Справа № 161/308/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/1099/25 Доповідач: Карпук А. К.
15 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2025 року та апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 поданою її представником ОСОБА_4 на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня 2025 року в складі судді Присяжнюк Л. М.,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 18.09.2023 о 08 год. 45 хв. в м.Луцьк по вул. Рівненській, 56, відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання з лівої смуги у праву смугу, не надала переваги в русі транспортному засобу «Audi А5» , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухалась в попутному напрямку по тій смузі, у яку вона мала намір перестроїтись, допустила зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим позивачу завдано матеріальних та моральних збитків.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2023 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 15 273,24 грн, проте вказана виплата не покрила всієї вартості матеріальної шкоди, спричиненої позивачу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.
Загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 49780 грн, що підтверджується актом виконаних робіт.
З урахуванням викладеного просила стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь різницю між реальними збитками та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 34 596,74 грн.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю позивача було завдано пошкоджень, що позбавило її можливості використовувати транспортний засіб у звичайному режимі та вплинуло на її емоційний стан та здоров'я, а тому просила також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. Також просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та сплачений судовий збір - 1211,20 грн.
Ухвалою суду від 27 серпня 2024 року змінено процесуальний статус Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, на співвідповідача по справі.
24 лютого 2025 року позивач подала уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» майнову шкоду в сумі 28338,37 грн та моральну шкоду в сумі 2 1283,08 грн; з ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі - 6118,39 грн, моральну шкоду - 22 816,82 грн; з ПАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 судові витрати - 1211,20 грн, витрати на правничу допомогу - 10 000 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від14 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 21 111 грн 43 коп. майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3500 гривень моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 серпня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 гривень за проведення судово-автотоварознавчої експертизи.
Стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» в користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 185 гривень 80 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1025 гр. 40 копійок судового збору.
В апеляційній скарзі позивачка просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 21 111 грн 43 коп. майнової шкоди, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6118,39 грн майнової шкоди, 25000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з відповідачів на її користь 11211,20 грн судових витрат.
Вказує, що суд безпідставно не стягнув з відповідача ОСОБА_2 різниці між розміром заподіяної шкоди та розміром страхового відшкодування, не відшкодував позивачеві витрат на професійну правничу допомогу, про що було заявлено в позовній заяві та надано відповідні докази, неправильно розподілив судові витрати.
Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що позивач оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні заподіяної майнової та моральної шкоди з ОСОБА_2 та розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 07.08.2025 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, покликається на те, що суд безпідставно відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, у той час як відповідачка не надала заперечень проти таких вимог. Відповідач надала докази на підтвердження понесених витрат, зокрема, копію договору про надання правничої допомоги, копії квитанцій, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт.
У відзиві на апеляційні скарги відповідач ПАТ НАСК «Оранта» заперечує щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що позивач просить стягнути вартість і тих послуг, які фактично надані не були, зауважує, що судом задоволено позовні вимоги частково. Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 , то вважає правильним висновок суду про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представник відповідача не заявляв до закінчення судових дебатів про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу упродовж п'яти днів з моменту ухвалення рішення. Також вважає заявлений розмір витрат неспімірним із складністю справи.
Відповідно до приписів статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже апеляційний суд перевіряє законність судових рішень в оскарженій частині.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у даній справі є 15.10.2025, тобто дата складення повного судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Луцьк по вул. Рівненській, 56, 18.09.2023 о 08 год. 45 хв. під час перестроювання з лівої смуги у праву смугу, не надала переваги в русі транспортному засобу «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухалась в попутному напрямку по тій смузі, яку вона мала намір перестроїтись, допустила зіткнення.
Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим позивачу завдано матеріальних та моральних збитків. За даним фактом відносно ОСОБА_2 складено протокол серії ААД № 1506633 від 18.09.2023 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2023 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 15).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована в ПАТ НАСК «Оранта», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 42413522 від 20.06.2023. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн .
В судовому засіданні встановлено, що 10.09.2023 ПАТ НАСК «Оранта» складено протокол огляду транспортного засобу «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі якого та заяви потерпілої ОСОБА_1 , в подальшому здійснено розрахунок страхового відшкодування, який становить 15 273,24 грн.
На підставі страхового акту від 25.10.2023 ПАТ НАСК «Оранта» в межах ліміту відповідальності за полісом № АТ 42413522 від 20.06.2023 здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 15 273,24 грн, що підтверджується копією виписки з рахунку ОСОБА_1 про зарахування коштів.
