Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5123/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Номер провадження №11-кп/4805/677/25
Категорія ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК Доповідач ОСОБА_4
09 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_4 ,
суддів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю: секретаря ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №22016060000000030 від 11.07.2016 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 01.05.2025 відносно
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Краматорськ Донецької області, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України і призначено покарання за цими законами:
- за ч.1 ст.258-3 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ч.2 ст.260 КК України - 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Початок строку відбуття покарання обраховано з дня затримання.
Обвинуваченому ОСОБА_10 , до набрання вироком законної сили, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.
Згідно вироку суду, ОСОБА_10 являючись особою, яка не сприймає державну владу в Україні, підтримує злочинні наміри діючої на території Донецької області терористичної організації «донецька народна республіка», керуючись власними переконаннями та, будучи обізнаною про її протиправну діяльність, добровільно вступив до неї та приймав активну участь в її діяльності.
Терорганізація «днр» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримували між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Так, протягом квітня 2014 року невстановленими особами за попередньою змовою, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, утворено незаконні збройні формування шляхом об'єднання двох і більше осіб з метою здійснення терористичних актів, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичними групами, до складу яких увійшли невстановлені досудовим розслідуванням особи, які шляхом здійснення тероризму, тобто суспільно небезпечної діяльності, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вбивств, тортур, залякування населення та органів влади, взяли під збройний контроль частину території Донецької області, до складу якої увійшли адміністративно-територіальні одиниці (райони) та самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села).
Тоді ж, невстановлені досудовим розслідуванням особи, знаходячись в населених пунктах Донецької області України здійснювали публічні заклики до насильницької зміни та повалення конституційного ладу України, захоплення державної влади, вчиняючи з цією метою умисні дії, зокрема пов'язані з розповсюдженням матеріалів з такими закликами шляхом використання засобів масової інформації та мережі «Інтернет».
06.04.2014 року вище визначеними терористичними групами було оточене та захоплене приміщенні Донецької обласної державної адміністрації, розташоване за адресою: м. Донецьк, бульвар Пушкіна, буд. 34, внаслідок чого місто Донецьк перейшло під контроль терористичних груп.
З метою приховування своєї злочинної діяльності, а також визнання «днр», як державного утворення на міжнародному рівні, отримання більш поширеної підтримки серед місцевого населення Донецької області, пропаганди і поширення ідеології створення псевдодержавного утворення на території південно-східної частини України, отримання фінансування та іншого сприяння своєї терористичної діяльності, а також подальшої легітимізації своєї терористичної діяльності, спрямованої на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, ватажками терористичних груп 07.04.2014 року утворено організацію, що відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною під назвою «донецька народна республіка» (далі «днр») шляхом об'єднання окремих терористичних груп у стійке об'єднання трьох і більше осіб, з метою продовження здійснення терористичної діяльності, у межах якого було здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та видано Акт про проголошення державної самостійності «Донецької Народної Республіки», яким публічно закликали місцеве населення до проведення 11.05.2014 року на порушення порядку, встановленого Конституцією України та Законом України «Про всеукраїнський референдум» так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «днр» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
Для реалізації вищезазначеного загального злочинного умислу у складі терористичної організації було утворено так звані «політичний блок» та «силовий блок».
На учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- створення так званих органів державної влади «днр» та організація їх діяльності;
- видання так званих нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;
- організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «днр»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з терористичною організацією «луганська народна республіка» та її керівниками з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності терористичної організації «днр», що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «днр», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «днр» (не передбачених законом збройних формувань) для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «днр» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
На учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань та терористичних груп), відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «днр», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «днр» (не передбачених законом збройних формувань та терористичних груп) та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області;
- вчинення терористичних актів та диверсій на території України;
- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;
- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «днр», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
- організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;
- організація виробництва, налагоджування ремонту деяких видів зброї та бойових припасів, створення військово-промислового комплексу «днр».
