Справа № 755/19580/25
Провадження №: 3/755/6379/25
"15" жовтня 2025 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Відповідно до протоколу № 879 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 01.10.2025 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та закупівлі озброєння та військової техніки за імпортом управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону, 29.01.2025 року о 11:02 не своєчасно, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу № 880 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 01.10.2025 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та закупівлі озброєння та військової техніки за імпортом управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону, 29.01.2025 року о 11:04 не своєчасно, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2022 рік, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП. Крім того, відповідно до протоколу № 881 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 01.10.2025 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та закупівлі озброєння та військової техніки за імпортом управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону, 16.10.2023 року припинивши діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 24.01.2025 о 12:04 не своєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, або місцевого самоврядування, період, не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2023 року по 16.10.2023 року (при звільненні), відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу № 882 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 01.10.2025 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та закупівлі озброєння та військової техніки за імпортом управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону, 09.09.2025 року о 18:35 не своєчасно, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , визнав вину у вчиненні адміністративних правопорушень, підтвердив фактичні обставини справи, щиро розкаявся. Зазначив, що не відслідковував зміни до закону, у зв'язку з чим не вчасно подав декларації.
Прокурор в судовому засіданні підтримав протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.10.2025 року було об'єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (справа № 755/19580/25, справа № 755/19581/25, справа № 755/19582/25, справа № 755/19583/25) та присвоєно номер №755/19580 (провадження номер 3/755/6379/25).
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані суд установив таке.
Відповідно до витягу із наказу державного секретаря МО України від 30.07.2020 року № 201 ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу забезпечення імпорту продукції, робіт і послуг оборонного та подвійного призначення управління військово-технічного співробітництва та експортного контролю Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки, присвоєно 5 ранг державного службовця.
Відповідно до листа МО України Присягу державного службовця ОСОБА_1 склав 30.06.2020 року.
Відповідно до витягу із наказу державного секретаря МО України від 28.10.2021 року № 443 ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та закупівлі озброєння та військової техніки за імпортом управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України з 29.10.2021 року.
Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу моніторингу та закупівлі озброєння та військової техніки за імпортом управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України вказана посада належить до категорії «В» посад державної служби.
Відповідно до особової картки державного службовця ОСОБА_1 , останній ознайомлений з вимогами й обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» 30.06.2020 року.
Витягом із наказу державного секретаря МО України від 03.10.2023 року № 318 ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу моніторингу та закупівлі озброєння та військової техніки за імпортом управління військово-технічного співробітництва Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України, звільнено з займаної посади з 16.10.2023 року за угодою сторін.
Статтею 8 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець зобов'язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Статтею першою Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Отже, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією та суб'єктом декларування.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»4 визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом ЗО календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 23.07.2021 року № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 року за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.
Відповідно до розділу II вказаного порядку суб'єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб'єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб'єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).
Пунктом 1 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 року № 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 року за № 1965/41021, суб'єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на і на даний час.
Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03.03.2022 року № 2115-ІХ установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється.
Абзацом 4 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023 року.
Абзацом 1 частини 27 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Таким чином, з 12.10.2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону). Строк подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2021 та 2022 рік становить не пізніше 31 січня 2024 року.
Отже, ОСОБА_1 , будучи особою, яка у 2022-2023 роках не подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», був зобов'язаний подати такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа -0b93bfd4-dea2-49f7-b018-43f7b84696f6), лише 29.01.2025 року о 11:02, а отже несвоєчасно. Крім того, Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа -а64702а5-8843-4с47-8861-еес41а609685), лише 29.01.2025 о 11:04, а отже несвоєчасно. Крім того, пунктом 2 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації ороби, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 року № 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 року за № 1965/41021, суб'єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.
Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.
Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.
Відповідно до Роз'яснення Національного агентства щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 року № 4 днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону.
Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності. І
Отже, ОСОБА_1 , 16.10.2023 року припинивши діяльність пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування був зобов'язаний подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.
Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного Кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Він може визначатися рокам, місяцями, тижнями, днями або годинами. Його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто упродовж періоду часу з 00:00 годин 17.10.2023 року по 23:59 годин 15.11.2023 року ОСОБА_1 був зобов'язаний подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа - 8са76139-5702-4с5Ь-818а-0c53ebab5204), лише 24.01.2025 року о 12:04, а отже несвоєчасно.
Крім того, ОСОБА_1 , припинивши 16.10.2023 року діяльність пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування був зобов'язаний до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2024 року, подати в установленому абзацом другим частиною другою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» порядку Декларацію, шляхом особистого заповнення електронної форми на веб- сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа - de45bc04-531f-45ee-beb8-257917а796а8), лише 09.09.2025 року о 18:35, а отже несвоєчасно. За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Будь-яких інших доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, сторонами не надано.
У той час, як склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, в той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.
Протокол складено компетентними на те особами, адже згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 1724 - 1729 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема, органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Тим самим, надавши оцінку усім тим доказам, які суд сприйняв, як належні, допустимі та дійсні (реальні), які перебувають в балансі з іншими обставинами справи, уважає що вони в своїй сукупності, указують, що є доведеним (устоновленим), що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідальності, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 45 даного закону, несвоєчасно без поважних причин подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, або місцевого самоврядування, період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, за указане порушення суддя враховує таке.
Статтею 1 КУпАП регламентовано, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП суддя не убачає, обставин, що пом'якшують або ж обтяжують відповідальність винного. Тим самим, при накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. ст. 33-35 КУпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 172-6 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Так, як є дійсним факт того, що корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006).
Випадки корупції ставлять під загрозу довіру до інституції в цілому. Так, сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес, як до корупційних злочинів, так і адміністративних правопорушень пов'язаних з корупцією, та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.
Та, що указує на неможливість застосування у справі норм ст. 22 КУпАП. Так, як визначена у цій справі міра покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою порушника, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. З урахуванням того, що строк притягнення до відповідальності регламентований ст. 38 КУпАП не минув, адже згідно цієї статті Кодексу (ст. 38 КУпАП) адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Тим самим, при вирішення питання строків у справі ключовим є установлення дати вчинення та дати виявлення порушення.
При його вирішенні судом, у відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ураховується позиціє КАС у справах № 757/25975/20-п (постанова від 21.09.2020), № 761/21324/20 (постанова від 19.10.2020) з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції кримінального процесуального законодавства та уникнення неоднозначного тлумачення норм права, звертається увага суддів місцевих та апеляційних судів України.
Так, у справі 757/25975/20-п (постанова від 21.09.2020) КАС констатовано, що суд, вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності особи зазначає, що датою вчинення правопорушення є 03 липня 2019 року, коли остання несвоєчасно без поважних причин подала декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням). При цьому датою виявлення правопорушення, на думку суду першої інстанції є день складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Так, із матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності припинила діяльність, пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування 29 січня 2019 року, та зобов'язана була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом особистого заповнення електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру, не пізніше двадцяти робочих дні з дня припинення такої діяльності, тобто до 26 лютого 2019 року.
Таким чином апеляційний суд зазначає, що датою вчинення правопорушення є наступний день після спливу строку на подання декларації перед звільненням, а саме 27 лютого 2019 року.
При цьому, датою виявлення правопорушення є 24 червня 2019 року, коли Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено факт неподання декларації (перед звільненням) за період неохоплений раніше поданими деклараціями, що підтверджується відповідним листом, яким Національне агентство повідомило особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування.
У справі 761/21324/20 (постанова від 19.10.2020) КАС відмітив, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальностібув зобов'язаний до 23:59:59 год. 17.02.2020р. подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, шляхом заповнення форми повідомлення на офіційному сайті НАЗК.
Разом з тим, декларація була подана лише 15.03.2020р., тобто несвоєчасно.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення днем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, обґрунтовано встановлено 18.02.2020 р.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з зазначеною у протоколі датою виявлення правопорушення, а саме 14.07.2020р., оскільки з матеріалів адміністративної справи вбачається, що 11.06.2020р. до Національного агентства України з питань запобігання корупції надійшла інформація голови громадської організації «Мораль і порядок» про неподання у 10-денний строк декларації за наслідками суттєвої зміни майнового стану, тобто саме з цього часу НАЗК стало відомо про несвоєчасність подання відомостей щодо суттєвої зміни його майнового стану.
Тому, апеляційний суд вважає, що саме 11.06.2020р. є днем виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП.
Тим самим, окреслені судом апеляційної інстанції орієнтири щодо застосування положень ст. 38 КУпАП при розгляді справ за ст. 172-6 КУпАП дозволяють дійти висновків, що датою вчинення правопорушення є наступний день після спливу строку на подання декларації, а датою виявлення порушення є дати отримання інформації про неподання декларації з офіційних джерел уперше.
ОСОБА_1 декларації за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та за період, не охоплений раніше поданими деклараціями мав подати не пізніше 31 січня 2024 року, відповідно днем вчинення правопорушення є 01.02.2024 року.
Щодо дати виявлення, то нею є 17.06.2025, адже саме від цієї дати датований перший запит Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, у ньому уже указується про те, що є можливим факт порушення особою вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Тобто, в цій справі, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, а це 17.12.2025 (17.06.2025 + 6 місяців), але не пізніше двох років з дня його вчинення, тобто до 01.02.2026 (01.02.2024 + 2 роки).
Поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати декларації не встановлено.
З огляду на викладене, передумов для закриття провадження у справі у порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не має.
Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-6, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення:
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Згідно ст. 36 КУпАП остаточно призначити стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. на користь держави. Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя І.М. Омельян