Згідно з висновком експерта № 0018 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 05.01.2024 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 18.09.2023 в цінах на ДТП 18.09.2023, з врахуванням заміни лівих передніх дверей становить 43661,61 грн. Вартість відновлювального ремонту «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент проведення експертизи, з врахуванням заміни лівих передніх дверей становить 79217,09 грн. Вартість відновлювального ремонту «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, на момент проведення експертизи із врахуванням заміни лівих передніх дверей становить 43661,61 грн.
Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відремонтувала автомобіль.
Згідно з товарним чеком від 01.10.2023, виданим ФОП ОСОБА_5 , який є платником єдиного внеску, вартість придбаних передніх дверей становить 15 560 грн., згідно з актом виконаних робіт від 07.10.2023 № А091, виданим ФОП ОСОБА_6 , який є платником єдиного внеску, ОСОБА_1 понесла витрати на ремонт ушкодженого автомобіля 34220 грн.
Отже позивач поніс фактичні витрати на ремонт автомобіля з врахуванням заміни ушкоджених лівих передніх дверей на нові у розмірі 49780 грн.(вартість відновлювального ремонту «Audi А5», д.н.з. НОМЕР_2 визначена експертом, з врахуванням заміни лівих передніх дверей становить 79217,09 грн).
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржених частинах не відповідають.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Щодо відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідачки та отримання позивачкою від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 15273.24 грн. Предметом спору у цій справі є відшкодування моральної шкоди та стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постановах: від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20), ), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) , від 02 лютого 2022 у справі № 757/5413/16, від 12 липня 2023 у справі № 591/1861/22 (провадження № 61-2507св23), які водночас узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, на яку послався суд першої інстанції.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, який визначався з урахуванням фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, то із ОСОБА_7 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування фізичного зносу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди відповідачем ОСОБА_2 суд не звернув уваги, що різниця між виплаченою позивачу ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу та дійшов помилкового висновку, що у справах за позовами про відшкодування шкоди, яка не перевищує страхового ліміту, відшкодування здійснюється виключно страховиком.
За таких обставин саме відповідачка ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити позивачці таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), розмір якої становить 6118,63 грн.
Відповідно до змісту статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди відповідачкою ОСОБА_2 , тому судове рішення в частині відмови у стягненні майнової шкоди з ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову до відповідачки ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та стягнення з останньої на користь позивачки 6118,63 грн. на відшкодування шкоди, яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3500 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідачкоб ОСОБА_2 .
Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди аналогічні викладеним в позовній заяві, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків судів в цій частині.
Встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відповідачкою ОСОБА_2 колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 в цій частині необхідно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення в зазначеній частині - без змін.
Щодо апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 07.08.2025 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що подаючи відзив на уточнену позовну заяву, який відповідно до приписів частини другої статті 174 ЦПК України, є першою заявою по суті, відповідачка ОСОБА_2 та її представник , усупереч вимог пункту 8 ч.3 статті 178 ЦПК України, не навели орієнтованого розрахунку судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі відповідачка та її представник не зробили відповідної заяви про намір подати докази про розмір витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аргументи апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції зводяться до того, що на думку відповідачки , ухвалення судом рішення про відмову в позові до ОСОБА_2 і відсутність заперечень позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, слугувало підставою для відшкодування понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі на підставі наданих доказів як про розмір наданої допомоги і про перелік виконаних робіт, так і про її оплату.
Такі доводи не узгоджуються із вимогами частини 8 статті 141 ЦПК України.
Зокрема, згідно з ч. 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже цією нормою встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі їх доведеності стягуються судом, якщо докази подані до закінчення судових дебатів, або якщо такі докази подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Встановивши, що відповідної заяви відповідачкою ОСОБА_2 та її представником зроблено не було, суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди ОСОБА_2 та частково задовольняючи їх (в частині відшкодування моральної шкоди) обґрунтовано відмовив у стягненні таких витрат з мотивів недотримання представником відповідачки вимог ч.8 статті 141 ЦПК України щодо необхідності зробити заяву до закінчення судових дебатів, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 на додаткове рішення є безпідставною та до задоволення не підлягає. Оскаржене додаткове рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу є законним і обґрунтованим.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої - третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст. 270 ЦПК України , додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою.
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 , тому змінює розподіл судових витрат, проведених Луцьким міськрайонним судом при ухваленні рішення від 14 липня 2025 року та при ухваленні додаткового рішення від 07 серпня 2025 року та доходить висновку про скасування додаткового рішення в частині стягнення витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 5500 гривень, та в частині стягнення судового збору.
Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 07 серпня 2025 року, яке переглядалось апеляційним судом в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідачки за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 , залишається в силі.
Здійснюючи розподіл інших судових витрат колегія суддів виходить з такого.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Вимога про стягнення моральної шкоди відноситься до вимог майнового характеру, оскільки визначена в грошовому виразі.
Отже, ураховуючи зміст позовної заяви, ціна позову у цій справі становить 59456,66 грн.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору необхідно визначити, який розмір судового збору належало сплатити позивачці при зверненні з позовом.
Відповідно до п.1 частини першої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Тому розмір судового збору у цій справі позивачем сплачено у розмірі 1211,20 грн, тобто не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01січня 2024 року.
Розмір задоволених позовних вимог до відповідача ПАТ НАСК «Оранта» становить 35.51%, відповідно на користь позивачки з цього відповідача необхідно стягнути 430,10 грн сплаченого судового збору, а з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки належить стягнути 195,97 грн. судового збору виходячи із 16.18% задоволених позовних вимог.
При зверненні з апеляційною скаргою позивач ОСОБА_1 сплатила 1452,66 грн. судового збору, оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено частково (стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 6118 гривень 39 копійок на відшкодування майнової шкоди, що становить 75,04% вимог апеляційної скарги), то з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки необхідно стягнути 1090,08 грн. (1452,66грн х 74,04%).
За проведення експертизи відповідачка ОСОБА_2 сплатила 5500 грн., висновок експерта враховано судом при вирішенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, відсоток задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди з відповідачки ОСОБА_2 - 100%, тому відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, правові підстави для компенсації відповідачці витрат на проведення експертизи відсутні.
В позовній заяві позивачка просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень. На підтвердження понесених витрат подала договір про надання професійної правничої допомоги від 02 січня 2024 року, додаткову угоду до договору про встановлення розміру гонорару у розмірі 10000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 05 січня 2024 року з переліком наданих послуг, затраченим часом та вартістю послуг. В акті зазначено вартість таких послуг: надання усної консультації - 1 година -5 00 грн., вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів 2 години - 1000, грн., підготовка адвокатського запиту до НАСК «Оранта» 1 година - 500 грн., вивчення останньої судової практики - 2 години - 1000 гривень, підготовка апеляційної скарги 6 годин - 3000 гривень, представлення інтересів в суді - 4000 гривень.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_2 заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що позивачка не подала детального опису виконаних робіт, розмір витрат є явно завищеним та не відповідає об'єму наданих послуг, просить у стягненні судових витрат відмовити.
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом позивачки було надано професійну правничу допомогу, зазначену в акті виконаних робіт, останній брав участь в судових засіданнях, подавав апеляційну скаргу.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів дійшла висновку, що понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн. підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог, такий розмір є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт, відповідає критерію розумності, справедливості. Колегія суддів вважає безпідставними вимоги про відшкодування витрат у розмірі 500 гривень за підготовку адвокатського запиту до страхової компанії, оскільки в матеріалах справи відсутній такий запит. Також вивчення судової практики, вивчення відповідних документів не належить до судових витрат,є складовою підготовки адвоката до розгляду справи, а тому оцінену вартість такої роботи у розмірі 1000 гривень також необхідно виключити з розрахунку.
Колегія суддів враховує відсоток задоволених позовних вимог до кожного із відповідачів та доходить висновку, що на користь позивачки належать стягнути витрати на професійну правничу допомогу у таких розмірах: з відповідача НАСК «Оранта» - 3018.35 грн.(8500 грн. х 35.51%), а з відповідачки ОСОБА_2 - 1375.30 грн. (8500 грн. х16.18%).
У зв"язку із частковоим задоволенням апеляційної скарги, належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог 1090.08 грн. судового збору за подання апеляцйної скарги.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_4 залишити без задоволення, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 07 серпня 2025 року в даній справі в оскарженій частині про відмову у стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_2 залишити без змін.
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суд від 14 липня 2025 року в оскарженій частині про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 залишити без змін.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 14 липня 2025 року в оскарженій частині про відмову у стягненні майнової шкоди з відповідача ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 6118 гривень 39 копійок (шість тисяч сто вісімндцять гривень тридцять дев'ять копійок) на відшкодування майнової шкоди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 430,10 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, 3018,35 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 195,97 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1375,30 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1090,08 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 07 серпня 2025 року в частині стягнення витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи та в частині стягнення судового збору скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених ч.2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді