Справа № 754/7130/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10585/2025
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування житловим приміщенням,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року, ухвалених під головуванням судді Зотько Т.А.,-
встановив:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити у користування ОСОБА_1 кімнату площею 15, 7 кв.м.; залишити в спільному користуванні співвласників: коридор 9,6 кв.м., кухню 9,3 кв.м., ванну 2,6 кв.м., убиральню 1,0 кв.м., балкон 30 % 0,8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/4.
Відповідачі, незважаючи на встановлений та погоджений порядок користування квартирою, порушують права ОСОБА_1 щодо користування нерухомим майном, заходять під час його відсутності до кімнати та розпоряджаються його особистими речами.
У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою.
Позивач просила встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити у користування ОСОБА_4 кімнату площею 15, 7 кв.м.; залишити в спільному користуванні співвласників: коридор 9,6 кв.м., кухню 9,3 кв.м., ванну 2,6 кв.м., убиральню 1,0 кв.м., балкон 30 % 0,8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 робила ремонт у квартирі та купувала побутову техніку. ОСОБА_4 користується кімнатою площею 8, 1 кв.м., ОСОБА_3 - кімнатою 17,1 кв.м., ОСОБА_2 - кімнатою 12, 3 кв.м., ОСОБА_1 - кімнатою 15, 7 кв.м.
ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 не має у власності іншого житла.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.
У березні 2025 року представник ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду та просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 38 200 грн 00 коп. та витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 342 грн 49 коп.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року названу заяву задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у загальному розмірі 17 800 грн 00 коп.
У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить: рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог первісного позову; додаткове рішення суду скасувати.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.
ОСОБА_4 та її представник проти апеляційної скарги не заперечили.
ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Рішення суду в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням ОСОБА_1 позивачем не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що виділ позивачу кімнати площею 15, 7 кв.м. є значним відхиленням від його реальної частки у спільному майні. Позовні вимоги первісного позову щодо порядку користування квартирою суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, оскільки права ОСОБА_4 зазнають значного обмеження в порівнянні з ОСОБА_1 .
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , в рівних частках по 1/4.
Квартира складається із чотирьох житлових кімнат (17, 1 кв. м.; 8, 1 кв. м.; 12, 3 кв. м.;15, 7 кв. м.), коридору 9, 6 кв. м.; кухні 9, 3 кв. м.; ванної кімнати 2, 6 кв. м.; вбиральні 1, 0 кв. м; балкону 30 % 0, 8 кв. м.; лоджії 50 % 1, 8 кв. м.; лоджії 50 % 1, 8 кв. м., всього 80,1 кв.м. Всі кімнати є окремо ізолюванні одна від одної та дозволяють використовувати їх окремо.
У спірній квартирі ОСОБА_1 спільно проживає з відповідачами з початку 80-х років, однак був зареєстрований за даною адресою з 1993 року.
ОСОБА_1 зазначав, що між співвласниками було погоджено та встановлено порядок користування квартирою, а саме: у користуванні позивача залишилася кімната, площею 15, 7 кв. м., у користуванні відповідачів залишаються інші житлові кімнати.
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що між сторонами існують конфлікти щодо порядку користування спірною квартирою, незважаючи на домовленість. Відповідачі без його відома заходять до кімнати та користуються його речами на власний розсуд.
Враховуючи, що співвласники не можуть самостійно дійти згоди щодо користування житловими кімнатами, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та просить виділити йому у користування кімнату, площею 15, 7 кв. м. та залишити в спільному користуванні: коридор 9, 6 кв.м., кухню 9, 3 кв.м., ванну 2, 6 кв.м., убиральню 1, 0 кв.м., балкон 30 % 0, 8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321
ЦК України).
За ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
Аналіз положень ст. 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21), від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22), від 18 грудня 2024 року у справі № 203/5356/23 (провадження № 61-13543св24).
При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно (постанова Верховного Судувід 25 лютого 2021 року у справі № 761/36267/16-ц).
Правовідносини щодо встановлення порядку користування майном не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, а суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, співмірні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. Допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі№ 486/171/18).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі за № 725/5612/23 зазначено: «Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення порядку користування спірним житловим приміщенням, суд апеляційної інстанції не врахував наявність між співвласниками такого майна спору щодо користування ним, хоча судом апеляційної інстанції встановлено цей факт. У зв'язку із цим Верховний Суд відхиляє доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що між сторонами конфліктні відносини відсутні, так як це судом встановлено і такі мотиви суду відповідач у касаційному порядку не оскаржив.
Таким чином, відмова суду апеляційної інстанції у встановленні порядку користування спірним майном призводить до правової невизначеності у спірних правовідносин та відсутності реальної можливості у позивача реалізувати своє право на користування належним йому майном.»
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2021 року, а ОСОБА_4 у грудні 2021 року звернулись до суду із позовами, у яких просили встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, сама наявність у провадженні суду зазначеної цивільної справи свідчить про існуючий спір між сторонами щодо порядку користування вказаною квартирою.
Враховуючи, що сторони не змогли за взаємною згодою добровільно вирішити питання користування квартирою АДРЕСА_1 та за наявності конфліктної ситуації, колегія суддів вважає за необхідне встановити порядок користування квартирою її співвласниками.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку невстановлення конкретного порядку користування квартирою між сторонами, вказане може призвести до виникнення в майбутньому іншого спору між співвласниками, у тому числі про стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно, оскільки сторонами не заперечується наявність неприязних відносин та неодноразових конфліктних ситуацій щодо користування квартирою. Та у випадку невиконання зобов'язання іншими співвласниками щодо сплати грошової компенсації за належну частку квартири, існує вірогідність до збільшення такої заборгованості, що може призвести до вибуття із права власності такого нерухомого майна.
Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову про встановлення порядку користування квартирою суд першої інстанції не звернув своєї уваги на вищевикладене та фактично залишив наявний спір між сторонами невирішеним за доведеності наявності неприязних стосунків між співвласниками.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що виділ позивачу кімнати площею 15,7 кв.м. є значним відхиленням від його реальної частки у спільному майні, що суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, оскільки права ОСОБА_4 зазнають значного обмеження в порівнянні з ОСОБА_1 .
Так, у постанові Верховного Суду від 05 червня 2025 року № 677/1363/22 зазначено: «Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Звертаючись до суду з вимогами про визначення порядку користуванняспірною квартирою, ОСОБА_6 просила виділити у її користування разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 житлову кімнату площею 13,9 кв. м, тобто найбільшу серед усіх чотирьох кімнат. Інших варіантів встановлення порядкукористування квартирою ОСОБА_6 не запропонувала.
Апеляційний суд встановивши, що виділення позивачу у користування кімнатиплощею 13,9 кв.м, яка за розміром перевищує належну їй частку жилої площіна 3, 25 кв.м і відповідно зменшує на такий самий розмір належну відповідачам частку жилої площі в квартирі, є значним відступленням від відповідностіреальних часток ідеальним і свідчить про недотримання внаслідоквстановлення такого порядку користування балансу інтересів співвласників, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_6 про визначення порядку користування квартирою у запропонований нею спосіб.»
Встановлено, що житлова площа спірної квартири складає 53, 2 кв.м. (17, 1 кв.м., 8, 1 кв.м., 12, 3 кв.м., 15, 7 кв.м.), ОСОБА_1 відповідно до розміру частки в його праві власності належить 13, 3 кв. м житлової площі.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення порядку користування квартирою та просив виділити у його користування кімнату площею 15, 7 кв.м., що є більшою на 2, 4 кв.м. його частки житлової площі (13, 3 кв.м.).
Враховуючи значне відхилення від частки ОСОБА_1 житлової площі квартири, що суперечить балансу інтересів співвласників, колегія суддів вважає за необхідне виділити позивачу у користування кімнату площею 12, 3 кв.м. та залишити в спільному користуванні співвласників: коридор 9, 6 кв.м., кухню 9, 3 кв.м., ванну 2, 6 кв.м., убиральню 1, 0 кв.м., балкон 30 % 0, 8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м.
Апеляційний суд вважає, що запропонований варіант користування квартирою враховує інтереси всіх співвласників. ОСОБА_1 із часткою 1/4 виділено у користування житлову кімнату площею 12, 3 кв.м., що не перевищує розмір його ідеальної частки у спільній частковій власності.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що раніше порядок користування спірною квартирою між співвласниками не встановлювався, сторони проживали у окремих кімнатах за ймовірними усними домовленостями. Разом з тим, наявність підтверджених постійних конфліктів між сторонами свідчить про протилежне.
Через відсутність правового регулювання користування співвласниками спірною квартирою, ОСОБА_1 і звернувся до суду для захисту свого права користування нерухомим майном.
Так, встановлення порядку користування квартирою з незначним відхиленням від ідеальних часток співвласників житлової площі, із урахуванням планування квартири, є єдиним оптимальним способом вирішення спору між співвласниками квартири. Надання кожному із співвласників у користування окремо виділеної жилої площі відповідно до їх ідеальних часток у спільній частковій власності є неможливим.
Враховуючи кількість співвласників, план квартири, розмір жилої площі, а також конфліктні відносини між сторонами та неможливість вирішення спору у позасудовому порядку, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у встановленні порядку користування спірною квартирою.
На запитання судді-доповідача, хто на даний час користується кімнатою площею 12, 3 кв.м., учасники справи повідомили, що її, за усною домовленістю, займає ОСОБА_3 , який є братом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
На припущення колегії суддів щодо можливого встановлення порядку користування квартирою, учасники справи повідомили, що виділення ОСОБА_1 кімнати площею 12, 3 кв.м., не призведе до конфліктних ситуацій між членами сім'ї з цього приводу.
Враховуючи висловлені позиції усіх учасників справи, колегія суддів вважає, що варіант, відповідно до якого ОСОБА_1 буде виділено житлову кімнату площею 12, 3 кв.м., буде відповідати інтересам усіх співвласників спірної квартири.
У березні 2025 року представник ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду та просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 38 200 грн 00 коп. та витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 342 грн 49 коп.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року названу заяву задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у загальному розмірі 17 800 грн 00 коп. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегією суддів рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, відтак, відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу. Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 рокупідлягає скасуванню, а у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Рішення суду в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням ОСОБА_1 позивачем не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що: рішення суду від 17 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ; додаткове рішення суду від 07 квітня 2025 року підлягає скасуванню, у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір: за подання позовної заяви у розмірі по 156 грн 15 коп. з кожного; за подання апеляційної скарги по 234 грн 23 коп. з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення суду.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділити у користування ОСОБА_1 кімнату площею 12, 3 кв.м.
Залишити в спільному користуванні співвласників: коридор 9,6 кв.м., кухню 9,3 кв.м., ванну 2,6 кв.м., убиральню 1,0 кв.м., балкон 30 % 0,8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м., лоджію 50 % 1, 8 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі по 156 грн 15 коп. з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року скасувати.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі по 234 грн 23 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко