провокувати його, дана опора знаходиться не на його території. Монтер почав підніматися, ОСОБА_7 , підійшов і знову почалася колотнеча. Надалі вони прийняли рішення викликати наряд поліції. Вже потім як приїхав наряд поліції, вони їх охороняли і вони відключили від електромережі. Подія відбувалася літом 2023 року, точно не пам'ятає коли. На місце події вони прибули на їхньому автомобілі УАЗ: водій ОСОБА_26 , ОСОБА_27 і ОСОБА_28 , але він не був на місці, він пішов до підстанції виключити автомат щоб знеструмити. Коли ОСОБА_8 , розмовляв з ОСОБА_7 , вони знаходились на території закладу і сиділи на лавці. Коли потерпілий розмовляв з обвинуваченим у руках останнього ніякого предмету не було, у потерпілого в руках була папка з документами. Під час розмови потерпілого з обвинуваченим він стояв близько за 10 метрів від них біля автомобіля і чекали команду вилізти і відключити. Після того як вони отримали команду вилізти і відключити, до електроопори підійшов ОСОБА_15 і сказав, що вони сюди не вилізуть, він їх не пускає і якщо вони будуть вилазити він буде приймати міри. В той час він витягнув зі свого автомобіля який стояв біля закладу дерев'яний предмет схожий на держак від лопати. Він бачив як обвинувачений наносив тілесні ушкодження цим предметом ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 , захищався, папкою відбивався і відходив назад. Удари були по руках, три, чотири, а може й більше. Крім потерпілого ОСОБА_7 , удари нікому більше не наносив. Ця подія відбувалася приблизно 15-20 хвилин, а може й пів години. Їхній майстер подзвонив і викликав працівників поліції. Працівники поліції прибули через 10-15 хвилин. Куди обвинувачений дів цей предмет він не бачив, в той час вони відключали кабель. Відключення їм вдалося провести після прибуття наряду поліції. Після цього вони поїхали на базу;
- свідок ОСОБА_14 , суду показав, що дана подія відбулася можливо в кінці літа чи на початку осені 2023 року приблизно о 13 годині. Вони виконували свою роботу, диспетчер зв'язався з їхньою бригадою з майстром і сказав їхати відключити абонента ОСОБА_7 . Він повідомив, що там є їхній юрист ОСОБА_8 . Вони приблизно за 45 хвилин під'їхали на місце. Вони стояли і чекали, тому що обвинувачений і потерпілий розмовляли близько 15-20 хвилин. ОСОБА_7 , знімав це на свій планшет. Потім їхній юрист направився до них до автомобіля і сказав їм щоб він з майстром ОСОБА_29 йшли відключати. За ним через хвилину підійшов ОСОБА_15 , теж з планшетом і знімав це все. Потім він взяв з собою лази для бетону, а ОСОБА_7 , повернувся в напрямку свого автомобіля, за ним пішов юрист ОСОБА_8 . ОСОБА_7 , поклав планшет і дістав з автомобіля палицю на водійському сидінні. Вони пішли до опори яка знаходилась біля закладу. ОСОБА_15 почав хаотично махати палицею, а юрист ОСОБА_8 прикривався папкою і один удар прийшов в область тазу з лівої сторони. І коли вони майже дійшли до опори, ОСОБА_7 , наблизився також до цієї опори і погрожуючи палкою сказав, що не дасть їм щоб вони вилазили і відключали. Він звернувся до майстра ОСОБА_29 і сказав, що не буде ризикувати, бо не хоче получити палкою. Вони від цієї опори розвернулися і пішли у напрямку свого автомобіля. За ними йшли юрист ОСОБА_8 і ОСОБА_7 . Вони підійшли до автомобіля і йому майстер ОСОБА_29 сказав, що ідуть до іншої опори щоб він виліз і відрізав ті проводи, які йдуть до ОСОБА_7 . Він взяв ще одні лази, запасні проводи, підходячи до тієї опори ОСОБА_7 , підійшов до неї і сказав краще не лізь і почав махати палкою. Він запитав, що робити, ОСОБА_29 із юристом Худолієм сказали вилазити, бо вони мають виконати свою роботу. Підійшовши до опори, ззаду стояв ОСОБА_7 , з палкою. Юрист ОСОБА_8 сказав йому виконувати свою роботу і закрив дорогу собою, він в цей момент швидко виліз на опору. ОСОБА_7 , махав палицею, але що і як було він не бачив, тому що підіймався на опору. Після цього як він виліз на опору подивився, що ОСОБА_7 , ходив і хаотично махав цією палицею, але ударів він вже не бачив. Потім приїхав наряд поліції і тільки тоді він зміг піти з майстром до опори і спокійно вилізти і від'єднати абонента від електромережі. Довжина палиці приблизно від 1 до 1,5 метра. До приїзду поліції даний предмет ще був у ОСОБА_7 , а після приїзду поліції де був цей предмет він не звернув уваги;
