Справа № 158/3406/24 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.
Провадження № 22-ц/802/1129/25 Доповідач: Данилюк В. А.
09 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
секретаря Трикош Н. І.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним дублікату заповіту, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2025 року,
Адвокат Чистякова Т. О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним дублікату заповіту.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним дублікату заповіту залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Роз'яснено позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала є незаконною через невжиття заходів судом щодо забезпечення доступу до правосуддя, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити справу для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
В судовому засідання представ позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Залишаючи без розгляду ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним дублікату заповіту, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Чистякова Т. О., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про проведення судових засідань у їх відсутності не подали.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача, зокрема ч. 5 цієї статті передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З матеріалів справи убачається, що 26.11.2024 року від адвоката Чистякової Т. О. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 14.00 год. 03.12.2024 року в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 листопада 2024 року клопотання було задоволено Ухвалено підготовче засідання, призначене на 14 год.00 хв. 03.12.2024 року, у цій справі провести в режимі відео конференції з можливістю представника позивача ОСОБА_1 брати участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судом встановлено, що в судові засідання по суті, які були призначені на 18.06.2025 року та 26.08.2025 року позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Чистякова Т. О. не з'явилися, хоча завчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних листів та телефонограмою (а.с. 181 зворот, 187, 195 зворот).
Таким чином, стороні позивача було достовірно відомо про два останні судові засідання, однак, до суду останні не з'явилися і заяв про розгляд справи у їх відсутності не подавали.
При цьому, будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від представника позивача Чистякової Т. О. на адресу суду та електронний кабінет суду також не надходило.
Відтак, позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилися без поважних причин, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Відтак, суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач ОСОБА_2 не отримував повісток на судові засідання, не заслуговують на увагу, оскільки представник позивача адвокат Чистякова Т. О. була повідомлена про час і місце розгляду справи через «Електронний суд», а відповідно до ст.. сторона у такому випадку вважається повідомленою про час і місце розгляду справи.
Щодо незабезпечення участі представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що наголошується в апеляційній скарзі, то слід звернути увагу, що ухвалою суду було задоволено клопотання представника про участь в режимі відеоконференції лише в підготовчому судовому засіданні, призначеному на 03 грудня 2024 року, як було зазначено у заяві адвоката.
При цьому представнику позивача в ухвалі було роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відео конференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав заяву.
Тому покликання в апеляційній скарзі на невжиття заходів судом щодо забезпечення доступу до правосуддя є безпідставними.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 серпня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді :