15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 380/792/24
адміністративне провадження № К/990/46589/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (головуючий суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (головуючий суддя Глушко І.В., судді Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі №380/792/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради
про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради (далі - УПСЗН Трускавецької міської ради), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення на виконання судових рішень у справі №380/8812/22 від 16 травня 2023 року і у справі №380/17819/22 від 07 червня 2023 року про повторну відмову у призначенні житлової субсидії;
- стягнути моральну шкоду у сумі 536 800 (п'ятсот тридцять шість тисяч вісімсот) грн 00 коп.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, позов задоволено частково.
Визнані протиправними і скасовані рішення, прийняті УПСЗН Трускавецької міської ради від 16 травня 2023 року та від 07 червня 2023 року про повторний розгляд заяв про призначення та надання житлової субсидії від 10 травня 2022 року та від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 .
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. Рішенням УПСЗН Трускавецької міської ради від 16 травня 2023 року про повторний розгляд заяви про призначення та надання житлової субсидії від 10 травня 2022 року ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/8812/22 позивачу у призначенні та наданні житлової субсидії від 10 травня 2022 року відмовлено з таких підстав: взагалі відсутні доходи за інформацією Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, які враховуються під час призначення житлової субсидії за період з липня по грудень 2021 року.
3.2. Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради від 07 червня 2023 року про повторний розгляд заяви про призначення та надання житлової субсидії від 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі №380/17819/22 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2022 року про призначення та надання житлової субсидії, з врахуванням заяви від 05 грудня 2022 року і декларації від 30 вересня 2022 року про призначення субсидії та відмовлено в призначенні житлових субсидій на зимовий період з 01 жовтня 2022 року по 30 квітня 2023 року з таких підстав: підпунктом 5 п.14 Положення про порядок призначення житлових субсидій визначено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період, якщо уповноваженим органом отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії.
3.3. Листом №1103 від 17 листопада 2023 року, адресованому позивачу, відповідач повідомив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі №380/17819/22 управління повторно розглянуло його заяву від 30 вересня 2022 року про призначення та надання житлової субсидії, з врахуванням заяви від 05 грудня 2022 року про прийняття додаткових документів до заяви і декларації від 30 вересня 2022 року про призначення субсидії та враховано правові оцінки, надані у рішенні суду. За результатами розгляду 07 червня 2023 року прийнято рішення про відмову в призначенні та наданні житлової субсидії. Починаючи з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України.
3.4. Листом №1104 від 17 листопада 2023 року відповідач повторно повідомив позивача, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/8812/22 управління повторно розглянуло його заяву від 10 травня 2022 року та врахувало правову оцінку, надану у рішенні суду. За результатами розгляду 16 травня 2023 року управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні житлової субсидії. Починаючи з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України.
3.5. ОСОБА_1 , вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Одночасно позивачем заявлено вимоги про стягнення компенсації за завдану йому моральну шкоду.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01 грудня 2022 року лише органи Пенсійного фонду здійснюють призначення житлових субсидій. Суд також вказав, що оскаржувані рішення відповідача прийняті всупереч висновкам судів у справах №380/8812/22 та №380/17819/22.
В частині вимог, що стосуються моральної шкоди, суд виходив з недоведеності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких позивач зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
5.2. Зокрема скаржник стверджує про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, не врахував висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17, від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17, від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17.
6. УПСЗН Трускавецької міської ради у відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів, що діями чи бездіяльністю відповідача було завдано позивачу моральну шкоду, а також позивач не підтвердив у чому саме полягають його постійні душевні страждання, заподіяння шкоди здоров'ю, порушення права власності на майно, приниження його честі та гідності.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. У межах розгляду цієї касаційної скарги Верховний Суд вирішує питання права у позивача на відшкодування моральної шкоди.
9. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
10. Приписами статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
11. Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
12. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
13. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
14. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
15. У розвиток цих положень у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
16. Наявність зазначених вище обставин з урахуванням розподілу тягаря доказування підлягає доказуванню особою, яка заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди.
17. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
18. Судами першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях не встановлено характеру та обсягу страждань, яких позивач зазнав внаслідок прийняття відповідачем відповідних рішень, визнаних судом протиправними, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров'я.
Також суд апеляційної інстанції додатково вказав, що судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та необхідністю відшкодування моральної шкоди. Такі обставини не можуть слугувати беззаперечним доказом понесення моральних страждань. Крім цього звернув увагу на те, що позивачем не обґрунтовано розміру заявленої до стягнення моральної шкоди.
19. Верховний Суд як суд касаційної інстанції, відповідно до статті 341 КАС України, не переоцінює докази та не встановлює нові обставини, а перевіряє лише правильність застосування норм права.
20. За встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій колегія суддів доходить висновку, що у цій справі позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами як самого факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок прийняття відповідачем оскарженого рішення, так і розміру заподіяної шкоди.
21. Суд касаційної інстанції зауважує, що саме лише визнання спірного рішення протиправним і його скасування не є безумовним підтвердженням наявності обставин, які в силу статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, та не звільняє позивача від обов'язку доказування обставин і фактів, якими обґрунтовується позов у цій частині вимог.
22. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17, оскільки Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вимог про відшкодування моральної шкоди і висновків з цього питання не формував.
23. Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17, то такі є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки предметом розгляду було рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком, а вимога про відшкодування моральної шкоди не заявлялась.
24. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
25. Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а тому судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін