14 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 240/17160/22
адміністративне провадження № К/990/40011/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, і
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області провести з 01 квітня 2022 року щомісячно нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування позову зазначав, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача. Вважає, що після ухвалення 17 липня 2018 року Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 відповідач повинен був з 01 квітня 2022 року нараховувати та виплачувати йому доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак таке підвищення не виплачувалось.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13 листопада 2022 року, позов задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати із 01 квітня 2022 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
- зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити із 01 квітня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Це рішення не оскаржувалося і набрало законної сили з дати його ухвалення.
У травні 2025 року ОСОБА_1 подав до Житомирського окружного адміністративного суду заяву за порядком, встановленим статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з проханням:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо невиконання рішення суду, а саме щодо визначення при перерахунку підвищення йому до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з січня 2025 року, розмір якого повинно становити 3 200,00 грн.;
- направити ГУ ПФУ в Житомирській області окрему ухвалу для вжиття заходів, щодо усунення причин та умов, що сприяли викладеним в ній порушення закону;
- з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановити ГУ ПФУ в Житомирській області строк для надання відповіді - тридцять днів з дня надходження окремої ухвали.
За наслідками розгляду цієї заяви Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2025 року повернув її заявнику на підставі частини п'ятої статті 383 КАС України, у зв'язку з пропуском процесуального строку для звернення із такою заявою.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 липня 2025 року залишив без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року.
ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції й оскаржив їх до суду касаційної інстанції.
Серед іншого, вважає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, вона не ґрунтуються на усіх обставинах справи, тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню. В касаційній скарзі її автор наводить обставини, які, в його трактуванні, доводять підстави для втручання в оскаржене судове рішення (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також покликається на передумови, які, з його погляду, уможливлюють відкриття касаційного провадження, бо, знов-таки на думку позивача, справа становить значний суспільний інтерес).
Отож, предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року, якою цей суд за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 залишив без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року, ухвалену в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, про повернення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у справі № 240/17160/22.
Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог і дійшла висновку про таке.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
За частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Визначальним для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині першій статті 383 КАС України, є встановлення дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов'язаними із виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
За правилами частини п'ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
У цій справі суд встановив, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатись у січні 2025 року, отримавши пенсію, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.
До суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду (в порядку статті 383 КАС України), позивач звернувся 19 травня 2025 року, тобто з пропуском строку встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України.
Суд звернув увагу, що можливість поновлення такого строку зазначена норма статті 383 КАС України не передбачає.
Позаяк автор заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду не виконав вимог закону і подав зазначену заяву з пропуском процесуального строку, суд першої інстанції повернув заяву заявнику.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки правильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 383 КАС України при ухваленні оскаржуваних рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування, а тому касаційна скарга позивача є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді А. І. Рибачук
Л. В. Тацій