Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2224/25 Головуючий у 1-й інст.
Номер провадження №23-з/4805/48/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
15 жовтня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Житомирі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Григорусь Н.Й. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн в дохід держави без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
17.09.2025 через електронну систему суду ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Григорусь Н.Й. Обґрунтовує відвід тим, що суддя Григорусь Н.Й. неодноразово приймала участь у кримінальному провадженні № 274/5495/18 за участю ОСОБА_1 . На його думку, ці обставини створюють сумніви у неупередженості судді під час розгляду цієї справи.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити з таких підстав.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить підстав та порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, в зв'язку з чим за аналогією закону слід керуватись нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
При цьому не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.
Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути обґрунтованими та доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо відвід не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект, а саме наявність безсторонності, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі "Ilie v. Romania", заява № 26220/10).
Як вбачається з матеріалів справи, у справі №274/5795/18 ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року у складі головуючого судді Кіянової С.В., суддів: Жизнєвського Ю.В., Григорусь Н.Й. задоволено подання голови Червоноармійського районного суду Житомирської області Гуц О.В. Кримінальне провадження №12018060000000167 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4,7 ч.2 ст.115 КК України, передано для розгляду до Богунського районного суду м. Житомира.
На думку ОСОБА_1 участь судді Григорусь Н.Й. у розгляді справи №274/5795/18, є підставою для відводу судді у адміністративній справі №274/2224/25.
Водночас, апеляційний суд вважає, що заявлений відвід є необґрунтованим і безпідставним, оскільки сам по собі факт участі судді Григорусь Н.Й. у кримінальному провадженні №274/5795/18 відносно ОСОБА_1 не свідчить про наявність обставин, які б могли викликати сумніви у її неупередженості під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Доводи заявника ґрунтуються виключно на власних суб'єктивних міркуваннях про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, які б достовірно свідчили про наявність підстав, передбачених ст.75 КПК України.
Обставини, які б виключали участь судді Григорусь Н.Й. у розгляді даної справи, в ході розгляду заяви про відвід не встановлені, відтак заява про відвід задоволенню не підлягає.
Європейський Суд з прав людини у пункті 35 справи «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), рішення від 26 жовтня 1988 року, і, в подальшому, постійно підкреслює, що зацікавлена особа повинна проявляти старанність при виконанні процедурних кроків, що стосуються неї, утримуватися від використання тактики відстрочки і використовувати можливості, передбачені національним законодавством, для скорочення розгляду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що діючи в рамках дозволеної поведінки - права на відвід суддів, учасники процесу повинні використовувати це право з метою, що не протирічить цілям правосуддя, а саме не затягувати процес та не перешкоджати його здійсненню, а добросовісно користуватися процесуальними правами.
Керуючись ст.8 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.283, 294 КУпАП, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Григорусь Н.Й. відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М.Галацевич