- свідок ОСОБА_11 , суду показав, що вони працювали в селі Тимошівка, подзвонив замісник директора, що треба поїхати в село ОСОБА_24 та відключити абонента від напруги. Приїхали на місце події, вже стояв юрист ОСОБА_8 і розмовляв з обвинуваченим. Він не давав їм відключити, вони ходили, ОСОБА_7 кричав, матюкався, знімав їх на відеокамеру. Коли вони підійшли до першої опори там де мали робити відключення, ОСОБА_15 сказав, що поперебиває всім ноги і руки. Після того як вони підійшли до першої опори з ОСОБА_27 , ОСОБА_15 підійшов до свого автомобіля та витягнув держака від лопати. Він зрозумів, що це загрожує життю та здоров'ю його працівника, то відвів його в сторону на другу опору, що там буде безпечніше. Обвинувачений прибіг, повикидав когті через забор, інструмент, порозкидав все, але ОСОБА_27 встиг вилізти приблизно на два метри. Він розвернувся і побачив як ОСОБА_15 цим держаком б'є юриста ОСОБА_8 , наносить удари. Потім почав махати держаком до електромонтера. Потім електромонтер відмовився відключати, спустився, викликали поліцію і вже під наглядом поліції провели відключення. Удари були хаотичні, по ногах, по руках. Юрист ОСОБА_8 в цей час захищався тримаючи в руках портфель. Інших предметів в руках потерпілого не було. Працівники поліції приїхали приблизно через пів години. Чи тримав обвинувачений в руках якісь предмети по прибуттю поліції він точно не пам'ятає, можливо нічого і не тримав. Куди обвинувачений дів предмет яким наносив удари він не бачив. Худолій як юрист повідомив ОСОБА_15 про причини відключення. Потерпілий обвинуваченому не погрожував;
- свідок ОСОБА_18 , суду показав, що 2 серпня 2023 року близько 13 години він перебував на добовому чергуванні в складі СРПП патрульної поліції. Близько 13 години надійшло повідомлення на планшетний пристрій про те, що в АДРЕСА_3 виник конфлікт між працівниками РЕС, а саме між ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 . Прибувши за даною адресою було виявлено працівників РЕСу і ОСОБА_7 , між якими виник конфлікт з приводу відключення електроенергії від магазину. Виклик надійшов від ОСОБА_8 . Прибувши на місце події він побачив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та працівників РЕСу чотири чоловіки. ОСОБА_7 , ходив біля свого автомобіля, магазину та стовпа біля дороги, був незадоволений. Марка автомобіля обвинуваченого ОСОБА_30 . В той час ОСОБА_7 , ходив з якоюсь палицею, звичайний держак довжиною приблизно 1 метр. Особисто він не бачив як обвинувачений наносив тілесні ушкодження потерпілому. На обвинуваченому ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень він не бачив. Потерпілий в цей час перебував біля працівників РЕСу. Проводилося опитування осіб, відібрано заяву і забезпечили безпеку щоб здійснили відключення електроенергії. Біля магазину відключали у їхній присутності. Потерпілий повідомив, що кожних сім років проходить заміна лічильників. ОСОБА_7 , розказав свою версію, що його не повідомляли про те, що мали зняти даний лічильник. Під час їхнього перебування на місці події ніхто ОСОБА_7 , не погрожував. У його присутності на місці події ніхто обвинуваченому тілесних ушкоджень не наносив. Потім вони викликали слідчу оперативну групу, місце події слідчий мав описати ОМП. Крім потерпілого інші особи не повідомляли про нанесення їм тілесних ушкоджень;
- свідок ОСОБА_19 , суду показав, що вони заступили на добове чергування, отримали виклик про нанесення тілесних ушкоджень. Від працівників ОСОБА_31 філії електромереж надійшло повідомлення про те, шо відключати мали світло в селі Іваньки в обвинуваченого в кафе за те, що лічильник не замінили на новий і відбувся такий конфлікт, і вони з цього приводу виїжджали на місце події. Подія відбулася близько одного року назад, вдень. Де вони перебували до виклику не пам'ятає. На добовому чергуванні перебував із старшим сержантом поліції ОСОБА_18 . Був конфлікт, словесна перепалка, що працівники електромереж намагались від'єднати електроживлення і в їхній присутності вони від'єднували. Були на місці події, був конфлікт, чи були якісь предмети в руках обвинуваченого він не пам'ятає. Обвинувачений був проти від'єднання і заважав цьому. Потерпілий також був на місці. Про причину конфлікту пояснювали потерпілий, працівники і обвинувачений. В працівників було розпорядження від'єднати за незаміну лічильника, а ОСОБА_7 , спирався на якісь нормативні акти, що це рішення було незаконне і через це виник конфлікт. Чи погрожував потерпілий комусь у їх присутності він не пам'ятає, в них був просто словесний конфлікт, гучно розмовляли. Свідком нанесення тілесних ушкоджень він не був;
- потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що він працює на посаді юридичного консультанта підрозділу «Уманські енергетичні мережі» та «Черкасиобленерго». 02.08.3023 о 12 год. в його робочий кабінет зайшов начальник комерційної служби Маньківської філії ОСОБА_32 і дав йому завдання виїхати в с.Іваньки, та дати завдання майстру бригади на відключення об'єкту. Також він йому вручив вимогу і акти, що складалися раніше, тобто переписка з споживачем ОСОБА_7 . Суть вимоги полягала в тому, що необхідно було змінити засіб обліку електричної енергії, який уже не підлягав до комерційного використання, у нього сплив термін його повірки і він вже не повірявся. На місце, він виїхав з водієм ОСОБА_10 на службовому автомобілі «Нива», день був сухий і сонячний. Коли вони під'їхати до будівлі то поставили автомобіль на неогородженому майданчику, який там є, на ньому він також бачив автомобіль білого кольору «Рено». Вони почекали 10 хвилин, мала під'їхати бригада централізованого ремонту трансформаторних підстанцій - майстер Лелека, вони працювали в сусідньому селі Тимошівка здається. Коли під'їхав автомобіль УАЗ - бригадний, із приміщення вийшли обвинувачений ОСОБА_7 і його дружина. Обвинуваченого він знав тільки наглядно, зустрічав у Маньківці і в приміщенні суду, і на сторінках в соціальній мереж «Фейсбук», а особисто з ним не був знайомий. Він пред'явив їм документи на підставі яких вимагалось змінити засоби обліку, обвинувачений включив планшет, знімав їх, щось там коментував. Вони вже попереджалися про відключення, розмова тривала 10-15 хв. Після цього він віддав завдання майстру бригади ОСОБА_11 , а обвинувачений запитав хто буде відключати та попросив пред'явили посвідчення. ОСОБА_11 взяв посвідчення, вони здають щорічно екзамени і в цьому посвідченні записано, що він має допуск до робіт в небезпечних умовах, на електроустановках, два електромонтери були на підстанції, вона там недалеко. Коробка на чотири опори, остання біля об'єкта, який повинен бути відключений. Один електромонтер має права верхолаза, підніматися на опору, це ОСОБА_14 і йому допомагав ОСОБА_13 .
Потерпілий зазначив, що він такий же рядовий працівник, як електромонтери, на нього не поширюються якісь там повноваження, він повинен був переконатися, що об'єкт відключений, сісти в службовий автомобіль і поїхати. Він відійшов від автомобіля і наблизився до опори десь посередині дороги, може трохи ближче, там була якась клумба, туя, далі сама опора. До самої опори йому не треба було наближатися, і в цей час він боковим зором побачив, що обвинувачений ОСОБА_7 підійшов до свого автомобіля, відкрив дверцята зі сторони водія і дістав звідти палицю, довжиною метр, діаметр можливо десь чотири сантиметри, і найближче до нього був він, електромонтери в цей час збиралися. Обвинувачений наблизився до нього, став цією палицею розмахувати, спочатку він розмахував хаотично, а потім ударив його цією палицею в ліву сторону в район поясниці. Що робили в цей час електромонтери він не бачив, бо вони були у нього за спиною. Він так зрозумів, що вони далі не просувалися до опори, через що обвинувачений перестав цією палицею розмахувати. Було зрозуміло, що обвинувачений створював умови, щоб не дати бригаді туди піднятися і відключити об'єкт. Потерпілий зауважив, що ще біля автомобіля обвинувачений намагався ударити його - потерпілого палицею у вертикальному напрямку, але у нього в руках був портфель і він підставив його, він ударив тільки раз в бік, а так міг ударити звичайно і по голові, але він підставив портфель і кілька ударів прийшлося по портфелю. Коли потерпілий відштовхнув обвинуваченого від опори, він став махати цією палицею в горизонтальній площині, і тут він ударив потерпілого в ліву сторону разів 5-6, хаотично, удари не порахуєш. Електромонтер піднявся, але там складніше було відключити і тому передумали відключати, через що електромонтер став спускатися донизу і ОСОБА_7 відійшов, перестав завдавати йому тілесні ушкодження. В подальшому обвинувачений ОСОБА_7 знову ж таки хотів у вертикальному напрямку, розмахуючи палицею ударити його, але він знову підставив портфель, удари прийшлися в ліву сторону, потім він цього не відчував, бічна сторона була синя, і по руці ударив, загалом було 6-7 ударів. Коли він приїхав на базу, відчув що болять місця ударів зрозумів, що там є тілесні ушкодження. Під'їхав до поліції, написав заяву, це було 12:45 - 13:00, може 13:10, час він спеціально не засікав. Потім поїхав у поліклініку, черговий лікар його обдивився, описав тілесні ушкодження, дав йому направлення на наступний день до травматолога, який також описав тілесні ушкодження. Четвертого числа він їздив у судово-медичну експертизу, його оглянув експерт, зробив свій висновок, віддав його йому на руки, а він його передав до поліції.
Крім наведених доказів, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджена й наступними письмовими доказами матеріалів кримінального провадження, дослідженими у сукупності судом першої інстанції:
- висновком експерта № 05-7-01/420 від 17.08.2023 року, згідно якого у гр-на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено садно в проекції 4-го ребра по задньо-пахвинній лінії, синець нижньої третини бокового фланку живота зліва, синець нижньої третини лівого передпліччя по задній поверхні, синець верхньої третини лівого стегна.
Дані тілесні ушкодження утворилися від дії твердих тупих предметів, цілком можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові та освідуваним і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Утворення тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_8 , при падінні на тверду площину з положення стоячи чи близького до нього або завданих йому самостійно малоймовірне.
В ділянку проекції 4-го ребра зліва по задньо-пахвинній лінії було нанесено не менше однієї травматичної дії (удару).
В ділянку нижньої третини бокового фланку живота зліва було нанесено не менше однієї травматичної дії (удару).
В ділянку нижньої третини лівого передпліччя по задній поверхні було нанесено не менше однієї травматичної дії (удару).
В ділянку верхньої третини лівого стегна було нанесено не менше однієї травматичної дії (удару).
Утворення тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_8 , при обставинах вказаних ним в ході проведення з ним слідчого експерименту від 11.08.2023 року не виключається.
Утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , при обставинах вказаних свідком ОСОБА_14 , в ході проведення з ним слідчого експерименту від 11.08.2023 року не виключається.
Утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , при обставинах вказаних свідком ОСОБА_13 , в ході проведення з ним слідчого експерименту від 11.08.2023 року не виключається (т. 2 а.с. 236-239);
- висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 04.08.2023 року № 379, згідно якого у гр-на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено садно в проекції 4-го ребра зліва по задньо-пахвинній лінії, синець нижньої третини бокового фланку живота зліва, синець нижньої третини лівого передпліччя по задній поверхні, синець верхньої третини лівого стегна.
Дані тілесні ушкодження утворилися від дії твердих тупих предметів, цілком можливо в час та при обставинах, вказаних освідуваним і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 225-226);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.08.2023 року та диском DVD-RW до протоколу, який проведено т.в.о. начальника СД ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_33 , на території СПД № 1 ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою: смт. Маньківка, вул. Соборна, 24, за участю потерпілого ОСОБА_8 , спеціаліста ОСОБА_34 , статиста ОСОБА_35 , згідно якого встановлено, що потерпілому ОСОБА_8 , запропоновано відтворити обстановку та обставини події, що мали місце 02.08.2023 близько 13 год., щодо спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . На що ОСОБА_8 , погодився та показав, що у вказаний день та час він разом з іншими працівниками Маньківської філії ВСП Уманських енергетичних мереж перебували біля домоволодіння по АДРЕСА_2 , куди приїхали у зв'язку з отриманням від керівництва філії завдання щодо відключення абонента від мережі, а саме: ОСОБА_9 , яка фізичною-особою підприємцем та займається вказаною діяльністю за вищевказаною адресою. Потім ОСОБА_8 , вийшов та спілкувався із ОСОБА_9 , та ОСОБА_7 , яким повідомляв про причини відключення їх від енергомережі. Після чого ОСОБА_7 , підійшов до службового автомобіля та запитав хто буде здійснювати відключення та перевіряв посвідчення працівників енергетичних мереж. А в подальшому коли останні взяли потрібні знаряддя та засоби та мали займатися відключенням абонента від мережі, то ОСОБА_7 , дістав із власного автомобіля дерев'яну палицю довжиною близько 1 м - 1,20 м та діаметром близько 4 см та з метою перешкоди та недопущенню працівників до електроопори, ОСОБА_7 , підійшов ближче де стояв ОСОБА_8 , та почав розмахувати перед ним даною палицею горизонтально. А потім завдав ОСОБА_8 , один удар справа у верхню частину лівого стегна. А після цього ОСОБА_7 , почав завдавати удари палицею вертикально, зверху до низу, таким чином хотів завдати удар в область голови, але ОСОБА_8 , прикрився портфелем з документами, який підняв над головою та удари потрапляли по ньому. Після чого, коли електромонтери вирішили здійснити відключення абонента ОСОБА_9 , на другій електроопорі, куди знову підійшов ОСОБА_7 , та далі знову розмахував дерев'яною палицею та при цьому завдав близько 3-х ударів справа у верхню частину лівого стегна, один удар в нижню частину живота зліва та ще один удар в ділянку лівого плеча ззаду. Потім ОСОБА_7 , наносив ще удари зверху вертикально, але ОСОБА_8 , знову прикривався портфелем. В подальшому, потерпілий ОСОБА_8 , відтворив механізм завданих йому ударів за допомогою статиста (т. 2 а.с. 227-228, т. 3 а.с. 140);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.08.2023 року та диском DVD-RW до протоколу, який проведено т.в.о. начальника СД ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_33 , на території СПД № 1 ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області за участю свідка ОСОБА_13 , спеціаліста ОСОБА_36 , статиста ОСОБА_35 , згідно якого встановлено, що свідку ОСОБА_13 , запропоновано відтворити обстановку та обставини події щодо спричинення ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , що мало місце 02.08.2023 близько 13 год., біля домоволодіння, що розташовується по АДРЕСА_2 , на що ОСОБА_13 , погодився та показав, що дійсно вони отримали завдання щодо відключення абонента від енергомережі в с. Іваньки. По приїзду за вищевказаною адресою, тов же там знаходився юрисконсульт ОСОБА_8 . В подальшому електромонтери брали необхідне знаряддя та мали йти здійснювати відключення, але в цей час ОСОБА_7 , дістав з автомобіля дерев'яну палицю, яка була схожа на держак до лопати та попередив їх, що хто вилізе на стовп, тому він поперебиває ноги. На що останні думали, що ОСОБА_7 , жартує та направилися до опори, але в цей момент ОСОБА_7 , почав розмахувати біля них палицею. В подальшому ОСОБА_8 , підійшов блище та намагався пояснити ОСОБА_7 , що люди здійснюють свою роботу та вони виконують завдання щодо відключення абонента, щоб все ж підпустити електромонтерів до електроопори. Також зазначив, що коли ОСОБА_8 , знаходився біля першої опори, то ОСОБА_7 , завдав останньому, розмахуючи палицею горизонтально в праву та ліву сторони, близько 3-х ударів ОСОБА_8 , а саме в ділянку ніг - верхня частина, бічна сторона живота зліва та в ділянку лівого плеча. Свідок вказав, що біля другої опори, то ОСОБА_7 , за допомогою дерев'яної палиці завдав ОСОБА_8 , ще близько 3-4 ударів, які були відносно тотожні першим ударам. Крім того, свідок додав, що потерпілий ОСОБА_8 , від ударів палицею, захищався власною папкою-портфелем та якби не вона, то б таким чином ОСОБА_8 , були б завдані удари в ділянку голови. Після чого, свідок ОСОБА_13 , за участі статиста та палиці відтворив механізм нанесення ударів ОСОБА_7 , по тілу ОСОБА_8 , та показав нанесення ударів палицею у верхню частину ніг з правої та лівої бічних сторін, тоді в нижню ділянку живота зліва та вобласть лівого плеча зверху. Також свідок вказав, що ОСОБА_8 , перед даною ситуацією та в процесі неї будь-яких неправомірних дій у відношенні ОСОБА_7 , не вчиняв та йому ударів не спричиняв (т. 2 а.