ф
15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 820/5314/17
адміністративне провадження № К/9901/53833/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року (Супрун Ю.О.),
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 року (Судді: Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.),
у справі № 820/5314/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «фірма «Автофастера»
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Автофастера» (далі - позивач, ТОВ фірма «Автофастера»), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 року № 0000411405, яким позивачеві визначено до сплати суму податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) в загальному розмірі 226 873,50 грн (т. 1 а.с. 4-7).
Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство посилалось на неправомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (запчастин) у контрагента ТОВ «Аватнта-Сервіс» первинними документами та наголошувало на безпідставності посилань відповідача в акті перевірки на протокол допиту ОСОБА_1 (директора ТОВ «Аванта-Сервіс») в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 10.01.2017 від 10.01.2017 року № 32017220000000003 (ч. 1 ст. 212 КК України), з огляду на відсутність вироку суду за результатами вказаного кримінального провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 року адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с. 90-99, 101-102, 171-180).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, внаслідок зафіксованих актом перевірки порушень з огляду на фіктивність документального оформлення господарських операцій щодо поставки позивачеві товарів (запчастин) контрагентом «ТОВ Аванта-Сервіс», що призвело до незаконного формування ТОВ фірма «Автофастера» податкового кредиту з податку на додану вартість і призвело до його завищення.
При цьому підставою для таких висновків стала отримана відповідачем податкова інформація від СУФР ГУ ДФС у Харківській області про внесення до ЄРДР 10.01.2017 року кримінального провадження № 32017220000000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України в рамках якого допитано ОСОБА_1 директора ТОВ «Аватнта-Сервіс», який згідно з протоколом допиту в якості свідка від 16.01.2017 року зазначив, що відношення до ТОВ «Аватнта-Сервіс» не має, документи не підписував.
Додатково контролюючий орган посилається на те, що в ході перевірки він не зміг дослідити ланцюг подальшого руху ТМЦ, документальне оформлення придбання яких здійснювалось від ТОВ «Аватнта-Сервіс», які в періоді з лютого 2016 року були реалізовані покупцям, у зв'язку з тим, що ТМЦ реалізовано на значну кількість покупців (кількість СГ 816) та у різноманітному номенклатурному асортименті. Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволені позову (т. 4 а.с. 1-5).
Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи (т. 4 а.с. 20-21).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 25.09.2017 року по 29.09.2017 року відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 25.09.2017 року № 5014, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Автофастера» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентом «ТОВ Аванта-Сервіс» (податковий номер 39555297) за лютий 2016 року та подальшому ланцюгу постачання.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.10.2017 року № 14373/20-40-14-05-19/30591431 з висновками про порушення ТОВ «Автофастера» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2016 року на загальну суму 151 249 грн (т. 1 а.с. 55-75).
Вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на фіктивність документального оформлення господарських операцій щодо поставки позивачу товарів (запчастин) контрагентом «ТОВ Аванта-Сервіс», що призвело до незаконного формування ТОВ фірма «Автофастера» податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок, призвело до його завищення. При цьому підставою для таких висновків стала отримана відповідачем податкова інформація від СУФР ГУ ДФС у Харківській області про внесення до ЄРДР кримінального провадження № 32017220000000003 від 10.01.2017 року, в рамках якого допитано ОСОБА_1 директора ТОВ «Аватнта-Сервіс», який згідно з протоколом допиту в якості свідка від 16.01.2017 року ОСОБА_1 зазначив, що відношення до ТОВ «Аватнта-Сервіс» не має, документи не підписував.
На підставі висновків акта перевірки від 04.10.2017 року № 14373/20-40-14-05-19/30591431, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000411405 від 19.10.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 151 249 грн - за основним платежем, та штрафними фінансовими санкціями - 75 624,50 грн (т. 1 а.с. 50), незгода з прийняттям якого стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов і скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у контрагента ТОВ «Аванта-Сервіс» і як наслідок правомірність формування податкового кредиту за результатами цих господарських операцій на підставі первинних документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства. При цьому суди відхилили посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_1 (директора ТОВ «Аванта-Сервіс»), з огляду на відсутність рішення суду за результатами кримінального провадження від 10.01.2017 року № 32017220000000003. Додатково суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи зазначив, що кримінальна справа порушена за ознаками ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків, проте про наявність кримінальних справ, чи наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва (205 КК України), що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, відносно позивача чи його контрагента відповідачем суду надано не було.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, оцінюючі спірні правовідносини в контексті документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Аванта-Сервіс», судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
01.09.2015 року між ТОВ фірма «Автофастера» (покупець) і ТОВ «Аванта-Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки від 01.09.2015 року № 92 (т. 1 а.с. 95-96), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати належний йому товар (запчастини та експлуатаційні матеріали) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити за нього оплату на умовах договору.
ТОВ «Аванта-Сервіс» (постачальник) здійснив поставку товару (автозапчастин) на адресу ТОВ «Автофастера» на загальну суму 907 496,40 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 151 249,40 грн., що за висновками судів підтверджується відповідними видатковими накладними від 04.02.2016 року №№ 41, 42, 43 (т. 1 а.с. а.с. 97-104).
Транспортування товару здійснювалось водієм ОСОБА_2 автомобілем «Volksvagen» T4, державний номер: НОМЕР_1 з пункту навантаження: м. Київ, вул. Купенівська, 21 до пункту розвантаження: м. Вишневе, вул. Київська, 15, що підтверджено товарно-транспортною накладною від 04.02.2016 року № 02/04 (т. 1 а.с. 120).
При цьому як встановлено судами, складські та інші приміщення за адресою м. Вишневе, вул. Київська, 15 перебували у користуванні позивача за договором оренди від 01.01.2016 року № 01 з ПАТ «Рембудкомплект» (орендодавець) (т. 1 а.с. 126-129), а автомобіль «Volksvagen» T4, державний номер: НОМЕР_1 -на підставі договору оренди від 06.10.2015 року ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 130-131).
До того ж, відповідно до наказу № 153-К від 01.04.2013 року ОСОБА_2 прийнятий водієм - експедитором у ТОВ «Автофастера» (т. 1 а.с. 151), який здійснював перевезення товарно-матеріальних цінностей, а також отримував їх на підставі довіреності, виписаної ТОВ «Автофастера» 04.02.2016 року строком дії до 14.02.2016 року, що підтверджується записом у витязі з журналу обліку довіреностей (т. 1 а.с. 170).
ТОВ «Аванта-Сервіс» виписано ТОВ «Автофастера» податкові накладні, сума ПДВ за якими віднесена позивачем до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість (т. 1 а.с. 106-119). При цьому судами враховано, що актом перевірки також зафіксовано здійснення ТОВ «Автофастера» оплати контрагенту - ТОВ «Аванта-Сервіс» ПДВ в ціні придбаних товарів та одержання від вищевказаного контрагента податкової накладної, яка за висновками судів містить усі необхідні реквізити.
Окрім того, зі змісту акту перевірки від 04.10.2017 року № 14373/20-40-14-05-19/30591431 суди встановили, що станом на 29.02.2016 року кредиторська та дебіторська заборгованість по рахункам позивача із ТОВ «Аванта-Сервіс» відсутня.
Отже за результатами оцінки вищенаведених доказів у сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у контрагента ТОВ «Аванта-Сервіс» і як наслідок, про правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами цих господарських операцій на підставі первинних документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства, що в частині їх належності та допустимості не спростовано відповідачем доводами касаційної скарги.
Крім цього, судами встановлено і документальне підтвердження позивачем подальшої реалізації придбаних товарів у ТОВ «Аванта-Сервіс» іншим особам (договори, картки обліку по складу, податкові та видаткові накладні (т. 1 а.с. 171-177, 206-226, т. 2 а.с. 1- 177), що також не поставлено під сумнів в доводах касаційної скарги.
При цьому окремі посилання в доводах касаційної скарги щодо неможливості дослідити в ході перевірки ланцюг подальшого руху реалізованих покупцям ТМЦ, у зв'язку зі значною кількістю покупців та у різноманітному номенклатурному асортименті, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження позивачем подальшої реалізації придбаних товарів у ТОВ «Аванта-Сервіс» іншим особам (договори, картки обліку по складу, податкові та видаткові накладні (т. 1 а.с. 171-177, 206-226, т. 2 а.с. 1- 177). Такі доводи фактично свідчать про переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що загалом доводи відповідача зводяться до фіктивності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки в межах кримінального провадження № 32017220000000003 від 10.01.2017 року допитано в якості свідка директора ТОВ «Аватнта-Сервіс» ОСОБА_1 , який зазначив, що відношення до ТОВ «Аватнта-Сервіс» не має, документи не підписував (т. 2 а.с. 182-185).
Однак суди попередніх інстанцій відхилили такі доводи контролюючого органу, з огляду на відсутність рішення суду за результатами кримінального провадження від 10.01.2017 року № 32017220000000003 за фактом ухилення від сплати податків за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також зазначили і на відсутності вироків, за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Аватнта-Сервіс», що не спростовано доводами касаційної скарги.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що зі змісту супровідного листа СУФР ГУ ДФС у Харківській області вбачається, що вищенаведене кримінальне провадження стосується саме ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Автомобільний Дом «Соллі-Плюс» у взаємовідносинах ТОВ «Аванта-сервіс», та не стосується безпосередньо взаємовідносин позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «фірма «Автофастера» з ТОВ «Аванта-сервіс».
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Отже доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження реальності господарських операцій і правомірне формування податкового кредиту за їх наслідками, як і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а лише містять посилання на переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк