13.10.2025 Справа № 758/9569/25
Унікальний номер 758/9569/25
Номер провадження 2/756/6933/25
13 жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року позивач ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22032000548463 від 23 листопада 2021 року в розмірі 71513,76 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що 23 листопада 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000548463, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 37200, 00 грн; строк кредитування 24 місяці, на споживчі потреби. Процентна ставка за користування кредиту є фіксованою, нараховується на строкову заборгованість 0,001%. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості з 23 листопада 2021 року по 22 червня 2022 року - 7% від суми кредиту, з 23 червня 2022 року по 22 грудня 2022 року - 5,5% з 23 грудня 2022 року по 22 червня 2023 року -4%, з 23 червня 2023 року по 23 листопада 2023 року - 2,25%.
Відповідач не виконала належним чином умови договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 27 березня 2024 року становить 71513,73 грн., яку позивач, як правонаступник АТ «Банк Кредит Дніпро» на підставі договору факторингу від 28 березня 2024 року просить стягнути з відповідача та судові витрати.
Рух справи.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року справу передано для розгляду за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.
08 серпня 2025 року справа надійшла на адресу Оболонського районного суду міста Києва.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2025 року матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Шролик І.С.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суд від 20 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду на 13 жовтня 2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві позивачем зазначено, що просять проводити розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач в судові засідання, призначені на 13 жовтня 2025 року не з?явилась про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом надіслання судової повістки за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та правовідносини між сторонами.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 23 листопада 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22032000548463.
За умовами укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на споживчі потреби в розмірі 37200,00 грн на строк кредитування 24 місяці, з кінцевою датою повернення 23 листопада 2023 року (пункт 1.2 договору).
Процентна ставка за користування кредиту є фіксованою, нараховується на строкову заборгованість 0,001%.
Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості з 23 листопада 2021 року по 22 червня 2022 року - 7% від суми кредиту, з 23 червня 2022 року по 22 грудня 2022 року - 5,5% з 23 грудня 2022 року по 22 червня 2023 року -4%, з 23 червня 2023 року по 23 листопада 2023 року - 2,25% від суми кредиту.
Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро».
Між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» 28 березня 2024 року укладений договір факторингу №28/03/2024.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості), відповідно до реєстру боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №28/03/2024 ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22032000548463, в розмірі 71513,76 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором № 22032000548463від 23 листопада 2021 року, станом на 27 березня 2024 року становить 71513,76 гривень, яка складається зі: залишку простроченого кредиту у розмірі 35708,06 грн.; заборгованість за відсотками - 0,67 грн, заборгованість за комісією - 35805,00 грн.
Між сторонами виник спір стосовно не належного виконання відповідачкою, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З аналізу норм ст. 1048, ч. 2 ст. 1050 ЦК України вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.
Позивач, як правонаступник АТ «Банк Кредит Дніпро» реалізував своє право на стягнення усієї заборгованості за Кредитним договором № 22032000548463 від 23 листопада 2021 року, шляхом пред'явлення позову до суду.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Судом досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку позичальника, на підставі досліджених доказів приходить до переконання, що обсяг заборгованості за тілом кредиту 35708,06 грн та відсотками - 0,67 грн є доведений, тому підлягає стягненню на користь позивача.
Вимог ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 35805,00 грн задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який суд на підставі положення ч.4 ст.263 ЦПК України застосовує до спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову ТОВ «Цикл Фінанс» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 35805,00 грн, оскільки положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.
Щодо стягнення судових витрат
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На виконання вимог ч.3 ст.137 ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання правової допомоги №43453613 від 02 січня 2025 року, укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Кеню Д.В., додаткову угоду №22032000548463 від 03 червня 2025 року до договору; ордер від 03 червня 2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) згідно якого адвокатом Кеню Д.В. надано ТОВ «Цикл Фінанс» за правовий аналіз та складання позовної заяви в загальному обсязі 5,0 годин вартістю 5000, 00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним.
З урахуванням ціни позову, та пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1209,56 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2496,63 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22032000548463 від 23 листопада 2021 року, яка утворилась станом на 27 березня 2024 року в сумі 35708,73 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1209,56 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2496,63 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 13 жовтня 2025 року.
Відомості про сторін:
1. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Ігоря Сікорського, буд.8);
2. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя І.С. Шролик