Продовжуючи свою терористичну діяльність, спрямовану на зміну меж території та державного кордону України, шляхом відокремлення від України території Донецької області, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, учасники «силового блоку» терористичної організації «днр» на території окремих районів та міст Донецької області вчинили збройні напади та захопили установи органів місцевого самоврядування та будівлі правоохоронних органів, взявши під контроль зазначені території.
З метою захисту територіальної цілісності України 13.04.2014 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
Наказом керівника Антитерористичного центру при СБ України № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення АТО визначені території Донецької та Луганської областей. До проведення АТО згідно ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» залучені військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями ст. 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.
Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «днр» або за їх участі відображено у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за №106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого російською федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за №1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за №337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за №1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організації «днр» та «лнр», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за №145-VIIІ.
Зокрема встановлено, що на початку квітня 2014 року громадянин України ОСОБА_10 , (позивний « ОСОБА_11 »), перебуваючи в м. Краматорську Донецької області будучи достовірно обізнаним про те, що вище вказана терористична організація діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції став її учасником.
Усвідомлюючи таку мету терористичної організації «днр», передбачаючи та бажаючи її настання, ОСОБА_10 після звільнення м. Краматорськ Донецької області від зазначених незаконних збройних формувань, переїхав до м. Донецьк, де у вересні 2014 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, вступив до лав так званого розвідувального управління республіканської гвардії «днр» на посаду командира роти військової розвідки та отримав «військове звання» - «капітан». У вказаному НЗФ ОСОБА_10 перебував до березня 2016 року.
До його функціональних обов'язків, як командира роти та прямого начальника ввіреного йому особового складу НЗФ, входило: підтримання постійної бойової готовності підрозділу та виконання бойових завдань проти сил АТО, бойова підготовка, виховання та військова дисципліна особового складу. Крім того, ОСОБА_10 ніс пряму відповідальність за підтримування у належному стані внутрішнього порядку в роті, а також за стан і збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна підрозділу.
Після чого, ОСОБА_10 , точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перейшов для подальшого проходження військової служби до п'ятого окремого батальйону територіальної оборони на посаду командира 2-ї роти (далі - 5 ОБТрО), який, на даний час, підпорядкований 3-й окремій мотострілковій бригаді т.зв. 1 армійського корпусу міністерства оборони "днр" та періодично перебуває у місцях збройних сутичок між національними військовими формуваннями України та бойовиками "днр".
У вказаному підрозділі ОСОБА_10 також виконує функціональні обов'язки командира роти, тобто прямого начальника ввіреного йому особового складу НЗФ, а саме: підтримує постійну бойову готовність підрозділу та виконує бойові завдання проти сил АТО (зафіксовано участь ОСОБА_10 та підлеглих йому бойовиків у бойових діях в районі населених пунктів Донецьк, Авдіївка, Новоселівка друга Ясинуватського району та інших), здійснює бойову підготовку, підтримує військову дисципліну особового складу. Крім того, ОСОБА_10 несе пряму відповідальність за підтримування у належному стані внутрішнього порядку в роті, а також за стан і збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна підрозділу.
З цією метою, у період з вересня 2014 року і по червень 2016 року перебуваючи у передмісті та околицях м. Донецька та Донецької області (м. Донецьк, Авдіївка, Новоселівка друга Ясинуватського району та інших) ОСОБА_10 , виконуючи покладені на нього функціональні обов'язки, для досягнення спільної злочинної мети вказаної організації, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та те що він є учасником силового блоку терористичної організації, вів збройний опір, розвідку, корегував обстріли позицій сил АТО, незаконно протидіяв та перешкоджав виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.
Зокрема, 16.05.2016 близько 21 години 30 хвилин, під його безпосереднім керівництвом, на 41 км. залізничного перегону Ясинувата-Скотовата, в напрямку м. Костянтинівка, встановили вибуховий пристрій, внаслідок чого було пошкоджено електровоз ВЛ8 № 1429, який належить Краснолиманському депо регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця»;
30.05.2016 та 02.06.2016 близько 16 години координував та керував обстрілами позицій сил АТО в районі с. Новоселівка друга Ясинуватського району Донецької області з мінометів та стрілецької зброї.
А також 12.11.2015 року приймав участь в організації облаштування НЗФ вогневих позиції в дачному масиві «Трудовські» розміщеному в Петровському районі м. Донецька поряд з вул. Москвіна, паралельно залізниці, координати: 47°56'26.6»N 37°36'09.2»E.
Крім того, ОСОБА_10 підтримує систематичні контакти із керівним та рядовим складом розвідувальних підрозділів терористичної організації "днр", вчиняє дії, направлені на здобування актуальних розвідданих щодо місцезнаходження, планів та намірів окремих підрозділів ЗСУ. З даною метою він залучає до інформаторської діяльності на користь "днр" осіб числа мешканців підконтрольних українській владі населених пунктів.
Також встановлено, що незаконні збройні формування - «розвідувальне управління республіканської гвардії «днр» та «п'ятий окремий батальйон територіальної оборони» мають організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну. У вказаних незаконних збройних формуваннях проводиться військова, стройова та фізична підготовка, підрозділи озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також тяжким військовим озброєнням. Крім того, в зазначених формуваннях визначено механізм вступу до них, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, які полягають в протистоянні правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_10 будучи членом терористичної організації «днр», на виконання вказівок командування вказаних незаконних збройних формувань, відповідно до своїх функціональних обов'язків на посадах командира роти здійснював наступне:
- управляв діями підлеглих бойовиків;
- забезпечував боєздатність підлеглого йому підрозділу;
- проводив розвідку та корегував обстріли позицій сил АТО;
- здійснював збройний опір, незаконну протидію та перешкоджав виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, як незаконний, а своїм рішенням на підставі ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, без конфіскації майна. При цьому, звертає увагу, що суд першої інстанції належно не врахував, що хоча згідно санкції ч.1 ст.258-3 КК України покарання визначено від 8 до 15 років позбавлення волі, обставини які сам і встановив пом'якшуючими, а саме: те, що ОСОБА_12 раніше не судимий, на обліках в спеціалізованих медичних закладах не перебував, разом з цим, визначивши розмір покарання - 12 років з конфіскацією всього майна.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також вирок суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дотримався вище наведених вимог закону.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження, їх кримінально-правова кваліфікація, доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України в апеляційному порядку сторонами кримінального провадження не оскаржено, а тому вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Предметом апеляційного розгляду у цій справі є призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_10 .
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через його суворість при призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Згідно зі ст.414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання (постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к та інші).
При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_10 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень: ч.1 ст. 258-3 КК України, згідно ч.5 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, ч.2 ст.260 КК України, згідно з ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином, його суспільну небезпеку, конкретні обставини вчинення злочинних дій. Належно враховано судом й характеризуючі особу обвинуваченого дані, зокрема, те, що ОСОБА_10 раніше не судимий, на обліках в спеціалізованих медичних закладах не перебуває.
Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції взяв до уваги відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини, у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У справі "Бакланов проти росії" від 09.06.2005 та "Фрізен проти росії" від 24.03.2005, суд зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним", а у справі "Ізмайлов проти росії" від 16.10.2008 суд встановив, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".
Колегія суддів погоджується з встановленими судом обставинами, які впливають на вид і розмір покарання, й вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України відповідає загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і це покарання, за своїм видом і розміром є таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Підстав для пом'якшення ОСОБА_9 призначеного судом покарання, колегією суддів не встановлено. Даних про наявність обставин, що є пом'якшуючими покарання обвинуваченого, з огляду на положення ст. 66 КК України, або можуть бути визнані такими, стороною захисту не надано і з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
Твердження захисника про те, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_10 раніше не судимий, на обліках в спеціалізованих медичних закладах не перебував є безпідставними, оскільки ці обставини повністю враховані судом при призначенні покарання та взяті до уваги у сукупності з іншими обставинами провадження.
В апеляційній скарзі не зазначені конкретні обставини або докази, які б свідчили про невідповідність покарання, призначеного обвинуваченому судом першої інстанції, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі захисника - відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 01.05.2025 відносно ОСОБА_10 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою на протязі того ж часу з моменту отримання копії рушення.
Судді :