Справа №760/21464/25 1-в/760/271/25
13 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
В складі: головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участі: прокурора - ОСОБА_3
розглянувши клопотання провідного інспектора Солом'янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магдебург Німеччина, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 04.03.2020 року Святошинським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 НМДГ що становить 850 грн., ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2021 року на підставі ч .5 ст. 53 КК України невідбуте покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді громадських робіт строком на 50 годин, раніше не судимого, -
04.08.2025 року з Солом'янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області надійшло клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року відносно ОСОБА_4 надійшли для виконання до Солом'янського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області 02.03.2021 року.
Вирок Святошинського районного суду м. Києві від 04.03.2020 року набрав законної сили 06.04.2020 року.
Станом на сьогоднішній день та відповідно до чинного законодавства строки давності виконання обвинувального вироку суду закінчились, а відповідно, до п. 1 ч. 1 статті 80 КК України: особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у продовж двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Згідно відомостей які зазначені у вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року гр. ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_2 , однак проведеною нами перевіркою місце проживання не підтвердилось, так як, за зазначеною адресою відсутні багатоповерхові будинки. Місце проживання засудженого на етапі досудового слідства не було встановлено належним чином.
У відповідності до розділу XI наказу № 272/5 від 29.01.2019 року «Про за твердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі» з дня встановлення факту залишення засудженою особою місця проживання невідкладно проводились першочергові заходи з виявлення засудженої особи.
Однак, вжитими заходами не виявилось можливим встановити місце знаходження гр. ОСОБА_4 .
Керуючись п. п. 7 п. 6 ч. 5 ст. 36 Кримінально-виконавчого кодексу України та розділом XI наказу № 272/5 від 29.01.2019 року «Про затвердження Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі» 31.08.2021 року на адресу Солом'янського УП ГУНП в м. Києві нами були передані матеріали початкового розшуку стосовно гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оголошення розшуку засудженого.
Працівниками відділу кримінальної поліції Солом'янського УП ГУНП в м. Києві 06.01.2022 року відносно засудженого було заведено РС № 09-167.
З інформації Солом'янського УП ГУПН в м. Києві працівниками відділу кримінальної поліції 26.12.2022 року було встановлено місцезнаходження ОСОБА_4 , та закрито РС.
В ході проведений заходів розшуку було встановлено, що гр. ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6/14/3092 від 20.09.2023 року після затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «ПРО ЗАГАЛЬНУ МОБІЛІЗАЦІЇ», з 12.04.2023 року призваний на військову службу під час мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом Начальника північного Київського територіального управління Національної гвардії України від 03.11.2023 № 58 о/с переведений у військову частину НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витяг з наказу № 266 від 08.11.2023.
Відповідно до наказу НПКТУ від 28.12.2023 №70 о/с військовослужбовець ОСОБА_4 переміщений до військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до відомостей щодо джерел виплачених доходів підоблікових осіб, отриманих засобами СРЗО, встановлено що гр. ОСОБА_4 отримує заробітну плату по коду 185- військовослужбовець.
Відповідно до вимоги УТАП ГУНП у м. Києві гр. ОСОБА_4 , з моменту винесення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року, до кримінальної відповідальності не притягувався, нових злочинів не скоював. В розшуку не перебуває.
Інші підстави для зупинки перебігу строків давності відсутні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане органом пробації клопотання підтримала, не заперечувала проти розгляду клопотання без представника органу пробації та засудженого
ОСОБА_4 .
Суд заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Із змісту ч. 1 ст. 80 КК України вбачається, що: особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Згідно з ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15 (постанова від 24.12.2015) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3
ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає його винним у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2020 відносно ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн., ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2021 року на підставі ч. 5 ст. 53 КК України невідбуте покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді громадських робіт строком на 50 годин, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, суд вважає, що подання підлягає до задоволення, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст. 539 КПК України, ст. 152 КВК України, суд, -
Клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного 04.03.2020 року Святошинським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн., ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2021 року на підставі ч. 5 ст. 53 КК України невідбуте покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді громадських робіт строком на 50 годин, у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1