15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №300/5459/24
адміністративне провадження № К/990/12139/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (постановлене суддею-доповідачем Шумеєм М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року (ухвалена суддями у складі колегії: судді-доповідача: Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління, скаржник), в якому просив:
визнати протиправними та незаконними дії Управління щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як інваліду війни ІІ групи з 01 червня 2024 року;
зобов'язати Управління поновити з 01 червня 2024 року ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності як інваліду війни ІІ групи, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
2. Позовні вимоги мотивовані протиправними та незаконними діями Управління, які полягають у припинені виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як інваліду війни ІІ групи з 01 червня 2024 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та пенсія по інвалідності є виплатами з різною правовою природою та з різних джерел фінансування. Водночас, інвалідність позивача настала у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби під час служби в армії при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Враховуючи вищенаведене, дії Управління щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як інваліду війни ІІ групи з 01 червня 2024 року є протиправними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частин першої та другої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), статті 7 Закону №2262-XII, не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 серпня 2021 року у справі №369/2234/17.
7. Відповідач не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що дії Управління щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як інваліду війни ІІ групи з 01 червня 2024 року є протиправними. Вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та пенсія по інвалідності є виплатами з різною правовою природою та з різних джерел фінансування.
8. На думку відповідача, положення Закону №1402-VIII, Закону №2262-XII, Закону №1058-IV не передбачають можливості призначення фізичній особі одночасно пенсії та щомісячного довічного грошового утримання та виняткових підстав не містять.
9. Подібний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2021 року у справі №369/2234/17.
10. Разом з тим, у касаційній скарзі відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 142 Закону №1402-VIII та Розділу III «Пенсії по інвалідності» Закону №2262-XII в контексті можливості або неможливості призначення фізичній особі одночасно щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці та пенсії по інвалідності.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до суду 21 березня 2025 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 300/5459/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 жовтня 2025 року.
14. Скаржником під час касаційного перегляду цієї справи заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року.
Позиція інших учасників справи
15. Від позивача 17 червня 2025 року надійшов відзив на касаційну скаргу Управління, в якому ОСОБА_1 вказує, що пенсія по інвалідності є страховою виплатою відповідно до Розділу IV Закону №1058-IV та не залежить від отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Він підкреслює, що припинення виплати пенсії з цієї підстави є незаконним, адже щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується з Державного бюджету України, має іншу правову природу та спрямоване на гарантування незалежності суддів, а не є видом пенсійного забезпечення. Крім того, на момент звернення із заявою про перерахунок (15 лютого 2024 року) позивач не досяг загальновстановленого пенсійного віку, що також підтверджує безпідставність обмеження його права.
16. Крім того, у відзиві позивач вказує на використання відповідачем нерелевантної судової практики. Зазначає, що посилання Управління на постанову Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 369/2234/17 є помилковим, оскільки ця справа стосувалася зовсім інших правовідносин і не містила правових висновків щодо відсутності у суддів у відставці права на пенсію по інвалідності. Виходячи з цього, ОСОБА_1 просить Суд залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити у задоволенні касаційної скарги Управління.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 25 листопада 2004 року ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Косівського районного суду Івано-Франківської області наказ № 95 від 25 листопада 2004 року згідно Указу Президента України № 1419/2004 від 16 листопада 2004 року.
18. З 13 січня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію по інвалідності, призначену згідно із Законом № 2262-XII.
19. Пенсія була призначена з 13 січня 2016 року по 02 січня 2018 року, як інваліду війни ІІІ групи, а з 03 січня 2018 року пенсія призначена, як інваліду війни ( ІІ група, як інваліду війни встановлена без переогляду тобто безстроково). Виплата пенсії позивача здійснюється 07 числа кожного місяця. Останній раз пенсію по інвалідності позивач отримав 07 травня 2024 року.
20. 15 лютого 2024 року позивач звільнився з посади судді Косівського районного суду Івано-Франківської області у відставку наказ № 02-03/29 від 15 лютого 2024 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 455/0/15-24 від 15 лютого 2024 року.
21. З 16 лютого 2024 року позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
22. Судами встановлено, що з червня 2024 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу, як інваліду війни ІІ групи.
23. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Позиція Верховного Суду
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
27. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
29. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
30. Предметом спору у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, у зв'язку з набуттям ним статусу судді у відставці та призначенням щомісячного довічного грошового утримання.
Спір зумовлений необхідністю з'ясування питання, чи допускає чинне законодавство можливість одночасного отримання суддею у відставці двох різних видів державного забезпечення - пенсії по інвалідності, призначеної за Законом № 2262-XII, та щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого статтею 142 Закону України № 1402-VIII
31. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
33. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13 січня 2016 року позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону №2262-XII. У подальшому, на підставі рішення ВРП №455/0/15-24 від 15 лютого 2024 року та наказу голови Косівського районного суду Івано-Франківської області №02-03/29 від 15 лютого 2024 року, позивача звільнено з посади судді у відставку. У зв'язку з виходом у відставку, з 16 лютого 2024 року йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до положень статті 142 Закону №1402-VIII.
Після призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Управління припинило з 01 червня 2024 року виплату пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону №2262-XII, мотивуючи свої дії тим, що позивач набув право на інший вид державного забезпечення - щомісячне довічне грошове утримання, а чинне законодавство не передбачає можливості одночасного отримання двох різних видів державних виплат.
Тому, саме правомірність таких дій Управління та правильність застосування положень Закону №2262-XII і Закону №1402-VIII є предметом судового розгляду у цій справі.
Правове регулювання пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-XII
35. Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
36. Ці норми є об'єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України статусу нашої держави як соціальної та правової.
37. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
38. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
39. Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
40. Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
41. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
42. Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2262-XII військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
43. Відповідно до статті 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їхніх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», також призначається одна пенсія за її вибором.
44. Згідно зі статтею 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
45. Розділ III цього Закону визначає порядок призначення пенсій по інвалідності. Так, згідно зі статтею 18 Закону №2262-XII, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
46. Відповідно до статті 21 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються:
інвалідам I групи - у розмірі 100 відсотків відповідних сум грошового забезпечення;
інвалідам II групи - 80 відсотків;
інвалідам III групи - 60 відсотків.
47. Таким чином, пенсія по інвалідності, передбачена Законом №2262-XII, є формою державного пенсійного забезпечення, спрямованою на компенсацію втрати працездатності особи, яка настала внаслідок виконання обов'язків військової служби або захворювання, пов'язаного з такою службою. Її призначення має соціально-компенсаційний характер і покликане забезпечити належний рівень матеріального існування особи, яка втратила можливість самостійно отримувати дохід від трудової діяльності.
За своєю суттю пенсія по інвалідності є державною гарантією соціального захисту, що реалізує конституційне право громадян на забезпечення у разі втрати працездатності (стаття 46 Конституції України) та слугує одним із проявів соціальної функції держави. Її правова природа полягає не лише у відшкодуванні втраченої частини доходу, а й у забезпеченні гідного рівня життя особи, яка внаслідок служби або захворювання набула інвалідності, тобто втратила можливість брати участь у трудових чи службових правовідносинах на рівних умовах з іншими громадянами.
Таким чином, пенсія по інвалідності має компенсаційний і гарантійний характер, ґрунтується на принципах соціальної справедливості, рівності та державного забезпечення осіб, які втратили працездатність, і становить одну з форм реалізації обов'язку держави щодо соціального захисту громадян.
При цьому, з огляду на імперативні положення статті 7 Закону № 2262-ХІІ, законодавець виходить із принципу єдності виду пенсійного забезпечення, відповідно до якого особі надається право обрати лише один вид державної пенсії. Такий підхід забезпечує послідовність і цілісність системи соціального захисту, а також виключає можливість одночасного отримання кількох видів пенсійних виплат за різними правовими підставами.
Правове регулювання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за Законом №1402-VIII
48. Закон №1402-VIII установлює правові засади організації судової влади, статус суддів та державні гарантії їхньої незалежності.
Всі судді судів системи судоустрою України мають єдиний статус. Єдиний статус суддів означає однаковість юридичного становища суддів в усіх аспектах, передусім однаковість їх гарантій незалежності та недоторканності, прав і обов'язків. (Рішення КСУ № 3-р(II)/2024, п. 4.2)
49. Розділом Х Закону №1402-VIII передбачено врегулювання статусу судді у відставці.
50. Згідно з положеннями статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
51. Зі змісту положень цієї статті випливає, що законодавець чітко визначив альтернативність форм державного забезпечення суддів у відставці. Формулювання норми через сполучник «або» свідчить, що суддя, який вийшов у відставку, має право обрати лише один вид виплати - або пенсію, призначену відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення (зокрема і спеціального законодавства - Закону №2262-XII), або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
52. При цьому, хоча статтею 142 Закону №1402-VIII прямо не визначено порядку припинення однієї виплати при призначенні іншої, зміст цієї статті свідчить про те, що одночасне отримання двох видів державного забезпечення не допускається.
53. Аналогічний підхід закріплений і у статті 7 Закону № 2262-XII, відповідно до якої військовослужбовцям та іншим особам, що мають право на пенсію за цим Законом і водночас мають право на інші державні пенсії, призначається лише одна пенсія за їх вибором.
54. Таким чином, обидва зазначені спеціальні закони побудовані на єдиному принципі - альтернативності та взаємовиключності видів державного соціального забезпечення. Норми Закону № 2262-XII за своєю правовою конструкцією узгоджуються з положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII і підтверджують, що особа може реалізувати право лише на один вид державної виплати за своїм власним вибором.
55. З огляду на частину другу статті 142 Закону №1402-VIII, до досягнення пенсійного віку суддя у відставці отримує саме щомісячне довічне грошове утримання. Водночас стаття 7 Закону №2262-XII імперативно встановлює принцип призначення лише однієї пенсії у разі наявності права на кілька її видів. У системному зв'язку ці норми відтворюють загальний принцип альтернативності державного забезпечення, який виключає одночасне отримання щомісячного довічного грошового утримання і будь-якої пенсійної виплати, у т.ч. по інвалідності, - не позбавляючи особу права обирати вид забезпечення або змінювати його у випадках, коли це прямо передбачено законом.
56. Такий підхід забезпечує узгодженість і системність правового регулювання, запобігає дублюванню державних гарантій соціального забезпечення та узгоджується з «принципом альтернативності», закріпленим у статті 7 Закону № 2262-XII та статті 142 Закону № 1402-VIII, відповідно до якого особі може бути призначено лише один вид державного забезпечення за її вибором.
57. Таке законодавче обмеження має на меті забезпечення системності та єдності правового регулювання, а також усунення дублювання правових підстав для отримання різних видів пенсійних виплат. Обидва види виплат - пенсія по інвалідності за Законом № 2262-XII і щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за Законом № 1402-VIII - виплачуються органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Незалежно від їх різної правової природи, закон не передбачає можливості їх одночасного отримання.
58. Щодо твердження позивача про те, що обставина встановлення інвалідності позивача у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби є підставою для одночасного отримання зазначених виплат, колегія суддів вказує, що зазначене не створює виключення із загального правила альтернативності виплат. Пільговий характер підстав для призначення пенсії по інвалідності не змінює її правової сутності як державної виплати пенсійного характеру, яка за своєю природою не може поєднуватися з отриманням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
59. У контексті спірних правовідносин колегія суддів також зазначає, що питання співвідношення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та пенсійних виплат уже було предметом розгляду Верховного Суду.
60. Так, у постанові від 19 серпня 2021 року у справі №369/2234/17 Верховний Суд дійшов висновку, що:
«Виключно Законом №1058-IV визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Дія статті 6 Закону №1788-XII може поширюватися на спірні правовідносини лише у випадках, передбачених Законом №1058-IV, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У статті 10 Закону №1058-IV визначена імперативна норма щодо призначення пенсії та не містить будь-яких винятків щодо такого призначення.
Отже, позивачу може бути призначено або щомісячне довічне грошове утримання, або пенсію по інвалідності за його вибором, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині».
Хоча наведена справа розглядалася у контексті правовідносин, що виникли за Законом №1058-IV, сформульований Верховним Судом висновок має системне значення і для правовідносин, що регулюються Законом №2262-XII, оскільки обидва закони передбачають єдиний підхід - призначення лише однієї пенсії за вибором особи.
Застосування цього принципу забезпечує єдність і послідовність пенсійного законодавства, виключаючи можливість одночасного отримання кількох державних виплат за різними правовими підставами.
61. Крім того, у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №334/55/17 Верховний Суд сформулював аналогічний правовий висновок, згідно з яким після звільнення у відставку судді, якому призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання, відсутні законодавчі підстави для продовження виплати йому пенсії по інвалідності, яку така особа отримувала у період перебування на посаді судді.
62. Наведені правові позиції Верховного Суду мають принципове значення для вирішення цього спору, оскільки їх зміст в повній мірі узгоджується з положеннями статті 142 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №2262-XII, які встановлюють альтернативність і взаємовиключність зазначених видів державного соціального забезпечення.
Таким чином, одночасне отримання пенсії по інвалідності та щомісячного довічного грошового утримання є неприпустимим.
63. Подібна правова позиція висловлена також Верховним Судом України у постанові від 05 квітня 2016 року у справі №2а/461/110/14, у якій Суд зазначив, що обираючи вид пенсійного забезпечення на власний розсуд, особа віддає перевагу тій складовій свого правового статусу, яку вважає більш вагомою, а відтак у подальшому щодо цієї особи реалізуються правові наслідки, що виникають у зв'язку зі змінами у законодавстві стосовно обраного виду пенсійного забезпечення».
64. Цей висновок в цілому узгоджується з наведеними вище позиціями Верховного Суду, підтверджуючи, що здійснення особою вибору на користь певного виду державного забезпечення виключає можливість отримання іншого, і такий вибір зумовлює застосування до неї правового режиму, передбаченого відповідним законом.
65. Враховуючи зазначене Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 неправильно застосували положення частин першої та другої статті 142 Закону №1402-VIII, статті 7 Закону №2262-XII, а також помилково не врахували висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 серпня 2021 року у справі №369/2234/17, про що обґрунтовано зазначило Управління в поданій касаційній скарзі. Тому, скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
66. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
67. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
70. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
71. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга відповідача задоволенню.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа