Справа № 709/1851/25
15 жовтня 2025 року с-ще Чорнобай
Суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Романова О.Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Бабак Олег Володимирович, КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради», завідувач хірургічного відділення КНП «Чорнобаївської багатопрофільної лікарні Чорнобаївської селищної ради» Максимчук Володимир Дмитрович, про визнання заповіту недійсним, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області через свого представника Скоромну Ірину Миколаївну із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), треті особи: приватний нотаріус Бабак Олег Володимирович, КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради», завідувач хірургічного відділення КНП «Чорнобаївської багатопрофільної лікарні Чорнобаївської селищної ради» Максимчук Володимир Дмитрович, про визнання заповіту недійсним.
Позивач просить суд визнати недійним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 07 лютого 2025 року приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Бабаком Олегом Володимировичем, як такий, що був оформлений за відсутності вільного і свідомого волевиявлення заповідача, з порушенням вимог чинного законодавства та з наявністю ознак підроблення та усунути ОСОБА_2 від права спадкування після смерті ОСОБА_3 на підставі статті 1224 Цивільного кодексу України як «негідного спадкоємця», у зв'язку із вчиненням нею умисних протиправних дій, спрямованих на зміну справжньої волі спадкодавця та незаконне одержання спадкової вигоди.
Як вбачається із змісту від 07 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Бабаком О.В., ОСОБА_3 заповів:
- частку квартири АДРЕСА_1 та автомобіль: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , видане 16 квітня 2021 року ТСЦ 7145, марка - Skoda, модель - Octavia, тип - легковий-загальний універсал, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік випуску - 2015, колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_3 , - ОСОБА_2 ;
- частку квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 .
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від
04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Відповідно до п.п. 6 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від
30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.
Право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільне від предмету спадкування (спадкового майна). Таким же конкретним є і питання визнання заповіту недійсним, оскільки, його кінцевими метою і результатом є реалізація (захист) права спадкоємців за законом на спадкування певного майна (частки в ньому), тобто, набуття в порядку спадкування у власність майна чи унеможливлення такого
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_3 .
Відповідно до змісту заповіту ОСОБА_3 заповів відповідачці ОСОБА_2 конкретне майно, а саме: частину квартири, розташованої у м. Тальне, та автомобіль.
Враховуючи, що спір стосується нерухомого майна, підсудність даної справи визначається за правилом виключної підсудності, тому дана справа підсудна Тальнівському районному суду Черкаської області.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
З огляду на вищевикладене, враховуючи місце знаходження нерухомого майна, суд дійшов висновку про необхідність передачі даної цивільної справи за підсудністю до Тальнівського районного суду Черкаської області.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 187, 259-260, ЦПК України, суд -
Передати цивільну справу № 709/1851/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Бабак Олег Володимирович, КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради», завідувач хірургічного відділення КНП «Чорнобаївської багатопрофільної лікарні Чорнобаївської селищної ради» Максимчук Володимир Дмитрович, про визнання заповіту недійсним за підсудністю до Тальнівського районного суду Черкаської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 354 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя О.Г. Романова