22 вересня 2025 року м. Київ
Справа №369/2801/25
Апеляційне провадження №33/824/3577/2025
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року за матеріалами, які надійшли з ВП №1 Фастівського РУП ГКНП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №650523 від 28 січня 2025 року, 16 січня 2025 року близько 11.00 год. в АДРЕСА_2 , у приміщенні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в присутності малолітнього сина 2022 року народження влаштував сварку з колишньою дружиною громадянкою ОСОБА_1 , чим вчинив психологічне насильство в сім'ї за ознакою статі, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Уманцем С.Г. подана апеляційна скарга, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання мотивовано тим, що в день проголошення постанови 15 травня 2025 року повний текст жодному з учасників справи вручено/надіслано не було. Копію постанови ОСОБА_1 отримав 22 травня 2025 року в суді першої інстанції, що підтверджується розпискою, та того ж дня постанову було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень. На підставі викладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не здійснено всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення у справі об'єктивної істини.
В оскаржуваній постанові не описано, які конкретно дії ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_1 свідчать про вчинення ним домашнього насильства та у якій формі. Судом першої інстанції не перевірено чи містить протокол про адміністративне правопорушення виклад об'єктивної сторони відповідного правопорушення. У протоколі не зазначено у чому проявляється психологічне насильство. У протоколі зазначається про сварку, однак наявність між сторонами конфлікту не може свідчити про вчинення домашнього насильства, у тому числі психологічного. Між сторонами наявні неприязні відносини, викликані розбіжностями щодо їх участі у вихованні дітей та їх місця проживання. Вказане, зокрема, встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 05 травня 2025 року у справі №464/972/25, яка наявна в матеріалах справи.
Крім того, про завдання шкоди фізичному та психологічному здоров'ю ОСОБА_1 у вказаному протоколі та будь-яких інших матеріалах справи не йдеться.
Захисник також вказує на те, що суд першої інстанції взяв до уваги запис на флеш накопичувачі поданий потерпілою стороною, однак вказаний доказ не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки про здійснення аудіо запису ОСОБА_1 не попереджала учасників ситуації 16 січня 2025 року про такі дії взагалі. Також суд першої інстанції посилається на пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16 січня 2025 року, однак не оцінює їх зміст взагалі.
За таких обставин, суд першої інстанції не здійснив всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Від представника ОСОБА_4 - адвоката Чухраєвої Н.С. надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, в яких вона вказувала на те, що з матеріалів справи вбачається, що скаржник отримав копію оскаржуваної постанови в системі «Електронний суд» 22 травня 2025 року, а тому останній день подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.2 ст. 294 КУпАП припадає на 01 червня 2025 року, однак апеляційна скарга була подана 02 червня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Крім того, ОСОБА_1 та його захисник були присутні в судовому засіданні 15 травня 2025 року під час проголошення постанови, а тому строк на апеляційне оскарження вважається таким, що сплив, а клопотання про його поновлення є безпідставним.
Також представник ОСОБА_4 - адвокат Чухраєвої Н.С. подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона вказує, що суд першої інстанції дослідив та надав оцінку всім наданим доказам у справі та розглянув матеріали справи в повному обсязі, дав їм належну юридичну оцінку та обгрунтовано дійшов висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні будь-які письмові заперечення щодо недопустимості доказів, зокрема, запис на флеш накопичувачі, зроблений потерпілою, а отже суд правомірно прийняв їх до розгляду.
Представник також зазначає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги висновок психологічної експертизи, яку надав ОСОБА_1 , оскільки зазначена експертиза не була призначена судом у даній справі, а була проведена із використанням поліграфа за вільним бажанням та з власної ініціативи ОСОБА_1 , тому не може вважатися належним та допустимим доказом.
Щодо постанови Львівського апеляційного суду від 05 травня 2025 року, то представник зазначає, що скаржник свідомо не бере до уваги, що предметом розгляду у тій справі була видача обмежувального припису стосовно самого скаржника ОСОБА_1 , та суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав наявність фактів домашнього насильства та виніс відповідний обмежувальний припис. Таким чином, вказана постанова не спростовує, а навпаки підтверджує позицію суду першої інстанції у цій справі щодо характеру поведінка скаржника.
Представник також заявляє про розподіл витрат на правничу допомогу ОСОБА_4 понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 9000,00 грн.
На підставі викладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на надання правничої допомоги у розмірі 9000,00 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Каменська Н.П. підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_4 та її представник - Чухраєва Н.С. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову у справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше, яка за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Водночас, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди мають неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, з матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисники були присутні в судовому засіданні 15 травня 2025 року під час винесення судом оскаржуваної постанови. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 22 травня 2025 року в суді першої інстанції, що підтверджується розпискою /т.2 а.с. 175/. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова була надіслана судом: 22.05.2025. зареєстрована: 22.05.2025. забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025. 02 червня 2025 року захисник Ковальчука Антона Вікторовича подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції шляхом направлення її засобами поштового зв'язку, в межах 10-ти денного строку передбаченого ст. 294 КУпАП. Посилання представника ОСОБА_4 на те, що останній день подачі апеляційної скарги припадає на 01 червня 2025 року, а тому строки на подання апеляційної скарги є пропущені, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (01 червня 2025 року - неділя), а тому днем закінчення строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним днем, в даному випадку (02 червня 2025 року - понеділок).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з метою додержання права на доступ до правосуддя, вважає за доцільне задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 4, 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначені наступні терміни:
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №650523 від 28 січня 2025 року вбачається, що 16 січня 2025 року близько 11.00 год. в АДРЕСА_2 , у приміщенні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в присутності малолітнього сина 2022 року народження влаштував сварку з колишньою дружиною громадянкою ОСОБА_1 , чим вчинив психологічне насильство в сім'ї за ознакою статі, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП /т.1 а.с. 1/.
В протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 січня 2025 року ОСОБА_4 вказала, що 16 січня 2025 року близько 10.40 год. вона прийшла до комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр», за адресою: АДРЕСА_2 , однак її колишній чоловік ОСОБА_1 привів до центру їх спільного сина ОСОБА_5 та при ньому шарпав її за руки та виражався в її бік нецензурною лайкою. Також ОСОБА_1 вчинив психологічне та фізичне насильство в присутності дитини та двох фахівців центру /т.1 а.с. 3/.
В письмових поясненнях наданих працівникам поліції 16 січня 2025 року ОСОБА_4 продублювала пояснення зазначені нею в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 січня 2025 року /т.1 а.с. 4/.
ОСОБА_1 в письмових поясненнях наданих працівникам поліції 16 січня 2025 року вказав, що 16 січня 2025 року він приїхав з дитиною ОСОБА_5 на комісію до установи «Інклюзивно-ресурсний центр» для отримання висновку відносно вади мовлення дитини. В приміщенні вже знаходилась його колишня дружина ОСОБА_4 , яка не надавала згоди на проведення комісії та не давала йому можливості спілкуватись із працівниками центру, після чого він вивів її за двері без застосування до неї фізичної сили та продовжив розмову з працівниками центру /т.1 а.с. 5/.
В письмових поясненнях працівники Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» - ОСОБА_7 (директор) та ОСОБА_8 (юрист) пояснили, що 16 січня 2025 року об 11.00 год. батьки привели дитину на комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини до Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр», однак мати дитини не надавала згоду на проведення оцінки. Між батьками виник конфлікт та суперечка, під час якої батько виштовхав матір за двері кабінету зачинивши за нею двері /т.1 а.с. 6,7/.
ОСОБА_4 до суду першої інстанції подала флеш носій з аудіозаписом за 16 січня 2025 року з приводу вчинення домашнього насильства /т.1 а.с. 8,9/.
В матеріалах справи також міститься копія протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 січня 2025 року , в якому ОСОБА_1 вказав, що 16 січня 2025 року близько 11.00 год. приїхав на комісію до Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр», та його колишня дружина почала заважати йому розмовляти з працівниками центру та не надавала згоду на проведення комісії /т.1 а.с. 11/.
Також ОСОБА_4 до матеріалів справи було долучено: копію постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП; копію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_4 ; копію довідки ГО «Центр «Жіночі перспективи» від 10 лютого 2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 вперше звернулась до Центру в грудні 2024 року з приводу вчинення домашнього насильства її колишнім чоловіком ОСОБА_1 /т.1 а.с. 43-49/.
ОСОБА_1 також було долучено до матеріалів справи ряд документів, зокрема, копію постанов Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року та від 01 квітня 2024 року, якими провадження стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП були закриті на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення; копії медичної документації ОСОБА_1 ; копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 лютого 2025 року в якій ОСОБА_1 вказав на те, що його колишня дружина ОСОБА_4 із їх спільним сином поїхала до м. Львів та планує виїхати з сином за межі України без його дозволу, а також його пояснення з цього приводу; копії ухвал Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2024 року та 03 лютого 2025 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та про часткове задоволення заяви про забезпечення вказаного позову, висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи ОСОБА_1 від 21 квітня 2024 року, в якому зазначено, що за результатами дослідження із використанням поліграфа останній він не вчиняв відносно ОСОБА_4 фізичного, економічного та фізичного насильства, а також ряд інших документів /т.1 а.с. 63-160, т.2 а.с. 88-106/.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 які полягали в сварці з колишньою дружиною, не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході складання протоколу можливість настання шкоди психологічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_4 встановлена не була, та як наслідок, в протоколі не зазначена. В протоколі зазначено, що правопорушенням шкоду не заподіяно. Такі дані не узгоджуються із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає завдання або можливість завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи, тобто не конкретизовано об'єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на наявність обов'язкових наслідків, зазначених у ч.1 ст.173-2 КУпАП, що виключає відповідальність особи за даною статтею.
Крім того, з протоколу вбачається, що сварка відбулась між колишнім подружжям в Комунальній установі «Інклюзивно-ресурсний центр», однак під домашнім насильством розуміють - діяння (дії або бездіяльність) зокрема, психологічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання. Отже, в даному випадку, діяння (сварка) вчинені ОСОБА_1 у Комунальній установі «Інклюзивно-ресурсний центр» не можна вважати домашнім насильством (психологічним насильством).
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що з матеріалів справи, зокрема, з протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення, поданих обома сторонами, а також постанов судів за результатами розгляду протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, які були складані за іншими епізодами, як на ОСОБА_1 так і на ОСОБА_4 , та пояснень учасників справи, як письмових так і наданих в судовому засіданні, вбачається, що між сторонами наявні конфліктні відносини. Конфліктні відносини, зокрема, виникли з приводу виховання дитини, та визначення місця проживання дитини, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, а сам лише факт існування конфліктної ситуації між учасниками справи не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього (психологічного) насильства.
Вказане вище залишись поза увагою суду першої інстанції.
За таких обставин, дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції у порушення положень ст. ст. 245, 280 КУпАП повно, всебічно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
В запереченнях на апеляційну скаргу, представником ОСОБА_4 було здійснено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених останньою в суді апеляційної інстанції в розмірі 9000,00 грн. Однак, положеннями КУпАП не передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення. До того ж за результатами розгляду апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.