с. 229-230, т. 3 а.с. 141);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.08.2023 року та диском DVD-RW до протоколу, який проведено т.в.о. начальника СД ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області на території СПД № 1 ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, за участю свідка ОСОБА_14 , спеціаліста ОСОБА_36 , статиста ОСОБА_35 , згідно якого встановлено, що свідку ОСОБА_14 , запропоновано відтворити обстановку та обставини події, щодо спричинення ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , що мало місце 02.08.2023 близько 13 год., біля домоволодіння , що розташовується по АДРЕСА_2 , на що ОСОБА_14 , погодився та показав, що у вказаний час та місці вони перебували, так як отримали завдання, щодо відключення від електромережі абонента. Разом з ним також перебував юрист ОСОБА_8 , який попередньо спілкувався із власником та роз'яснював їм причини відключення. Після цього вони з юристом пішли до опори з метою відключення вказаного абонента. Але в цей час ОСОБА_7 , положив до автомобіля планшет на який проводив відеозйомку, а з авто дістав палицю довжиною близько 1,5 метри, діаметром 4-5 см, якою почав розмахувати по сторонам та при цьому цілеспрямовано завдав удар з права палицею у верхню частину стегна лівої ноги ОСОБА_8 . Після цього останній почав прикриватися папкою з документами, яку виставляв перед собою та поверх якої завдавав інші удари ОСОБА_7 . При чому, ОСОБА_8 , відходив назад, а ОСОБА_37 , підходив на нього й продовжив вчиняти неправомірні дії. Таким чином, ОСОБА_7 , не давав можливості виконати свої законні дії. Після чого, коли електромонтери вирішили здійснити відключення абонента на іншій електроопорі, що знаходилась поряд, також за ними пішов і ОСОБА_7 , який із собою знову в руках тримав вищевказану дерев'яну палицю. Потім він підійшов до даної електроопори де стояв із палицею, а коли ОСОБА_14 , підійшов до електроопори щоб вилізти на неї, то ОСОБА_7 , підняв дерев'яну палицю та направив її на ОСОБА_14 , таким чином хотів його вдарити. Але в цей момент втрутився юрист ОСОБА_8 , який затулив собою ОСОБА_14 , щоб він міг дістатися до вказаної електроопори, що він і зробив та почав лізти вгору. При цьому, коли він виліз на висоту близько 3,5 м, то вже коли поглянув до низу, то замітив, що ОСОБА_7 , знову завдає тілесні ушкодження ОСОБА_8 , а саме замітив як ОСОБА_7 , наніс удар палицею в ділянку лівого плеча ОСОБА_8 , зверху, далі наносив ще один удар зліва по тілу, але при цьому ОСОБА_8 , закривався папкою з документами. Останній зазначив, що можливо ОСОБА_7 , біля вказаної електроопори завдавав і інші удари по тілу ОСОБА_8 , але він бачив лише ті, що зазначив вище. Після чого, вказані особи конфліктували ще близько 15 хв., але вже без застосування фізичної сили (т. 2 а.с. 231-232, т. 3 а.с. 142);
- листом від 21.08.2023 року № 535 головного інженера ПАТ "Черкасиобленерго" Відокремлений структуриний підрозділ "Уманські енергетичні мережі" Маньківська філія (т. 2 а.с. 241);
- копією попередження про припинення електропостачання від 25.07.2023 року (т. 2 а.с. 242);
- копією завдань № 40 від 02.08.2023 року на виконання робіт з підключення та відключення споживачів за адресою: с. Іваньки, вул. І. Щербини, буд. 28-а/1, споживач ОСОБА_9 , (т. 2 а.с. 243);
- копією наказу № 8-К від 11.03.2008 року про прийняття на роботу ОСОБА_8 на посаду юрисконсульта (т. 2 а.с. 244).
Дослідивши безпосередньо під час судового провадження вищенаведені письмові докази, показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, суд першої інстанції визнав їх належними та допустимими, та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а доводи апелянта щодо відсутності доказів доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення необгрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.
Аналізуючи покази потерпілого та свідків, які вони надали безпосередньо в суді першої інстанції колегія суддів не має сумніву у їх правдивості, оскільки вони за своїм змістом є послідовними, логічними та узгоджуються з письмовими матеріалами кримінального поровадження, а тому є належними доказами у даному кримінальному провадженні та підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Колегія суддів вважає, що показання обвинуваченого щодо заперечення своєї вини є нічим іншим, як способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Суд першої інстанції цілком обгрунтовано сприйняв такі показання критично, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілого, свідків, іншими доказами сторони обвинувачення в їх сукупності та логічному зв'язку.
На думку колегії суддів, з досліджених матеріалів справи вбачається, що місцевий суд дослідив всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, та надав їм належну оцінку, а тому наведені обвинуваченим ОСОБА_7 у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку є необґрунтованими.
Суд відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості та взаємозв'язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Зазначені докази у своїй сукупності спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність закриття кримінального провадження відповідно до вимог п. 1,2,3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України до загальних засад кримінального провадження відноситься в тому числі здійснення провадження із дотриманням принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, який полягає, зокрема, в самостійному обстоюванні як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд дійшов висновку, з яким погодилась колегія суддів апеляційного суду, що цей принцип у повній мірі був реалізованим при розгляді даної справи.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо недоведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286 КК України, а саме, грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, (хуліганство), із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, є необґрунтованими та такими, що спростовані дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами та відповідно підстави для скасування вироку суду відсутні.
Колегія суддів, зауважує, що доводи апелянта про відсутність викладення показів потерпілого ОСОБА_38 у вироку що оскаржується, є свідченням незаконності надання ОСОБА_8 статусу потерпілого, є надуманими та не мотивованими, і це не може вважатися істотним порушенням, що перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обгрунтоване рішення. Крім того, апеляційним судом перевірено звукозапис судового засідання показів потерпілого ОСОБА_8 , ці покази колегією суддів проаналізовано та в сукупності з іншими доказами надано належну оцінку при ухваленні судового рішення.
Що стосується апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність в його діях порушення громадського порядку, оскільки подія відбулася не в громадському місці, а на приватній території, і в його розумінні нанесення тілесних ушкоджень виникло у приватній обстановці із особистих спонукань, і тому не може вважатися хуліганством, то вони є безпідставними з огляду на таке.
Зокрема, безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших кримінальних правопорушень, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок, а проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності від кримінальних правопорушень проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства. Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
На підставі аналізу наявних у провадженні доказів можливо дійти обґрунтованого висновку про те, що мотивом кримінального правопорушення була саме явна неповага до суспільства. Так, після того як між обвинуваченими і потерпілим відбулася розмова, щодо відключення абонента ОСОБА_7 від електромережі, останній дістав з автомобіля дерев'яну палицю, яка була схожа на держак до лопати та попередив електромонтерів що хто вилізе на стовп тому він поперебиває ноги, однак останні вважали це жартом. Проте, в подальшому, після пояснень потерпілого ОСОБА_8 обвинуваченому ОСОБА_7 , що електромонтери виконують свою роботу, ОСОБА_7 почав наносити ОСОБА_8 удари палицею по ногам та по всьому тілу, а ОСОБА_8 від ударів закривався папкою з документами. При цьому, обвинувачений не був раніше знайоми з потерпілим і не мав з ним будь-яких неприязних (взагалі ніяких) стосунків. Тобто головною рушійною силою спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому було бажання протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, що вказує на відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого.
Таким чином, обстановка і обставини події, динаміка їх розвитку та об'єктивні ознаки поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 були зумовлені не особистою неприязню до потерпілого чи конфліктом з ним, а виключно бажанням продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, що супроводжувалось особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним, тому дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.
Щодо посилань обвинуваченого на порушення процесуального права судом при постановленні вироку, так як на його думку, всі докази сторони обвинувачення у формі процесуальних документів, включаючи і висновок медичного експерта, які суддя суду першої інстанції вважає допустимими, створювалися на стадії дізнання, а тому в розумінні ч.1 ст.86 КПК України є недопустимими, є надуманими з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к.
У даному випадку, стверджуючи про недопустимість окремих доказів, обвинувачений ОСОБА_7 не зазначає, яким чином вказані порушення, навіть у разі підтвердження їх існування, позначились на результат судового розгляду або вплинули на його фундаментальні права та свободи, з огляду також й на ту обставину, що зазначені докази були безпосередньо досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні, що у своїй сукупності вказує про безпідставність та неприйнятність зазначених доводів обвинуваченого та, як наслідок, про відсутність істотних порушень норм КПК України, які могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого з приводу направлення обвинувального акту стосовно нього до суду поза межами строку досудового розслідування та наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження;
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців.
Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та у порядку, передбачених КПК України. Водночас, ч. 5 ст. 294 КПК України встановлено, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст. 290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Саме звернення до суду з обвинувальним актом, а не лише його складання, затвердження чи вручення стороні захисту, повинно бути вчинено в рамках строку досудового розслідування. Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 1 липня 2021 року у справі № 752/3218/20 (провадження № 51-2066 км 21).
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Хуліганство відноситься до злочинів, посягання у яких здійснюється, в тому числі, на здоров'я людини.
З сукупного аналізу положень національних нормативних актів можна зробити висновок про те, що спільною ознакою кримінальних правопорушень у сфері хуліганства та інших кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я населення є їх суспільна небезпечність, котра виражається у спричиненні чи загрозі спричинення великої (підвищеної) небезпеки для здоров'я населення.
Натомість, п.10 ч.1 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
З огляду на санкцію ч.4 ст.296 КК України така, згідно вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, а отже положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України, до таких кримінальних проваджень не можуть бути застосовані.
З твердженнями апелянта про те, що він по відношенню до потерпілого ОСОБА_8 діяв у цілях самозахисту, захисту своєї сім'ї, тобто він перебував в стані необхідної оборони, колегія суддів не погоджується, визнає їх неспроможними та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, та надав їм вірну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови №1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» роз'яснив, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання. При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
В ході судового розгляду та дослідження протоколів слідчих експериментів від 11.08.2023 проведених за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , під час проведення яких потерпілий та свідки відтворили усі обставини та механізм нанесення потерпілому обвинуваченим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень 02.08.2023 біля домоволодіння по АДРЕСА_2 , не встановлено, що під час вищевказаних подій існувала будь-яка загроза для життя чи здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , внаслідок чого він потребував захисту від дій потерпілого ОСОБА_8 . Матеріали кримінального провадження не містять даних про таку загрозу, тому відсутній факт перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони.
Колегія суддів зазначає, що у тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання заподіяти шкоди потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
Що стосується інших апеляційних доводів, то вони не спростовують провину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за встановлених судом обставин.
Усі докази, на яких ґрунтується вирок, ретельно перевірені судом і підставно покладені в обґрунтування вироку. З таким процесуальним рішенням колегія суддів погоджується. Будь-яких доказів недопустимості або неналежності доказів апеляційному суду не надано.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 Про практику призначення судами кримінального покарання звертається увага суддів на те, що висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 Про практику призначення судами кримінального покарання суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити із кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).
Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з положень ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції відповідно до вимог статті 65, 66, 67 КК України обґрунтовано врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винуватого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, дані, які характеризують ОСОБА_7 , спосіб його життя, соціальні зв'язки. Згідно характеристики виконавчого комітету Іваньківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_7 , зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 . В сільську раду неодноразово надходили усні скарги від жителів села відносно поведінки ОСОБА_7 . Безпідставно ображає жителів села. На зауваження не реагує. Притягувався до адміністративної відповідальності. Провокує громадян на безпорядок та дестабілізацію в населеному пункті.
Суд врахував, що ОСОБА_7 , на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового обов'язку, та не встановив обставин, що пом'якшують покарання і обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді п'яти років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України - звільнення від відбування покарання з іспитовим строком три роки, та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Надавши правову оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо цивільного позову, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1013,42 грн., правильно встановив, що потерпілий ОСОБА_8 зазнав витрати на лікування, купівлю медичних препаратів, а також на поїздку до судово-медичного експерта в м.Звенигородка та м.Умань, понесені ним витрати підтверджуються автобусними квитками за 04.08.2023 (т.1 а.с.32), квитанцією від 04.08.2023 та чеком від 03.08.2023 (т.1 а.с.33).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
При цьому, як видно з вироку суду, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що ця шкода полягає у тому, що потерпілий зазнав моральних та фізичних страждань, та врахував, те, що для останнього завдання обвинуваченим моральної шкоди як наслідок стала зміна життєвого циклу, що підвищило внутрішнє емоційне напруження, та призвело до душевних переживань.
Враховуючи наведене, керуючись засадами виваженості та розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та справедливого висновку про часткове задоволення моральної шкоди на користь потерпілого в сумі 5000 грн., з чим погоджується і апеляційний суд.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином врахував характер і обсяг страждань потерпілого, їх тривалість і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд з дотриманням вище зазначених вимог закону прийняв обґрунтоване рішення щодо цивільного позову потерпілого в тому числі щодо розміру стягнення моральної шкоди.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_7 є законним, обгрунтованим і вмотивованим, і його слід залишити без змін, підстави для його скасування та закриття провадження в зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, як про це просив обвинувачений в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 17 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді